Вчені «скопіювали» Чумацький Шлях

Уявіть собі, що 85% усієї речовини у Всесвіті – це привид. Ми не можемо його побачити, доторкнутися чи виміряти безпосередньо. Але ми достеменно знаємо, що він існує. Його гравітація, наче невидима рука диригента, керує танцем зірок і галактик, не даючи їм розлетітися на частини. Ця космічна примара — темна матерія, і вона залишається однією з найбільших загадок сучасної науки.

Десятиліттями астрофізики були схожі на детективів, які намагалися скласти фоторобот злочинця, маючи на руках лише його розмиту тінь. Вони бачили слідство — гравітаційний вплив темної матерії, — але її природа вислизала від них. Проте нещодавно група вчених з Університету Південної Каліфорнії вирішила змінити тактику. Замість того, щоб ганятися за тінню, вони вирішили створити її «двійника» в цифровому світі.

Від тіні до портрета: новий підхід до старої загадки

Ідея, вперше висловлена ​​ще в 1930-х роках Фріцем Цвіккі, про те, що видимої матерії недостатньо для утримання галактик, давно стала науковою аксіомою. Але як вивчити те, що не випромінює та не поглинає світло? Як зрозуміти, з чого складаються ці невидимі частинки і як вони поводяться?

І ось тут починається найцікавіше. Проєкт, який отримав назву COZMIC, – це не просто чергова комп’ютерна модель. Це справжня космологічна лабораторія, побудована всередині суперкомп’ютера. Вчені не стали обмежуватися стандартними моделями холодної темної матерії, де вона лише пасивно є у просторі. Вони пішли далі і запитали: а що, коли темна матерія — не такий уже й самітник? Що, коли вона все-таки взаємодіє з нашим, звичним світом?

Суть їхнього підходу в наступному: якщо ми не можемо вивчати реальну галактику, щоб зрозуміти властивості темної матерії, створимо її ідеальну копію — віртуальний Чумацький Шлях. А потім «поселимо» в цю цифрову галактику різні типи темної матерії, що підкоряються різним фізичним законам, і подивимося, яка з версій буде найбільше схожа на наш справжній будинок.

“Що якщо?”: Три сценарії для темної сторони космосу

Команда COZMIC розробила три принципово різні сценарії, три «альтернативні всесвіти», щоб перевірити свої гіпотези. Кожен із них — це сміливий експеримент, який змінює правила гри.

1. Сценарій “Космічний більярд”. А що, коли на зорі Всесвіту частинки темної матерії стикалися з частинками звичайної матерії (протонами), наче більярдні кулі? Такий «тертя» не пройшов би безвісти. Воно згладило б найдрібніші ущільнення матерії, з яких потім народжувалися карликові галактики. В результаті такий віртуальний Чумацький Шлях виявився б оточений значно меншою кількістю галактик-супутників, ніж ми спостерігаємо зараз. Вже одне це дає астрономам ключ: якщо навколо нашого Чумацького Шляху багато «малюків», то сценарій «більярду» малоймовірний.
2. Гібридний сценарій, або компромісна модель. Фізика рідко буває категоричною. Можливо, істина десь посередині. У цій моделі частина частинок темної матерії взаємодіє з нашим світом, а інша залишається абсолютно інертною, проходячи крізь усе на своєму шляху. Це складніший, але й реалістичніший погляд, який може пояснити деякі тонкі аномалії у розподілі речовини.
3. Сценарій “внутрішнього життя” темної матерії. Що, якщо головний секрет не у взаємодії з нами, а у взаємодії темної матерії… із самою собою? У цій моделі її частинки стикаються і впливають одна на одну протягом всієї історії космосу. Це кардинально змінює те, як формуються та еволюціонують галактичні гало – гігантські невидимі хмари темної матерії, в яких, як у коконах, народжуються видимі галактики.

Саме в цьому полягає проривна цінність проекту COZMIC. Вперше вчені змогли детально змоделювати не просто гравітаційний вплив, а пряму взаємодію темної та звичайної матерії, яка «не є чимось екзотичним, а насправді дуже ймовірна».

Всесвіт у дзеркалі: що далі?

Створивши ці три різні, але правдоподібні моделі галактик-двійників, вчені отримали на руки унікальний інструмент. Тепер у них є лінійка, за допомогою якої можна вимірювати реальність. Наступний крок – найбільш хвилюючий. Команда планує взяти дані зі справжніх телескопів, таких як «Хаббл» або «Джеймс Вебб», та порівняти їх зі своїми цифровими витворами.

Яка з симуляцій найточніше відтворює структуру нашого Чумацького Шляху, розподіл його супутників і тонкі особливості його обертання? Відповідь на це питання може стати справжнім проривом.

Це фундаментальне зрушення у пошуку. Ми переходимо від абстрактного питання “Що таке темна матерія?” до цілком конкретного: «Яка з цих версій Всесвіту найбільше схожа на нашу?». Можливо, вже незабаром, дивлячись на зоряне небо, ми знатимемо не лише про видимі нам сузір’я, а й про невидимого диригента, який керує їх вічним танцем, і чий портрет вперше вдалося намалювати не фарбами, а кодом.