Тегеран в обмін на Київ: чи можуть Путін і Трамп піти на розмін своїх "завдань" в Ірані та Україні

Занепокоєння відносно «гальмування» європейців, зокрема, лідерів країн-членів Коаліції рішучих в питанні підтримки України Володимир Зеленський висловив за останні дні кілька разів: спочатку під час зустрічі з журналістами у п’ятницю, 13 червня, а згодом в інтерв’ю телеканалу Newsmax.

«Знаєте, чому йде гальмування? Не тому, що вони (європейці – Фокус) втомлені і що вони відвертаються від нас, ні. Ця ситуація показала, що Європа все ще не вирішила для себе, що вона буде з Україною повністю, якщо не буде Америки. Ось що відбувається насправді», — акцентував глава держави. Він також додав, що Європа «з енергією підійшла до Коаліції рішучих, але побачила, що цієї енергії немає у Сполучених Штатів Америки». 

«Європейці почали думати, чи вистачить їм сил. А коли Європа довго думає, вони дуже багато говорять одне з одним і тоді вже починають народжуватися сумніви», — підкреслив президент. Окремо Зеленський наголосив на важливості того, щоб Дональд Трамп «зупинив РФ», що дасть чіткий і недвозначний сигнал всій Європі об’єднатися. «Якщо Трамп не буде вводити санкції і не робитиме кроків проти Росії, я скажу вам відверто, нам буде надзвичайно складно. Але це також буде сигнал Європі, і Європі доведеться збільшувати допомогу Україні. Тому сьогодні так важливо боротися за визначеність Америки, щоб зупинити Путіна, який поки що не збирається закінчувати війну», — підсумував глава держави. 

Яку дипломатичну лінію з Європою та США слід проводити Києву 

Політолог Володимир Фесенко вважає, що озвучена президентом Зеленським позиція відносно коливань євролідерів, є реакцією на нещодавню заяву британського прем’єра Стармера про те, що Лондон не планує відправляти свої війська в Україну без гарантій безпеки від США. 

«В цьому контексті хотів би наголосити, що саме Великобританія є одним з найбільш послідовних наших партнерів і вона не відмовляється від підтримки України – підтримка була, є і буде. Що ж до військ, то про них можна буде предметно говорити лише після завершення війни, а не зараз. В цілому, думаю, тут йдеться про емоції, а саме про невдоволення Зеленського тим, що деякі країни відмовляються від раніше даних обіцянок. Попри це ключову ставку зараз потрібно робити все ж таки не на емоційну, а на раціональну дипломатію. Нам варто вирішувати з тією ж Великобританією, Францією питання оптимального постачання через них до України американської зброї», — зауважує експерт у розмові з Фокусом.

На даному етапі війни, переконаний політолог, на перший план виходить питання саме воєнної підтримки України, а не присутності тут іноземних контингентів: «Так, безперечно, Кіра Стармера критикують в тому числі всередині Великобританії через його непослідовність в певних питаннях. Зокрема, наразі лунає цілком справедлива критика щодо вибору пріоритетів в питанні фінансування обороноздатності Великобританії, коли гроші планують направити на виробництво підводних атомних човнів, а не на більш сучасну і ефективну зброю, здатну допомогти в конвенційній війні. Тому претензії до Стармера дійсно є, але нам зараз потрібно не звинувачувати когось в нерішучості, а навпаки – усіляко уникати посилення напруги у стосунках з партнерами. Це стосується також і відносин зі США — нам слід боротися за збереження хоча б частини партнерської допомоги Сполучених Штатів. Якщо ми будемо продовжувати проводити лінію звинувачення наших партнерів, тоді у нас просто буде менше партнерів, ось і все. Не думаю, що це, м’яко кажучи в наших інтересах».

Поряд з тим Володимир Фесенко визнає, що в України дійсно можуть бути обґрунтовані претензії до деяких партнерів. Втім, додає політолог, «це точно не до європейців». 

Що ж стосується безпосередньо позиції США, то експерт зауважує наступне: «Маємо зрозуміти, що, як би нам того не хотілося б, Трамп не буде зараз робити ніяких антиросійських кроків. І, усвідомлюючи це, ми повинні до деталей продумати тактику взаємодії з Білим домом. Ось зараз з’явилася інформація про ймовірну зустріч 17 червня Зеленського з Трампом. У разі, якщо під час цієї зустрічі на Трампа здійснюватиметься тиск, щоб він зробив щось антиросійське, результат буде вкрай негативний. Категорично не можна в лоба тиснути на Трампа, тим більше в умовах нинішньої війни між Ізраїлем та Іраном. Ці війна й так відволікає воєнні ресурси США, які хоча б частково могли бути спрямовані в Україну». 

З європейськими союзниками, наголошує політолог, зараз слід узгодити нову спільну тактику і стратегію, оскільки ті підходи, які більш-менш працювали ще місяць тому, сьогодні вже неактуальні.

Важливо НАТО розбрату: чому через Україну саміт Альянсу може обернутися гучним скандалом

«Наприклад, є зависання з Коаліцією рішучих і нам для того, аби не втратити цей насправді дуже важливий партнерський інститут, варто узгодити питання, на яких ця коаліція може зараз максимально зосередитися. Оскільки питання відправки миротворчого контингенту відійшло на другий план через відсутність перспектив по встановленню миру, ця коаліція, на мою думку, мала б зосередитися на політико-дипломатичній підтримці нашої країни. Тобто, щоб не лише через «Рамштайн» вирішувалося питання постачання озброєння, а й за допомогою цієї коаліції. Чимало лідерів країн-членів коаліції мають дружні стосунки з Трампом і через них можна домовлятися про постачання Україні американської зброї. В будь-якому разі нам краще зберігати партнерів, а не звинувачувати їх», — підсумовує Володимир Фесенко. 

Чому і куди зникла трансатлантична єдність щодо України

Водночас політолог Олег Постернак у розмові з Фокусом констатує, що ключова ідея Коаліції рішучих щодо відправлення в Україну європейських сил безпеки дійсно зависла у повітрі, а британські Сухопутні війська без повітряної страховки з боку США відмовляються від цієї місії. «Таким чином, всередині Заходу має місце певний колапс щодо подальшого розрахунку підтримки України. Туман, гадаю, дещо розвіється після зустрічі G7 у Канаді і саміту НАТО, який пройде 24-25 червня. Саме ці дві події сумарно дадуть нам відповідь на запитання про те, на яку допомогу і на який час може розраховувати Україна. Ми, зокрема, дізнаємося, чи продовжать США надавати нам розвід дані, що є критично важливо і чи дозволять за європейські гроші в рамках певних оборонних ініціатив купувати їхню зброю для України. Це станом на зараз два фундаментальні питання», — наголошує експерт. 

У контексті саміту НАТО у Гаазі експерт нагадує про минулорічне рішення щодо виділення Україні $40 млрд від країн-членів Альянсу. Політолог наголошує, що ця ініціатива й досі нереалізована, а «гучні обіцянки не підкріплені дзвінким доларом». Цей аспект, з огляду на «безкінечні коливання» президента Трампа, переконаний політолог, наразі також є вкрай важливим.

Загалом Олег Постернак вважає, що наразі трансатлантичної єдності відносно України не має. Навпаки, акцентує аналітик, США і європейські країни дивляться в протилежні сторони в кейсах мирного врегулювання і подальшої підтримки Києва, а це саме те, чого прагнув досягти Путін. Ситуацію можна змінити лише за умови корекції позиції Трампа у питанні російсько-української війни, констатує політолог, додаючи, що задля цього українська дипломатія має персоніфікувати можливості впливу на президента США, активно співпрацюючи з конкретними радниками очільника Білого дому та конгресменами-республіканцями — особливо з групою MAGA. 

Крім того, переконаний Олег Постернак, назріла необхідність створення окремого комунікаційного майданчика, який локалізував би українську проблематику між США та Європою, оскільки зараз навіть формат «Рамштайн» засідає без Америки. Ситуація, констатує політолог, значно ускладнюється ще й тим, що «Путін розігрує нову карту», пропонуючи Трампу посередницькі послуги щодо близькосхідного врегулювання. Таким чином, підсумовує Олег Постернак, наразі існує серйозний ризик «українсько-іранського геополітичного розміну», коли Москва буде тиснути в плані необхідності поступок на Тегеран у його протистоянні з Тель-Авівом, а Вашингтон — на Київ в його війні з РФ.