Стрибун у висоту Олег Дорощук: Конкуренція — це чудово, але боротьба завжди йде з планкою

"Номер один" української збірної зі стрибків у висоту Олег Дорощук відкрив літній сезон на етапі Діамантової ліги в Римі. Підкорив 2 м 30 см і здобув срібну медаль. Це був перший старт із березня, коли Дорощук тріумфально виступив на чемпіонаті Європи у приміщенні. Крім того, турнір у Римі став для нього також першим виступом на відкритому стадіоні з вересня минулого року.

Журналіст Коротко про поспілкувався з Олегом і дізнався, чи задоволений він початком сезону і чого прагне зараз.

Вдалося зібрати стрибок воєдино і стрибнути краще за всіх

- Як вам такий початок сезону? Що скажете про друге місце на етапі Діамантової ліги у Римі?

- Результатом цілком задоволений. Коли їхав до Риму, не знав, чого очікувати, адже до цього у нас було лише чотири стрибкові тренування, і це було вп'яте, коли я стрибав після чемпіонату світу. Але це дуже круто - знову відчути дух змагання, атмосферу стадіону, та ще й додати інтриги для глядачів у боротьбі за перше місце (Олег поступився золотом південнокорейському спортсмену У Сан Хку з розривом 2 см).

Попереду маю командний чемпіонат Європи в Мадриді 27–29 червня. А після цих стартів, можливо, знову виступлю на етапах Діамантової ліги.

- На чемпіонат світу у Нанкіні (Китай) ви їхали як лідер світового сезону та чинний чемпіон Європи. Це давило психологічно?

- Щодо психології, то найбільше боліло через вибухи в моєму рідному Кропивницькому. А в іншому… Я готовий бути лідером, боротися за медалі та перемоги. Це завжди було моєю метою та тим, до чого я йшов.

- На чемпіонаті Європи ви взяли висоту 2,34 метри - це не лише принесло вам золото, а й стало особистим рекордом та найкращим результатом сезону у світі. Як удався цей стрибок? Що яскравіше – 2,31 на Олімпіаді чи 2,34 на ЧЄ?

- Все почалося навіть раніше. На чемпіонаті України в Києві була дуже хороша спроба на 2,34, і на інших стартах теж. Так що в Аппелдорні в Нідерландах на чемпіонаті Європи вдалося нарешті зібрати стрибок воєдино. Але якщо порівнювати зі стрибком на 2,31 м на Олімпійських іграх, то паризький виступ стоїть вищим у «рейтингу». Там було справді круто!

Зірки зійшлися – і ти злетів. А потім...

- Що допомогло набрати такої форми?

- Це не був різкий стрибок. Я йшов до цього рівня не один сезон. Поступово підходив до таких результатів, збільшував форму. Це справді копітка робота, виконана за попередні роки.

- Що складніше: один раз стрибнути на небувалу висоту чи стабільно показувати високий рівень? І як взагалі досягається стабільність у стрибках?

- Стабільно показувати найвищий результат складніше. Знаєте, як кажуть: «зірки зійшлися, і ти стрибнув високо. А потім...» Багато спортсменів роблять це раз у житті, а потім постійно стрибають на 15 см нижче. Стабільність приходить із досвідом - насамперед змагальним, але також через техніку та відчуття свого стрибка.

- Яку планку ставите собі зараз?

- Конкретної висоти немає. Хочу покращувати особистий рекорд, а скільки це буде – один, п'ять чи десять сантиметрів – загадувати важко.

Конкуренція - це чудово, але боротьба завжди з планкою

- У країні триває повномасштабна війна. Як це впливає на вас та умови підготовки?

- Минулої зими тренувалися у манежі без світла, але тренер швидко знайшов рішення - купив за свої гроші ліхтарі, під якими ми тренувалися. Але війна впливає на всіх, особливо психологічно. Ти виходиш на старт - мусиш думати про стрибки, а думки про дім важко відпустити.

- Що зараз говорять у вашому виді спорту про росіян? Як змінилася ситуація після їх усунення?

- У нашому виді спорту, як і більшості інших, про них особливо не говорять. Нема про що говорити.

– Що потрібно, щоб бути успішним зараз?

- Потрібно просто показувати свій результат. Раніше я добре стрибав лише вдома, а на міжнародних стартах гірше. Нині це змінилося, і це добре. Повторюся - просто потрібно показувати свій результат. Конкуренція - це чудово, але боротьба завжди йде з планкою.

Між мною та тренером завжди є діалог

- Як розпочалася ваша історія з легкою атлетикою? Чому саме стрибки?

- Легкою атлетикою почав займатися років з 12-ти. Прийшов, як багато дітей, просто щоб чимось займатися - і залишився. І з першого дня це були саме стрибки у висоту.

- Ви давно працюєте із Геннадієм Здітовецьким. У чому секрет вашого тандему?

- Із Геннадієм Борисовичем ми почали працювати 2017 року. Він взяв мене, коли мій особистий рекорд був 1,75 чи 1,80 метра. Прогрес очевидний (посміхається).

- Наскільки важливим є взаєморозуміння між спортсменом і тренером? Чи тільки у таких дуетах досягається успіх?

- Такий тісний контакт є не у всіх. У нас із тренером більш робочі стосунки, але ми добре розуміємо один одного. Якщо відчуваю, що щось не так, кажу. Він зі свого боку підказує, як правильно робити. У нас завжди відбувається діалог.

Рибалка – найкращий відпочинок після змагань

- Бачив у вашому Instagram, що ви захоплюєтеся рибаловлею. Які здобутки? Що вона вам дає?

- Після змагань, якщо є час, добре поїхати на рибалку, я там відпочиваю. Найбільший улов - короп на 10 кг. Це хобі з дитинства. Коли їздив до бабусі в село, все літо проводив на риболовлі  - спочатку навіть із якоюсь дерев'яною паличкою замість вудки. Але вже подобалося. Зараз є все спорядження, можна виїжджати на день-два чи навіть три.

- Чим ще любите займатися у житті у вільний час?

- Люблю щось дрібне ремонтувати в машині чи робити руками - це відволікає та розслаблює.

- Що для вас - ідеальний відпочинок?

- Залежить від пори року. Влітку класно поїхати до Карпат, погуляти в горах або на рибалку на кілька днів. Є багато видів відпочинку, які мені подобаються.

- Про що мрієте зараз?

- Зараз, як і всі українці, мрію лише про одне, аби закінчилася війна.