На руках кров українців: хто такий Алі Хаменеї і що буде з Іраном, якщо режим аятол впаде

Увага всього світу знову прикута до Близького Сходу, де після несподіваної та руйнівної атаки Ізраїлю Іран опинився в не надто престижному стані "колосу на глиняних ніжках". Ця слабкість і безпомічність вже асосіюється з персоною тамтешнього правителя-рахбара – аятоли Алі Хаменеї.

24 Канал розповідає біографію цього політика та нагадує основні принципи, за яким облаштована його режим в Ірані.

Що треба знати про режим в Ірані та хто такі аятоли

Нині в Ірані при владі вже майже пів століття перебувають релігійні фанатики-ісламісти, які сповідують власне трактування шиїтської течії мусульманської релігії. Внаслідок революції 1978 року в Ірані було повалено прозахідний і світський режим шаха з династії Пехлаві, а згодом ісламісти усунули всіх соратників по революції та взяли владу у свої руки, встановивши у 1979 році в державі теократичну диктатуру.

Фактичним диктатором країни був верховний правитель – Рахбар, він же головний аятола, тобто провідний шиїтський богослов-законник з правом трактувати реальність і встановлювати єдино вірний для всіх канон за допомогою фетв.

• Режим аятол спирається на воєнізовану структуру під назвою "Корпус Вартових Ісламської Революції" (скорочено КВІР), яка є одночасно як армією, так і спецслужбою. Найближчий аналог КВІР – це, мабуть, німецька СС часів Третього Рейху.
• Крім того, в Ірані є армія (верховним головнокомандувачем місцевих збройних сил є також Рахбар), а також світська влада на чолі з президентом, що швидше є прем'єр-міністром, який очолює уряд і здійснює від імені Рахбара міжнародну політику, але є залежним від теократичного правителя та виконує його волю.
• В Ірані є й свій парламент та інші державні інститути, а також проводяться вибори, проте це не має нічого спільного з демократією, а більш нагадує відповідний карго-культ, насаджений на фактично середньовічну архітектуру влади.

Аятола Хаменеї в оточенні іранських дівчаток, лютий 2023 року / фото пресслужби верховного лідера Ірану

Посада Рахбара виборна, його обирає так звана Рада або Асамблея експертів у складі 88 аятол. Їх обирають раз на 8 років, але призначення кандидатів має схвалити так звана Рада Вартових, яку обирають під контролем того ж таки Рахбара. Тобто весь процес Рахбар замикає на собі, як і належить диктатору.

Така структура не скасовує наявності різних політичних течій і груп впливу, що керуються власними інтересами. Втім, все це не змінює суті, що Іран є диктатурою з усіма відповідними атрибутами у вигляді потурання правами людини, ігнорування принципів демократії, тероризму, дружби з іншими диктаторами, агресивної політики щодо сусідів і планів щодо отримання ядерної зброї.

Останній фактор, власне, і став приводом для атаки Ізраїлю.

Хто такий Алі Хаменеї – біографія іранського диктатора

На чолі Ірану вже багато років стоїть рахбар Алі Хаменеї. Нині йому вже 86 років і він вже на 7 років старший за Трампа. Алі Хаменеї, або Саєд Алі Хосейні Хаменеї, народився 19 квітня 1939 року в Мешхеді, що розташований у північному Ірані.

Цікаво! За походженням Хаменеї – азербайджанець, він вільно говорить азербайджанською мовою, втім, родина майбутнього аятоли обрала перську ідентичність (мати Хаменеї – іранка) та виховувала сина відповідно.

Алі Хаменеї був другим із восьми дітей, його батько був місцевим шиїтським клериком. Змалечку Алі почали готувати до продовження батькової справи. Духовною освітою Алі Хаменеї займалися шановані шейхи, а також батько. З часом молодий шиїтський богослов став цікавитись політикою та приділяти їй багато часу, подекуди – навіть більше, ніж священним текстам.

Алі Хаменеї в юності / фото salehat.ir

Підстав для такого практичного інтересу було чимало. Іран у ті часи пережив турбулентний період – на початку 1950-х років до влади в країні прийшов лівий політик Мохаммед Моссадік, який спробував реалізувати радикальні реформи та провести націоналізацію нафтових промислів, які були в руках британців (англо-перська нафтова компанія, що нині перетворилася на British Petroleum), але був усунутий внаслідок заколоту, організованого ЦРУ.

Американці боялися посилення радянського впливу та скинули реформатора, витративши на спецоперацію під кодовою назвою "Аякс" аж 1 мільйон доларів.

Владу повернув собі шах Мохаммед Реза Пахлаві, який взяв курс на вестернізацію Ірану. Це не могло подобатися місцевим шиїтським богословам – аятолам на чолі з Рухоллою Хомейні. Той разом із прихильниками почали розробляти план державного перевороту та встановлення теократичної диктатури.

Шахські спецслужби, підготовлені ЦРУ та ізраїльськими колегами, план змови швидко розкрили та розпочали репресії проти заколотників. У відповідь Хомейні закликав іранців до масових протестів, проте цю спробу шах потопив у крові, а самого аятолу вислав із країни. Але спротив придушено не було, бо справу Хомейні продовжили його послідовники, одним із яких і був Алі Хаменеї.

Хаменеї був одним із лідерів опозиції шаху та відіграв важливу роль під час Ісламської революції, яка, до речі, відбувалася фактично за чернетками спланованого ЦРУ перевороту 1953 року. Після успіху революціонерів Хаменеї посів пост заступника міністра оборони в тимчасовому революційному уряді, а згодом обіймав декілька інших важливих постів.

Зокрема, регулярно виїздив на фронт, де саме вирувала ірано-іракська війна. Також Хаменеї отримав дуже престижне право виголошувати найважливішу п’ятничну молитву як імам Тегерану.

Стильний і ще не сивий Хаменеї виголошує п'ятничну молитву у Тегерані, 1979 рік / архівне фото

30 серпня 1981 року внаслідок теракту в Тегерані було вбито щойно обраного президента Ірану Мохаммада Алі Раджаї. Хаменеї, який за кілька місяців до цього сам пережив замах терористів, став головним кандидатом на раптово вакантну посаду та був обраний із результатом 97% на виборах в жовтні того ж року.

Таким чином Хаменеї став першим священником на посаді президента країни. У 1985 році він був переобраний на другий термін (87%).

За час другої каденції Алі Хаменеї став близьким до лідера Ісламської революції та першого Рахбара – великого аятоли Рухолли Хомейні. Смертельно хворий Хомейні обрав президента Ірану своїм наступником і заради цього не лише звільнив попереднього офіційного наступника – аятолу Монтазері, але й вдався до редагування законів, змінивши норму, що Рахбаром може стати лише аятола, оскільки на той час Хаменеї ним не був.

Після смерті Хомейні його місце 4 червня 1989 року посів Алі Хаменеї і править Іраном донині.

За 36 років правління Хаменеї Іран не наблизився до райського життя, про яке мріяли релігійні фанатики, а все більш перетворювався на терористичну диктатуру та все глибше занурювався у кризу. Роль у цих процесах особисто Хаменеї – велика.

Не варто дивитися на зовнішність і сприймати його як поважного та статечного сивобородого дідугана, насправді він відповідальний за тисячі смертей і десятки, якщо не сотні терактів. Зокрема, на його руках також і кров українців, адже саме він дозволив росіянам отримати "Шахеди" і технології їхнього виробництва. Тому цинічні твіти Хаменеї про підступну руку Заходу, який воює коштом України проти Росії, що посипались після 2022 року, є нічим іншим як заявами вовка в овечій шкурі.

Путін у гостях у Хаменеї, липень 2022 року. Поруч з Рахбаром – ще живий тоді президент Раїсі / фото преслужби верховного лідера Ірану

На тлі міжнародних санкцій економіка Ірану стагнувала, інфляція ставила нові рекорди, а прості іранці зубожіли, натомість державна бюрократія розквітла, а КВІР перетворився на успішну тоталітарну корпорацію.

Рахбар свідомо закривав очі на численні факти корупції, сподіваючись у такий спосіб підтримувати лояльність КВІР та інструменти для збереження власного режиму.

На інші завдання, не говорячи вже про реформи, сил у режиму аятол вже не було (як і бажання, адже зростання економіки та добробут простих людей вкрай шкідливі для диктатур). В умовах санкцій і життя у форматі "фортеця в блокаді" Іран проспав модернізацію, реагував на народні протести виключно силою і за звичкою звинувачував у всіх своїх бідах "великого та малого шайтанів" – США та Ізраїль.

Перспективи режиму аятол і що відомо про сина Хаменеї

Справи в іранської диктатури нині доволі кепські. Хаменеї надував грізно щоки, вивішував червоний прапор помсти, але Ізраїль і далі спокійно бомбив собі цілі на території Ірану, встановивши повний контроль у повітрі та паралізувався місцеві ППО, якими ісламісти так пишалися.

У підсумку зараз Рахбар все більше стає схожим на шевця без чобіт, слова та погрози якого нічого не варті. Ба більше, нині Іран опинився у ситуації, коли залишився сам на сам з Ізраїлем. Бо "пояс спротиву", який старанно вибудовув роками, нині знищено.

"Хезболла" публічно заявляє, що на порятунок не прийде, нова влада Сирії дає дозвіл ізраїльським ППО/ПРО на роботу у власному небі, іракські міліції налякані, ХАМАС сидить у бункерах в Газі й лише вірні хусити запускають ракети, але це щоразу капля в морі.

У нинішній війні з Іраном аятола Хаменеї здебільшого покладається на штучний інтелект / скриншот допису Хаменеї у Х

Росія обмежилась занепокоєнням, Пакистан посміявся, саудити, Катар і Оман, хоча й говорять про братську підтримку, але насправді просто чекають, коли режим аятол впаде. Китай порадив "мирится", КНДР начебто й підтримала, але комуністи дуже далеко. Як і представники західної "академії", чиї дії обмежуються лише вандалізмом в університетських кампусах.

Хаменеї залишився один і нині, схоже, перебуває у відчаї. Він звертався до всіх і навіть до регіонального суперника – Туреччини, але там чемно натякнули, що в майбутньому готові стати посередниками, а також порадили передзвонити, коли "на руках будуть карти". Але нині карти з кожною знищеною іранською базою і кожним вбитим генералом КВІР все більше знецінюються.

Тож незабаром може так статися, що залишиться лише варіант із квитком у Ростов. А як відомо з історії та прикладів Асада та Януковича – це завжди квиток в один бік. Також ця опція – чи не єдиний реальний бонус від помпезно укладеного на початку 2025 року між Іраном і Росією великого договору. Інших практичних плюсів у ньому виявлено не було.

Ще одним і дуже важливим фактором є здоров'я самого Рахбара. Йому 86 і він давно хворіє (внаслідок теракту 1981 року Хаменеї фактично втратив можливість користуватись правою рукою і тепер навіть вітається виключно лівою, а в 21 столітті переніс рак простати). Настільки давно, що в Ірані та світі почали підозрювати, що це просто така манера поведінки.

Втім, навіть рахбари не вічні, а численні стреси та необхідність спостерігати, як в режимі онлайн руйнується справа твого життя, здоров'я не додають, яким би безпечним не здавався бункер на околицях Тегерану, де нині ховається від всесильних ізраїльських літаків, шпигунів і дронів аятола Хаменеї.

У цій ситуації чи не єдиним, хто дійсно піклується про здоров'я Хаменеї, є президент Трамп, який, схоже, втрутився і завадив Ізраїлю ліквідувати надокучливого й дуже злобного старця. Втім, оскільки у Трампа сім п’ятниць на тиждень, сподіватися на нього не варто.

Але навіть Трамп безсилий проти часу, й смерть Рахбара точно запустить дуже цікаві, непередбачувані і мало контрольовані процеси. Нині в Ірані вже примирилися з тим, що ізраїльська авіація господарює в небі, ніби це якийсь Ліван чи Сирія. Також в Ірані вже починають обережно ділити спадщину ще живого Рахбара, потихеньку відсуваючи від влади та обмежувати вплив його сина Моджтаби, шукати підтримки вцілілих керманичів КВІР і надсилати сигнали на Захід про готовність до лібералізації (цим нині особливо заклопотаний президент Пезешкіан, який, схоже, також бачить себе новим Рахбаром).

Моджтаба Хаменеї / фото іранські ЗМІ

До речі, 55-річний Моджтаба – не єдиний член родини Алі Хаменеї. Рахбар одружений, у нього і його дружини, яку звуть Мансуре Ходжастех Багерзаде, шестеро дітей – 4 сини (всі вони шиїтьські священники) і 2 доньки.

Моджтаба Хаменеї – другий син правителя Ірану, нині він відіграє роль його радника з претензією на лаври "сірого кардинала". При цьому далеко не всі в родині Хаменеї задіяні в "сімейномі бізнесі". До прикладу, рідна сестра Рахбара Бадрі Хосейні Хаменеї, яка залишила Іран 40 років тому, активно критикує брата та закликає до повалення його диктатури. Те саме робить її син – Махмуд (живе у Франції), а також донька Фаріде, яку було заарештовано за критику режиму в 2022 році.

Будемо сподіватися, що ці процеси призведуть до повалення терористичного режиму релігійних фанатиків, вирвуть Іран з "осі зла" і принесуть нарешті мир і спокій багатостраждальним народам цієї країни.