КЖЕ висловила публічний осуд виданню «Україна молода» через порушення стандартів у матеріалі про Антона Дробовича

Комісія з журналістської етики (КЖЕ) висловила публічний осуд виданню «Україна молода» за порушення вимог пунктів 6, 9 і 10 Кодексу етики українського журналіста в матеріалі за авторством Олесі Мазуркової «Політичні переслідування дослідників Голодомору: щодо Ткаченка та Дробовича відкрито кримінальну справу». Відповідне рішення опублікували на сайті КЖЕ.

21 березня 2025 року до Комісії надійшла скарга від Антона Дробовича на матеріал видання, опублікований 13 лютого 2025 року. Він стверджує, що матеріал є «некоректним, неправдивим, однобоким і таким, що не відповідає ані загальноприйнятим стандартам професійної журналістики». За його словами, він звернувся до редакції із проханням виправити інформацію, яку називає недостовірною, однак не отримав реакції. 

14 травня КЖЕ попросило редакцію прокоментувати відповідність цієї публікації вимогам пунктів 6 («Журналісти і редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел»), 9 («факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного») і 10 («Точки зору опонентів, у тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано») Кодексу етики українського журналіста. 

26 травня «Україна молода» надала відповідь за підписом головного редактора Михайла Дорошенка: «Повідомляємо членів комісії, що викладені у статті факти є об’єктивними, відповідають дійсності та повністю підтверджуються наявними в редакції матеріалами. Звернення від Антона Дробовича редакція не отримувала». 

У своїй скарзі Антон Дробович просив розглянути «системні та недобросовісні публікації видання “Україна молода”, направлені проти мене, моїх колег та загалом спільноти дослідників складних тем історії України у ХХ столітті». Окрім матеріалу Мазуркової, він надав посилання ще на три матеріали і припустив, що медіа виконує «замовлення із дискредитації» певної групи людей, до яких він належить.

Комісія зазначила, що не має змоги визначити наявність ознак замовлення в діях редакції, оскільки для цього потрібно проводити розслідування. Тож предметом розгляду є лише матеріал від 13 лютого. Водночас за даними КЖЕ, протягом 2022—2025 років у виданні вийшла низка матеріалів із критикою і звинуваченнями на адресу Дробовича без його позиції або коментарів, отриманих безпосередньо чи цитованих з інших джерел. 

У КЖЕ звернули увагу, що твердження, винесене у заголовок оскаржуваного матеріалу щодо відкриття «кримінальної справи проти» Олександра Ткаченка і Антона Дробовича подали без будь-яких доказів. 

Згодом редакція надала Комісії копії документів, отриманих від Державного бюро розслідування і з Єдиного реєстру досудових розслідувань, які підтверджують, що згадуване кримінальне провадження існує. Також у листі йдеться, що редакція має «копії документів щодо реєстрації кримінального провадження СБУ відносно Дробовича А.Е, Ткаченка О.В., Боряка Г.В., Гасиджак Л.І. та ін. осіб за ч. 1 ст. 111 КК України “Державна зрада” — вчинення злочинів проти основ національної безпеки України». Однак ці докази не навели в матеріалі. 

Також не вказані джерела таких тверджень: 

• «Антон Дробович публічно у ЗМІ погрожував знищенням репутації відомим вченим…». У матеріалі немає посилання на джерело заяви з нібито погрозами, однак у листі редакція пояснила: йдеться про ефір на «Суспільному. Культура» 17 грудня 2021 року. В оригіналі словами про репутацію Антон Дробович характеризував можливі наслідки майбутніх публікацій демографів («На все це вказують фахівці-демографи. Вони насправді готують матеріали, і коли вийдуть з ними в офіційних фахових виданнях, а не в сумнівній пресі, то від репутації людей, які підписали таку експертизу, в науковому плані може каменя на камені не залишитися»). Твердження про погрози засноване вирваній із контексту на цитаті. 
• «в організації  переслідування  науковців,  також взяли участь окремі працівники Інституту історії України: Геннадій Боряк, Лариса Якубова,  Людмила Гриневич; декан історичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка Іван Патриляк та голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Андрій Бутенко»); 
• «у низці українських ЗМІ з’явилися публікації, у яких поширювалася дезінформація про новітні наукові дослідження»
• «Ткаченко та Дробович по черзі вимагали від директорки Музею Голодомору написати заяву про звільнення»
• «На  думку юристів, вказані дії низки посадових осіб та суддів можливі лише при змові»;
• «На запит юриста від судді отримана відповідь, що дане рішення роз’ясненню не підлягає!  Адвокати на запит журналістів повідомили, що не знайшли подібної судової практики. Відносно “діяльності” судді Васильковського  до Вищої ради правосуддя направлена відповідна скарга щодо притягнення його до адміністративної відповідальності» (тут не зазначено, звідки авторка отримал ці факти та про кого йдеться). 

Серед тверджень, які є оцінками, однак подані як факти без обґрунтування:

• Олександр Ткаченко і Антон Дробович названі «представниками п’ятої колони у владі»;
• [Олександр Ткаченко] «видав наказ про поновлення директорки музею на посаді та цинічно в цей же день повторно звільнив її заднім числом»;
• «Ненависна цифра у 10,5 млн муляла міністру-малоросу очі значно більше, ніж пам’ятники тоталітаризму»;
• «вчинок колишнього міністра — концентрований вияв його неповаги до українського судочинства, права, науки та історичної пам’яті»;
• «впливаючи на медіа, урядовець майстерно відводив увагу як від справжнього змісту подій, так і від своєї до них причетності»;
• «однобока інформаційна хвиля підтверджує використання темників»;
• «Очевидно, що саме через подібні суддівські “рішення” в Європейському суді з прав людини знаходиться більше справ з України щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, ніж з будь-якої країни Європейського Союзу».

В оскарженому тексті немає вказівок на те, що викладені твердження є особистою думкою Олесі Мазуркової. До того ж, у публікаціях за підписами Мазуркової і Олени Михайлівської (від 17 серпня 2023 року) повторюються щонайменше чотири абзаци, зокрема й ті, що містять суб’єктивні судження. 

У матеріалі також не подали точку зору критикованих людей. Крім того, авторка опонує історичним оцінкам кількості жертв Голодомору в Україні, наводячи твердження й цифри без посилання на наукові джерела. Видання не додало в матеріал коментарі незалежних експертів для неупередженої оцінки позицій. 

Редактор «України Молодої» Михайло Дорошенко пояснив рішення редакції не брати коментарів в однієї зі сторін конфлікту так: «Прикладом відкритої професійної європейської журналістики є виступ у листопаді 2022 р. у Києві на Міжнародній науковій конференції “Диктатори ХХ-ХХІ століть: тоталітарні режими та наслідки для суспільства” відомого британського письменника, журналіста Джона Свінні. На запрошення громадськості та журналістів він презентував свій бестселер Killer in the kremlin. У своєму виступу журналіст-розслідувач наголосив, що під час написання видання він не брав інтерв’ю у диктатора. Українські журналісти також не інтерв’юють осіб, відносно яких зареєстровані кримінальні провадження». 

Редакція також не процитувала заяви чи коментарі Дробовича з відкритих джерел. 

КЖЕ зробила висновок, що матеріал є упередженим, незбалансованим та містить необґрунтовані звинувачення та оцінки, видані за факти. Попри те, що Дробович до грудня 2024 року був головою органу виконавчої влади і публічною особою, а критика стосується його дій і рішень саме як посадовця, КЖЕ вважає, що авторка перейшла межі прийнятної критики і є негативно упередженою. 

Фото: КЖЕ