"Большая шестерка". Как Трамп разрушил саммит G7 в Канаде и что будет с союзом стран Запада

На три дні центром світової міжнародної політики мав стати канадський гірський курортний район Кананаскіс.

Тут, на заході країни, зібрався щорічний саміт G7, тобто "Групи семи" (яку часто згадують також за назвою "Велика сімка").

Було наперед відомо, що саміт у Канаді стане особливим, і головна причина – те, що це перше зібрання лідерів демократичного світу після минулорічної перемоги Дональда Трампа у США.

На тлі ексцентричної і непрогнозованої поведінки Трампа, а також різких рішень, які він ухвалює, усі зустрічі з ним мають особливу вагу.

А тут – уперше під час нового президентського терміну – на нього чекали переговори з кількома лідерами одночасно.

А це суттєво відрізняється від двосторонніх зустрічей у Білому домі.

І, нарешті, для України особливу вагу має те, що на саміт G7 запросили також Володимира Зеленського, і Білий дім дав згоду на тривалі, 40-хвилинні переговори президентів України і США.

Були й інші сподівання, які Трамп перекреслив.

Головний наслідок саміту: він довів, що "сімки" вже не існує.

Лишилася "шістка".

Хоча Трамп де-юре лишається одним з очільників держав G7, де-факто він не належить до цієї групи.

Ані поступки, ані публічні лестощі на адресу лідера США не допомогли залучити лідера США до її роботи та до "спільних цінностей".

І наслідок цього – не лише провал саміту в Канаді.

Ще важливіше, що фактичне перетворення G7 на формат G6+1 не дозволяє групі ухвалювати рішення з ключових питань.

Байдуже, що її розвал не визнаний офіційно.

На окрему увагу заслуговує рішення Трампа зірвати програму саміту і відлетіти додому, провівши з колегами менше одного дня.

Після чого він ще й публічно нахамив Емманюелю Макрону.

І хоча Білий дім оголосив, що графік Трампа змінився через Іран – є підстави вважати, що реальні причини є іншими.

Потреба вести переговори щодо України зіграла у цьому роль.

Втім, переоцінювати український фактор також не варто.

Пояснюємо, що відбулося у Канаді, що лунало від Трампа та що це означає для майбутнього G7.

Саміт із примхами Трампа.

Саміти "сімки" – щорічна подія, що збирає разом лідерів головних держав західного світу в одному з міст головуючої держави.

Переговори, що тривають 2-3 дні, майже завжди планують так, щоб захопити вихідні – це спрощує логістику для лідерів.

Хоча дуже зрідка винятки бували.

Наприклад, у 2014 році, коли розпалася G8 – звідти вигнали Росію, що була того року головуючою державою і планувала провести саміт у себе в Сочі.

Тоді G8 скоротилася до G7, а її терміново перепланований саміт провели у "нейтральному" Брюсселі.

А ще "буденний" саміт планували у 2020 році, коли його господарем мав стати Трамп, і саме Білий дім визначав його дати.

Але та зустріч не відбулася – її скасували через пандемію.

Чи випадково, чи ні, але з поверненням Трампа це сталося знову.

Саміт у Кананаскісі мав відбуватися з 15 по 18 червня, і саме так був анонсований публічно.

Утім, оскільки Трамп прибув на місце лише в неділю пізно ввечері, перший день пішов на двосторонні зустрічі.

А ще – на закриті переговори лідерів європейських держав-членів G7 та прем'єра Канади.

Про що саме вони говорили без американців та навіть без власних помічників – наразі не розкривається.

Утім, навряд чи вони очікували від Трампа того, що сталося.

Після кількох сесій у понеділок Білий дім повідомив командам інших лідерів: на цьому програма закінчилася, Трамп їде з Канади, у нього є справи, терміновіші за саміт G7.

А невдовзі про це оголосили публічно.

"Я маю поїхати раніше з очевидних причин.

Ви ж бачите, що відбувається", – заявив журналістам президент США.

А речниця білого дому Керолайн Левітт додала: "очевидною причиною" є війна між Ізраїлем і Іраном, яка розпочалася ще минулого тижня.

До причин (заявлених і реальних) ми ще повернемося, та спершу – про наслідки від'їзду.

А він став дійсно несподіваним, це не було заплановане наперед.

На вівторок Трамп мав повну програму зустрічей, які Білий дім погодив і до останнього готував.

Так, на переговори з Володимиром Зеленським було відведено 40 хвилин.

Це – дійсно значний, тривалий слот, як для зустрічі на полях саміту, тож йшлося про ґрунтовні переговори.

І якщо не рахувати невдалих переговорів перед телекамерами в Овальному кабінеті 28 лютого, а також коротшої, але успішної розмови Трампа і Зеленського тет-а-тет перед церемонією прощанням з Папою Римським у Ватикані 26 квітня (як стверджують, вона тривала 15 хвилин) – то це мали бути перші змістовні переговори президентів України і США.

А ще у вівторок на Трампа чекали на окремій спільній зустрічі G7-Україна.

Та й питання не лише в Україні.

До Канади на запрошення G7 прибули керівники ще восьми держав з-поза меж групи, включно з регіональними лідерами.

До прикладу – Нарендра Моді, прем'єр Індії.

Тут мала відбутися перша особиста зустріч Трампа з президенткою сусідньої Мексики, Клаудією Шейнбаум.

Для США Мексика – один з ключових партнерів, у Трампа є до неї низка претензій, і ця зустріч могла стати знаковою.

Також уперше Трамп мав побачитися з прем'єром Австралії, Ентоні Альбанезе.

Не можна сказати, що це рішення Трампа стало абсолютним шоком – до несподіваних кроків з його боку світ вже звик.

Понад те, колеги по G7 спробували виправдати лідера США і довести, що це зовсім не демарш з його боку.

Кожен зробив заяву про те, що "розуміє рішення Трампа".

Президент Франції Макрон, зокрема, сказав, що, за словами американців, нібито є певна пропозиція, яка допоможе зупинити протистояння на Близькому Сході.

"Якщо Сполучені Штати зможуть домогтися припинення вогню, це буде дуже добре", – додав Макрон, ставши на бік Трампа у його рішенні припинити роботу на саміті.

І якщо щось шокувало – то це заява президента США, що послідувала за цим.

У контраст до колег, які намагалися захистити рішення Трампа, той відповів хамством і звинуваченнями, зосередившись при цьому на Макронові.

"Та він гадки не має, чому я зараз їду до Вашингтона, – написав Трамп.

– Але тут нічого спільного з перемир'ям.

Навмисно чи ні, але Емманюель завжди все розуміє неправильно!".

Між лестощами та брехнею.

Варто зауважити, що конкретно у цьому разі Макрон дійсно міг помилитися.

Офіційно від Білого дому не звучало тези про "перемир'я", та й подальший розвиток свідчить радше про те, що США розмірковують про можливість втручання у конфлікт, аніж про мирні переговори з Іраном (тут команда Трампа зазнала невдачі).

Щонайменше, Пентагон намагається створити враження, що готується до військових дій.

Але такий хамський коментар Трампа точно не був виправданий.

Особливо якщо зважити на те, скільки неправди, перекручень та помилок лунало від самого Трампа.

У том числі – під час саміту G7.

Яскравий приклад – промова (а точніше, позапланова імпровізована пресконференція) президента США, що відбулася на протокольній зйомці перед його зустріччю з прем'єром Канади Марком Карні.

Тут Трамп оприлюднив нову версію того, чому почалася війна Росії проти України.

За його словами, причиною стало виключення Росії з G8 у 2014 році.

Помилково заявивши, що формату G7 до цього ніколи не існувало, і "це завжди була G8" (це не так, насправді група діяла у вигляді G7 протягом 20 років до того, як туди запросили РФ), Трамп виклав своє бачення того, як саме Путіна вигнали з "вісімки".

За його переконанням Росію з групи "викинув Трюдо, який не хотів її там бачити, переконав ще одного-двох людей, разом з Обамою, і Путіна викинули".

Це не було обмовкою – таку версію Трамп повторив двічі, додавши також кілька разів, що якби не це рішення, то "не було б війни".

Лишимо осторонь те, що насправді Росію виключили з G8 у відповідь на окупацію нею Криму.

Найабсурдніше те, що Джастін Трюдо став прем'єром Канади… лише у 2015 році.

У період виключення Росії Трюдо був лідером канадської опозиції і на рішення "сімки" точно не впливав.

Можна лише здогадуватися, що стало причиною заяв Трампа – який системно погано ставиться до канадського експрем'єра.

Утім, зважаючи на цю особливість Трампа, Марк Карні не став його виправляти, аби акцентувати увагу на очевидній брехні лідера США про свого однопартійця і екслідера своєї держави.

Та й загалом, і Карні, й інші учасники саміту намагалися створити для Трампа максимально комфортну атмосферу, толеруючи його заяви, дії та вимоги.

"G7 – це ніщо без лідерства США", – заявив Карні на телекамери, вітаючи Трампа перед зустріччю.

Навіть у своїх рішеннях інші лідери намагалися поступитися, де це можливо.

Наприклад, рішення щодо Ізраїлю та Ірану було кардинально переписане, щоби відповідати вимогам США, і воно ще може стати предметом дискусії у Європі, адже його відповідність позиції ЄС – під питанням.

Утім, демонстративна поступливість у публічних питаннях не допомогла утримати Трампа від того, щоб той поїхав з саміту.

Наразі саміт у Канаді вже завершився.

Можна констатувати, що за день, що минув, з боку США не було карколомних дій, які би пояснювали потребу його особистої присутності у Вашингтоні (як і не було якихось принципових змін на Близькому Сході у порівнянні з неділею, коли він відбув на саміт).

Утім, Трамп не вперше влаштовує подібні демарші на міжнародних зустрічах.

Достатньо згадати, що з попереднього канадського саміту G7 у 2018 році він також поїхав достроково і несподівано; тоді, втім, партнери не намагалися йому лестити, і у позиціях лідерів G7 уперше проявилися серйозні розбіжності.

Тоді Трамп, достроково залишивши переговори і відмовившись підписувати підсумкове рішення "сімки", невдовзі попрямував на свій особистий саміт з Кім Чен Ином.

Жодних досягнень зустріч з північнокорейським диктатором не принесла, але то вже інше питання.

У тому ж 2018 році він шантажував союзників по НАТО, що поїде з саміту Альянсу у Брюсселі, якщо вони не погодяться підвищити оборонні витрати; утім, пробув на тій зустрічі до завершення.

А у 2019 році, на саміті у Лондоні – таки грюкнув дверима і поїхав достроково.

Зараз ставлення європейських лідерів до президента США радикально змінилося.

Його намагаються не дратувати – але це не дає ефекту.

І йдеться не лише про зустріч у канадському Кананаскісі.

Наприклад, з церемонії прощання з Папою Римським Трамп також поїхав достроково, у якийсь момент скасувавши усі двосторонні переговори (подейкують, що у нього була також домовленість про другий раунд розмови з Зеленським, який, відповідно, не відбувся).

Між тим існує можливе пояснення його дій, яке не пов'язане з тим, чи сперечаються інші лідери з Трампом, чи ні.

Для президента США коло західних лідерів є гранично чужим.

У них – розбіжність у цінностях і поглядах.

До того ж Трампа не цікавить складна міжнародна політика, за яку він змушений відповідати як президент світової супердержави – і він цього не приховує.

Так склалося, що світоглядно йому комфортніше спілкуватися з диктаторами – не тому що він їх підтримує, а тому що там є конкретні теми розмови, без західних "цінностей" та інших незрозумілих бізнесмену речей.

А до того додається ще й питання України.

Те, що чинний президент США має особисте негативне ставлення до Зеленського, особливо після 28 лютого – не секрет.

На це накладається той факт, що українське питання стало для нього зоною особистого провалу.

Він вже порушив свою передвиборчу обіцянку про завершення війни не лише "за 24 години", а й за 100 днів свого президентства.

Реальних шляхів досягти чогось на цьому напрямку він не бачить.

Тож те, що у другий день саміту він був би вимушений приділяти увагу українському питанню, явно не надихало.

Утім, і переоцінювати "український внесок" у втечу Трампа з саміту G7 також не варто.

Це – елемент.

Але основна проблема – його розбіжність із "сімкою" як така.

Паралізована "сімка".

Отже, "група семи" опинилася у новій для себе ситуації.

Решта західних лідерів не готові рухатися вперед без США.

Зокрема через це у Кананаскісі не був знижений рівень "цінової стелі" для російської нафти.

Це – доволі символічний санкційний крок, ефективність якого багато хто ставить під сумнів, але і на нього ЄС не готовий, якщо доводиться робити це не всією "сімкою", а самостійно.

А Трамп у Канаді виступив категорично проти, пояснивши, що хоче спершу побачити це рішення європейців, а потім подумає, чи приєднуватися до нього.

Ця історія стала відображенням того, як зараз ухвалюються рішення у G7.

Точніше, як не ухвалюються.

Саміт у Канаді не зміг ухвалити жодної формальної резолюції щодо України, навіть із загальними фразами – бо позиції США та інших членів є занадто розбіжними.

Та й загалом, саміт обійшовся без підсумкового комюніке (яке досі вважали обов'язковим елементом зустрічі лідерів).

Замість того "сімка" схвалила сім коротких тематичних заяв, частина яких була потрібна передусім США – щодо Ірану, щодо "міжнародних репресій", штучного інтелекту, квантових технологій, критичних мінералів, протидії незаконній міграції і небезпеки лісових пожеж.

Жоден з цих документів не містить слова "Україна" або "Росія".

Для порівняння, у тогорічній декларації Україну згадали понад 50 разів.

І питання не лише в нашій війні, розбіжності між США та рештою – глибокі та всеосяжні.

Жодної згадки слова клімат, хоча торік зміна клімату була однією з топ тем (точніше, одна згадка цього року є – але йдеться про "інвестиційний клімат").

Немає згадок про рівність (болюча тема для Трампа).

А якщо подивитися загально, то у рішеннях, ухвалених самітом G7, не знайшлося місця для західних цінностей і того, що з ними пов'язане.

І саме це дає підстави говорити про тектонічний розлом у G7.

Бо досі це було об'єднання держав-однодумців.

Тепер йдеться про союз 6 держав-однодумців плюс США з протилежною позицією з багатьох ключових питань.

Тепер G7 – це "розмовний клуб"; її саміти – це місце, де можуть зустрітися лідери ключових економік світу, щоби провести двосторонні переговори.

Це було і у Канаді, де Трамп оголосив про торгову угоду з Британією і прогрес у переговорах з Канадою.

Але та цінність, яку досі вкладали у G7, із цим зникла.

Це означає, що сімка більше не може бути голосом Заходу.

Бо рішення, яких чекають від G7, не мають шансів на ухвалення у цьому форматі, зважаючи на те, що у "сімці" діє принцип консенсусу.

І саме це, а не демарш Трампа чи щось подібне – є головним результатом провального саміту G7 у Канаді.

Автор: Сергій Сидоренко,.

"Європейська правда".