Австралійська міль орієнтується у просторі по зірках — дослідження

Вид австралійської молі Agrotis infusa, яку ще називають Метеликом боґонґ, кожного року мігрує на тисячі кілометрів до печер в Австралійських Альпах. Життя метелика коротке і кожне наступне покоління ніколи не бувало в кінцевій точці призначення. Але шлях вони знаходять безпомильно. Як з’ясували вчені з Швеції, комахи орієнтуються по зірках, повідомляє ScienceAlert.

Метелики боґонґ у Австралії створюють вражаюче видовище, коли у величезній кількості мігрують до печер. У Сніжних горах вони впадають у сплячку і так перечікують спеку. Опісля розлітаються для розмноження, щоб наступні покоління знову летіли до тих самих печер наступного року. 

Зоологи давно цікавляться цим видом метеликоподібної молі. Раніше вважалося, що вони орієнтуються у просторі завдяки магніторецепції. Це відчуття магнітного поля Землі. Але останнє дослідження вчених із Лундського університету під керівництвом Девіда Дрейєра та Еріка Ворранта (David Dreyer, Eric Warrant) показало, що магніторецепція не аж така важлива. Основну роль відіграє орієнтація по зірках. Щоб підтвердити цю гіпотезу, вчені транслювали комахам проєкції зоряного неба і відстежували активність їх нервової системи. 

“Дуже тонкий скляний електрод (тонший за людську волосину) вводиться в певні ділянки мозку метелика. Ним необхідно проникнути крізь клітинну мембрану конкретних нейронів, пов’язаних з навігацією. Сигнал або електрична активність такого нейрона посилюється і його можна записати для подальшого аналізу, — пояснив процедуру Дрейєр.  — Виявилося, що близько 28 зареєстрованих нейронів відгукувались на зміни орієнтації зоряного неба”.

Дослідники експериментально переконалися, що навіть без магнітного поля Agrotis infusa знають куди летіти, якщо бачать зоряне небо. Напрямок визначають, орієнтуючись на кут польоту до певного небесного об’єкта. Надалі будуть досліджувати, як ця система координат передається між поколіннями. І як комахи розуміють, де їх кінцевий пункт призначення. 

Переліт комах займає від одного до двох тижнів, залежно від відправної точки. Вони рухаються вночі, а над ранок забиваються у всі можливі щілини, аби перечекати день. У сезон міграції міста можуть бути буквально вкриті цими комахами, як килимом.

Автохтонні племена збирали цих комах у сезон міграції, смажили, товкли і готували з такої муки страви. З цієї нагоди навіть влаштовували свята з бенкетами. Також сезон міграції був сигналом до зборів міжплемінних нарад. У цей час різні племена проводили спільні ритуали, ділилися досвідом і, звісно, збирали міль, щоб потім нею поласувати. Зараз Agrotis infusa опинилися під загрозою зникнення. Їх кількість стрімко скорочується. 

Рекордсменом із дальності міграції серед комах є метелики-сонцевики з родини Nymphalidae. Двічі на рік вони перетинають Сахару. Загальна тривалість їхніх подорожей може становити 12-14 тисяч кілометрів.