Був "Варяг", став "Ляонін". Старий миколаївський авіаносець поклав початок сучасним ВМС Китаю

Фокус переклав статтю геополітичного аналітика Брендона Дж. Вайхерта про перший китайський авіаносець "Ляонін".

У світлі новин про те, що китайська авіаносна група "Ляонін" вирушила за межі найсхіднішого острова країни, щоб провести навчання з посадки і зльоту з бортовим загоном бойових літаків, важливо зрозуміти, що являє собою сам корабель.

Хоча "Ляонін" — великий крок уперед для ВМС Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) як перший в їхній історії авіаносець, він аж ніяк не є найпередовішим кораблем ні в китайському, ні в японському флоті. Слід мати на увазі, що японські морські сили самооборони не класифікують свій вертольотоносець класу Izumo як авіаносець з політичних міркувань. Але, враховуючи наявність на його борту літака F-35 Lightning II, він, безсумнівно, є авіаносцем.

"Ляонін": від радянського мотлоху до китайської гордості

Введений в експлуатацію 2012 року, "Ляонін" почав своє життя як радянський "Варяг" — недобудований авіаносець класу "Кузнєцов", закладений 1985 року на Миколаївському суднобудівному заводі в УРСР. Спроєктований для несення літаків і вертольотів, "Варяг" мав посилити потенціал морської авіації Радянського Союзу. Однак на момент розпаду СРСР великий корабель був побудований приблизно на 68%.

Позбавлений двигунів, електроніки та систем озброєння, "Варяг" нудився в українських доках до 1998 року, коли його за 20 мільйонів доларів придбала китайська компанія. Неймовірно, але корабель нібито купили для використання в якості плавучого готелю. Однак, щойно судно прибуло до Китаю, НВАК скинула цю маску.

Придбання "Варяга" було стратегічним кроком Китаю, який потім відбуксирував судно на Даляньську верф на північному сході країни. Протягом наступного десятиліття китайські інженери і суднобудівники провели велику реконструкцію, оснастивши корабель сучасними силовими установками, радарами, датчиками і озброєнням. Перейменований на "Ляонін" на честь китайської провінції, авіаносець був введений в дію НВАК 25 вересня 2012 року. Перетворення "Варяга" на "Ляонін" продемонструвало зростаючий досвід Китаю в галузі кораблебудування і його рішучість створити власний військово-морський потенціал.

Технічні характеристики "Ляоніна"

"Ляонін" — авіаносець зі звичайною силовою установкою, водотоннажність якого при повному завантаженні становить близько 60 тисяч тонн. Він оснащений системою короткого зльоту із затримкою (STOBAR), яка використовує трамплін для зльоту літаків і аерофінішери для посадки. Така конфігурація, хоча і менш досконала, ніж системи зльоту з катапультою, що використовуються на американських авіаносцях, набагато менш обтяжлива в обслуговуванні і дозволяє "Ляоніну" розміщувати на борту невелике авіакрило.

Основним літаком авіаносця є Shenyang J-15, китайська модифікація радянського Су-33, здатна виконувати завдання із завоювання переваги в повітрі, завдавання ударів і ведення розвідки. "Ляонін" може нести близько 24 винищувачів J-15, доповнених вертольотами, включно з транспортувальними і протичовновими Changhe Z-18 і пошуково-рятувальними Harbin Z-9. Авіакрило "Ляоніна", хоча і менше, ніж у американських або французьких авіаносців, забезпечує НВАК надійний потенціал для завдавання потужного удару.

Корабель оснащений комплексом оборонних систем, включно з системою зброї ближнього бою (CIWS) Type 1130 для протиракетної оборони і зенітно-ракетним комплексом HQ-10. Радари і датчики дають змогу виявляти і відстежувати загрози в повітрі, в морі і під водою.

Авіаносець приводиться в рух паровими турбінами. Його максимальна швидкість становить близько 20 вузлів (37 км/год), а дальність ходу — близько 12900 км, що дає йому змогу діяти в регіональних водах і навіть за їхніми межами.

Як розгортання авіаносця за межами Японії допоможе Китаю?

Цікаво, що китайці розмістили свій найстаріший і найменш просунутий авіаносець за межами найсхіднішого острова Японії. У разі війни цей авіаносець з найменшою вірогідністю переживе перше зіткнення з японськими або американськими силами. Китайська військова стратегія передбачає широке використання систем обмеження/заборони доступу (A2/AD), щоб позбавити американців можливості розгорнути авіаносці та інші надводні кораблі в межах досяжності потенційних китайських сил вторгнення, що прямують на Тайвань.

Важливо 30 років поділу флоту СРСР: як ВМС України пройшли шлях від знищення до лідерства в технологіях

Жменька авіаносців, якими володіє Китай, має діяти під захистом цих великих систем A2/AD, розміщених по всьому Першому острівному ланцюгу. Хоча розгортання "Ляоніна" на далекому сході Японії — це просто тренувальний вихід, саме "Ляонін" найгірше оснащений для дій в оскаржуваній обстановці на самому краю китайської захисної мережі A2/AD.

Проте присутність авіаносця поблизу Філіппін — суттєва ескалація з боку Китаю, який явно прагне затвердити своє регіональне домінування. Хоча цей авіаносець і не є найсучаснішим серед флотів великих держав, він надає китайським ВМС можливості, якими не можна нехтувати. До того ж він добре підходить як навчальне судно. Китай уже розвиває свою програму будівництва авіаносців — два з них у строю, один проходить ходові випробування, а четвертий перебуває на стадії будівництва, — і кожна нова ітерація досконаліша, ніж попередня. Усе, що необхідно, — це підготовлені екіпажі, які обслуговуватимуть зростаючий флот китайських авіаносців. "Ляонін" допоможе впоратися з цим завданням.

Про автора

Брендон Дж. Вайхерт — аналітик з національної безпеки National Interest, колишній співробітник Конгресу і геополітичний аналітик, який пише для The Washington Times, Asia Times і The-Pipeline. Автор книг "Winning Space: How America Remains a Superpower", "Biohacked: China's Race to Control Life" і "The Shadow War: Iran's Quest for Supremacy". Його нова книжка, A Disaster of Our Own Making: How the West Lost Ukraine, уже доступна в книжкових магазинах. За Вайхертом можна стежити у Twitter: @WeTheBrandon.