Росія та Китай засудили атаку Ізраїлю: що їм втрачати в Ірані і чому публічна підтримка — лише верхівка айсберга

У міру того, як іранський режим опиняється під зростаючим тиском, лідери Росії та Китаю уважно стежать за розвитком подій у регіоні. Володимир Путін і Сі Цзіньпін не випадково публічно засудили дії Ізраїлю після серії ударів по Ірану, внаслідок яких загинули високопоставлені командири, були уражені військові об’єкти, системи протиповітряної оборони й навіть ядерна інфраструктура.

Для Росії та Китаю Іран – не просто регіональний союзник. Це ключовий партнер у боротьбі проти американського домінування на Близькому Сході. Його ослаблення підриває стратегічну вісь, яку обидві країни зводили роками.

Авторитарна вісь: що об’єднує Росію, Китай та Іран

Для Москви це вже другий удар: після падіння режиму Башара Асада у Сирії у грудні 2024 року Росія фактично втратила головну військову опору у регіоні. Іран залишався чи не єдиним плацдармом, через який Кремль міг утримувати свій вплив на Близькому Сході.

"Росія, Китай і Іран мають спільне зневажливе ставлення до західних цінностей і моделей управління. Ці режими обмінюються досвідом, зокрема у сфері репресивних технологій – як придушувати власне населення", – пояснила Тувія Ґерінґ, експерт з Кита. та Близького Сходу з Інституту досліджень національної безпеки Ізраїлю.

Ядерна зброя як загроза впливу

Зростання дестабілізації в Ірані змінює баланс : партнерство з Тегераном все більше сприймається як потенційний тягар. Одна з найбільших загроз – можливий вихід Ірану з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) та пряме відновлення зусиль щодо створення ядерної зброї. Такі погрози Тегеран уже озвучував.

Росія та Китай, попри наявність у них ядерної зброї, не зацікавлені в тому, щоб Іран також став ядерною державою, пояснив політтехнолог Олексій Голобуцький у коментарі для "Телеграфу". Це зменшить залежність Тегерана від Пекіна та Москви, а також послабить їхній вплив на іранське керівництво.

"Якщо Іран отримає ядерну зброю, це підірве баланс і призведе до втрати впливу Москви та Пекіна на Тегеран. Жодна з цих країн не хоче ще одного ядерного гравця в регіоні — це розмиває поняття ядерного стримування", — зазначив Голобуцький.

Водночас додав експерт, нинішній конфлікт має демонстраційний ефект для авторитарних режимів.

"Ситуація навколо Ірану — це полігон, на якому Росія і Китай спостерігають, як західні демократії реагують на виклики. Якщо Ізраїль доведе справу до зміни влади — це одне. Якщо все завершиться мирною угодою за посередництва Трампа — це зовсім інший сигнал для майбутнього".

Що Росія та Китай можуть втратити у разі падіння Ірану

Водночас, попри загальну нестабільність, Москва не переймається постачанням іранських безпілотників, які активно використовує для атак на українські міста. Як зазначає Ніколь Гражевський, дослідниця з Carnegie Endowment for International Peace, що спеціалізується на ядерній політиці, Росія вже запустила власне виробництво дронів на основі іранських технологій і може виробляти до 2700 одиниць на місяць.

Політичний союз Росії та Ірану, за оцінкою експерта Олексія Голобуцького, не є глибоким чи стратегічним:

"Іран і Росія — це вимушені союзники, кожен вирішує свої проблеми. Так, Іран поставив перші партії "шахедів", Росія налагодила їхнє виробництво — збитки для нас є, але дати щось ще Іран більше не здатний", — зазначив політолог. На думку експерта, навіть у разі програшу Ірану практичні втрати для Росії будуть незначними.

Для Китаю ситуація виглядає значно тривожнішою. Пекін є головним імпортером іранської нафти – до 2 мільйонів барелів на день. Ізраїльські удари по нафтогазовій інфраструктурі ставлять під загрозу стабільність енергопостачання КНР. Ще більших збитків може завдати ймовірна атака на американські бази в ОАЕ або Саудівській Аравії – країнах, які також є критично важливими постачальниками енергії для Китаю.

"Якщо Росії вигідно, щоб нафта дорожчала, то Китаю — ні. Китай має прямий інтерес у стабільності регіону. Іранський режим специфічний, ідеологічний, і ні Росії, ні Китаю не є щиро близьким. Це партнерство скоріше вимушене, ніж добровільне", — зазначив Голобуцький.

Китай також не зможе повною мірою реалізувати свої інфраструктурні проєкти через санкційний режим щодо Ірану. Росія, своєю чергою, зможе експортувати туди озброєння. Навіть якщо напруженість спаде, Іран навряд чи зможе розраховуватись валютою – торгівля, швидше за все, буде бартерною.

"Слабкий Іран не вигідний ні Росії, ні Китаю. Обидві країни віддають перевагу стабільним авторитарним режимам, які поділяють їх погляд на міжнародну систему", — підкреслила Гражевські.

Незважаючи на публічну підтримку Ірану, обидва режими демонструють ознаки закулісної тривоги. Росія ініціювала екстрене засідання Ради органу МАГАТЕ, щоб обговорити наслідки ізраїльських ударів по ядерних об’єктах. Трампом, запропонувавши своє посередництво у переговорах між країнами.

Активізувався й Китай. Глава МЗС Ван І провів переговори з іранськими та ізраїльськими дипломатами. Сі Цзіньпін публічно заявив, що "Ізраїль має бути зупинено". У Пекіні, за інформацією The Telegraph, готуються до найгіршого сценарію – зміни влади в Ірані. Як зазначила Герінг, після досвіду Афганістану та Сирії Китай діє обережно, але готується "налагоджувати стосунки з тими, хто залишиться при владі".

Нагадаємо, раніше "Телеграф" звернувся до штучного інтелекту ChatGPT із запитанням, чи можна вважати Іран спільним ворогом для Ізраїлю та України. ІІ зазначив, що відповідь залежить від того, в якому контексті використовується слово "ворог" — військовому, політичному чи ідеологічному.