Чому США не підтримали спільне комюніке G7?

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке.

Цього разу спільного комюніке (з огляду на позицію США) і не планувалось. За даними Reuters, «напередодні лідери країн підготували кілька проєктів, зокрема щодо міграції, штучного інтелекту та критично важливих корисних копалин, однак, жоден з них не був схвалений Сполученими Штатами».

Натомість, Трамп знову згадав Путіна, заявивши, що якби РФ залишилась у G8, то і війни не було б. І відбув із саміту на день раніше. А в цей час Росія посилює атаки по українських містах, про що попереджала Україна.

Ну, що ж. За таких обставин, мабуть, навпаки треба було прийняти спільне комюніке. Щоб продемонструвати збереження «принципу багатосторонності», навіть, без США. Бо, попри те, що міжнародна система на рівні правил та регуляції явно дала збій, коли допустила/не упередила велику війну Росії на європейському континенті, завершенням війни (на геополітичному рівні) все одно стане повернення до правил.

Питання – до яких конкретно. І тут уже постає тема цінностей та принципів. У Європі/Україні це розуміють. У РФ це розуміють (тому й навʼязують окрім територіальних, ще й односторонні політичні вимоги Україні). Чи і як це розуміють у США – залишається (поки що) без відповіді.

Я уже колись згадувала, і згадаю ще раз, що у 2002 році був такий перформанс «Неміцні зв'язки» (Loose Associations). У якомусь сенсі «неміцні зв'язки» – це те, що притаманне сьогоднішньому етапі повсюдно у світі. Міжнародній системі загалом. Коли одна неврегульованість породжує інші.

Якщо ще рік тому позиція США була маркером для багатьох (зокрема, для Європи), то зараз, мабуть, рішення самих європейських лідерів мають стати маркером. Поєднання оборонної складової разом із баченням того, до якого результату треба прийти, може пришвидшити рух до миру.

Можливо, саме так з існуючої нестійкості почнуть проростати паростки (на основі «принципу багатосторонності») справжніх інтересів, і далі – регуляцій на рівні світової системи. Мирних форм взаємодії.