Самогубний аргумент: яким може бути наступний крок Ірану у війні з Ізраїлем

Ормузька протока з'єднує Перську затоку з Індійським океаном і морськими шляхами, через які проходить 30 відсотків світових морських поставок сирої нафти і 20 відсотків поставок зрідженого природного газу (ЗПГ), що робить цю протоку (ширина якої у найвужчому місці складає лише 33 км) одним із найважливіших вузьких місць у світі для світових поставок енергоносіїв, пише Daily Mail.

Це загроза, до якої Тегеран регулярно вдається в моменти напруженості або коли їх притискають до стінки.

Завжди можна розраховувати на те, що ця погроза налякає Захід, який побоюється енергетичної кризи і потенційного економічного краху, що настануть за закриттям протоки, хоча його так і не було реалізовано, можливо, тому, що Іран може втратити стільки ж, якщо не більше, як і будь-хто інший, якщо протоку буде заблоковано.

Експерти вважають, що і цього разу все закінчиться погрозами, але повністю виключати ймовірність не можна: у Тегерана швидко закінчуються варіанти.

Їхнє військове і розвідувальне керівництво обезголовлено. Ізраїль має перевагу в повітрі над Іраном, включно зі столицею, що дає йому свободу дій для нанесення ударів по будь-яких активах, які він визнає потрібними, включно з нафтогазовими об'єктами, тим самим паралізуючи і без того розвалену економіку.

Ракетні удари у відповідь по Ізраїлю болючі, але не змінюють ситуацію. Союзники Ірану по "осі зла" — Китай, Росія і Північна Корея — теж не поспішають йому на допомогу.

Тому не дивно, що вчора ввечері стало відомо, що Іран таємно подає сигнал США через арабських посередників про те, що він готовий покласти край військовим діям.

Але ситуація неоднозначна. Президент США Дональд Трамп не хоче бути втягнутим у черговий близькосхідний конфлікт. Ізраїль, незважаючи на всі свої вражаючі військові успіхи, все ще не впевнені, що зможуть знищити ядерні об'єкти Ірану без допомоги США та їхніх бомб.

Тому відновлена перспектива врегулювання шляхом переговорів має деяку привабливість у Вашингтоні та Єрусалимі. Але червона лінія США залишається: Іран має відмовитися від усіх зусиль з розробки ядерної бомби.

Ормузька протока: чому її так критично перекривати

Це може виявитися занадто великим випробуванням для прихильників жорсткої лінії в Тегерані. Вони, найімовірніше, стверджуватимуть, що тиск на Ізраїль можна чинити, пригрозивши Заходу економічним Армагеддоном — перекривши Ормузьку протоку.

Біль для західних економік, принаймні в короткостроковій перспективі, безумовно, може бути сильним. Вартість енергоносіїв різко зросте, оскільки ціни на нафту підскочать значно вище 100 доларів за барель (порівняно з приблизно 70 доларами наразі). Ціни на газ також злетять, повторивши те, що сталося після вторгнення Росії в Україну 2022 року.

Економічне відновлення Європи, яким би воно не було, буде зупинено на півдорозі. Рецесія маячитиме по обидва боки Атлантики.

Але Захід не буде єдиним постраждалим регіоном. Китай імпортує 50 відсотків своєї сирої нафти з Близького Сходу через Ормузьку протоку і забирає від 15 до 20 відсотків СПГ, що надходить з Перської затоки. Його економіка також буде паралізована, як і інші азіатські економіки. Іран, імовірно, двічі подумає, перш ніж завдати такого сильного удару по своєму головному союзнику.

І Іран вистрілить собі в ногу: він експортує понад 1,5 млн барелів нафти на день, усе це через Ормузьку протоку, 90 відсотків із них до Китаю. Якби він втратив цей дохід, іранська економіка швидко опинилася б на колінах.

Тож закриття Ормузької протоки може бути рівносильним самогубству для його теократичного режиму.

Перекрити Ормузьку протоку рівнозначно для Ірану політичному самогубству

Проте в Ірану є можливість порушити роботу протоки, використовуючи міни, безпілотники, наземні ракети й артилерію вздовж узбережжя, а також тактику рою за участю катерів КВІР. Але збереження блокади проти військово-морської могутності США, підтримуваної британськими та французькими військово-морськими силами, було б нездійсненною місією.

США підтримують грізну військово-морську присутність у регіоні, побудовану навколо свого величезного П'ятого флоту, що базується в Бахрейні, який містить у собі авіаносну ударну групу, десантні сили, Корпус морської піхоти та "Морських котиків", тральщики, есмінці та підводні човни. Потім ідуть його великі ракетні можливості і реактивні винищувачі, включно з сучасними F-35 і F-16.

Наче всього цього недостатньо, ударна група авіаносця USS Nimitz прямує на Близький Схід, приєднуючись до ударної групи авіаносця USS Carl Vinson, яка перебуває там із квітня.

Британія і Франція мають набагато меншу, але все ще значну військово-морську присутність у Перській затоці, причому Франція діє зі своєї бази в ОАЕ, а Британія — з Бахрейну, старого союзника. Французькі фрегати і британські мінні тральщики зміцнять зусилля США з підтримки морських шляхів відкритими.

Так звана війна в затоці танкерів у 1980-х роках між Іраком та Іраном призвела до атак на сотні суден з кожного боку, кілька з яких затонули і сіли на мілину. Але постачання нафти через Ормузьку протоку ніколи не було серйозно порушено, а коли втрутилися США, іранський флот був практично знищений. Тепер Іран ризикує повторити це.

Нагадаємо, перш ніж достроково покинути саміт "Великої сімки", Дональд Трамп заявив, що всі жителі мають "евакуюватися" з Тегерана.

Також відомо, що верховний лідер Ірану Алі Хаменеї ховається від атак Ізраїлю десь на півночі від Тегерана.