«Ви хоч би в конвертик засунули». Як судили за корупцію суддю “вовчого суду” Олену Власенкову

Днями Вищий антикорупційний суд виніс вирок судді Окружного адмінсуду Києва Олені Власенковій. 7 років тому її викрили на одержанні 2 тисяч доларів неправомірної вигоди. Суддя не заперечує отримання грошей, але наполягає, що це була провокація, пише видання  «Судовий репортер» яке вело репортаж з зали суду.

«Ви хоч би в конвертик засунули»

У 2016 році ТОВ «Безпечні технології утилізації» подало позов до Міністерства екології про скасування наказу, яким було анульовано ліцензію компанії на роботу з небезпечними відходами.

Директор підприємства приділяв справі особливу увагу, адже від її розгляду залежала подальша господарська діяльність. І йому почав допомагати знайомий Геннадій Остапенко, який не був юристом, але мав значений життєвий досвід і, зокрема, став заявником у щонайменше пʼяти кримінальних провадженнях щодо хабарництва.

Так, у грудні 2016 року за заявою Остапенка був викритий суддя Київського апеляційного адмінсуду Ігор Петрик, який входив у колегію при розгляді справи ТОВ «Безпечні технології утилізації». Ця історія навряд чи могла пройти непоміченою…

У жовтні 2017-го матеріали, повернувшись у першу інстанцію, лягли на стіл до судді Власенкової. І через декілька місяців Остапенко заявив, що і ця суддя вимагає у нього гроші по тій самій справі.

На початку березня 2018 року Остапенко, нібито, поїхав до суду, щоби дізнатися наступну дату судового засідання. На подвірʼї він побачив суддю і поговорив із нею щодо дат судових засідань.

У наступну їх зустріч, як стверджував Остапенко, суддя попросила 10 тисяч доларів США — частинами, залежно від вирішення конкретних питань та кінцевого рішення у справі. 29 березня 2018 року Остапенко подав у НАБУ заяву про злочин.

Як вбачається із записів наступних зустрічей, суддя Власенкова допускала позапроцесуальне спілкування з представником компанії, щодо якої розглядала справу. Із Остапенком вони обговорювали строки розгляду, наступні дати судових засідань, можливість призначення експертизи та витребування ліцензійної справи за ініціативою суду та інші питання. Під час зустрічей йшлося і про одержання коштів. А саме погоджено суму неправомірної вигоди за вирішення кожного питання. За витребування ліцензійної справи — 2 тисячі доларів США, за призначення експертизи — 3 000 доларів, остаточне рішення — 5 тисяч доларів.

Суддя спочатку намагалася не говорити відкрито про гроші. Один раз вона у розмові постукала по тарілці виделкою. У контексті розмови звук, який нагадує дзвін монет, суд трактує як завуальоване спілкування про грошову винагороду.

Власенкова не відповідала на запитання Остапенка про конкретні суми за ті чи інші рішення, начебто, хотіла щоб саме він їй щось запропонував. Але потім, нібито, обвела ручкою цифри на листочку з судовим рішенням, який приніс Остапенко. Слова, які при цьому звучать, суд сприймає як пояснення  Власенкової, чому їй важко визначати суму самостійно: таких ситуацій в її роботі ще не траплялося і вона просто не знає, яка ж сума влаштує їх обох.

 «Нормально. Я тоже понимаю, что нужно иногда, нормально в плане работы предложить что-то, ну и предложить то не могу, потому что действительно ну вот ситуация вот такая вот очень неординарная я реально вам скажу, на моей практике вот это вот такого не было, я понимаю», — сказала Власенкова.

Під час наступної зустрічі суддя говорила, що не хотіла б так часто бачитися з Остапенком, адже вона публічна людина. Крім того, запропонувала замість давати гроші допомогти їй у проходженні кваліфікаційного оцінювання.

«Я готова, смотрите, если вы реально потом поможете в оценивании, только не знаю каким путем, мне ничего не надо. Потому что для меня важно это оценивание. То мне деньги не нужны. Реально вам скажу. Я проживу без этого. Если вы реально поможете в оценивании конечно… Не знаю поможете ли. Серьезно говорю, может таким образом?». Але Остапенко не захотів і зауважив, що слід дотримуватися попередніх домовленостей щодо 5 тисяч доларів США. Тоді Власенкова поправила його: «Не ну вы говорили 5 вначале, 5 в конце если на то пошло. Помните, как вы говорили?».

10 травня 2018 року суддя Власенкова постановила ухвалу про витребування у Мінекології ліцензійної справи ТОВ «Безпечні технології утилізації».

Пізніше того ж дня Остапенко у Telegram написав судді, що планує випити кави, запропонувавши їй зустрітися. У ресторані Остапенко під столом передав Власенковій 2 тисячі доларів судді.

— Тут два, как мы это вот…

Власенкова засмутилася варіантом передачі грошей, адже в ресторані могли бути камери, які це зафіксують.

— Боже, что вы делаете?… Я по поводу того, тут камеры, все остальное … Вы зря так делаете, нельзя так делать. Боже, ну вы же взрослый человек… Все, кошмар конечно… Я не знаю, что здесь вот. Но не может не быть камер здесь… Вы не читаете новости, и не смотрите ту хронику, потому что она вам неинтересна. А я читаю и смотрю… Плохую для нас хронику… Вы хоть бы их в конвертик засунули. Как маленький ребенок. Мне вас учить. Или в бумажку какую-то… Ладно. Будем надеяться, что все хорошо…

Під столом суддя поклала гроші в сумочку. І вже за пару хвилин співрозмовники попрощалися.

Приблизно через 20 хвилин у кабінеті судді провели обшук і вона добровільно дістала гроші зі своєї сумочки та віддала працівникам НАБУ.

«Я ніколи не телефонував і не просив»

У судовому засіданні Власенкова винною себе не визнала. Вона підтвердила, що взяла гроші, але намагалася довести, що її спровокували.

Обвинувачена розповіла, що 13 березня 2018 року їй зателефонував голова Касаційного адмінсуду Михайло Смокович і просив допомогти й проконсультувати громадянина Остапенка у справі ТОВ «Безпечні технології утилізації». Вона погодилися, але ввечері того ж дня поїхала на зустріч до Смоковича, щоб переконатися, що саме він їй телефонував.

Уже після викриття судді на хабарі адвокати, збираючи докази, отримали від мобільних операторів інформацію, які підтверджує телефонні зʼєднання між Власенковою і Смоковичем. Нібито, на знак помсти за збирання цих доказів Власенковій спалили гараж.

Смокович як свідок під час допиту рішуче заперечував будь-які контакти з Власенковою. Каже, що навіть не знав, що є суддя із таким прізвищем.

Адвокати представили Смоковичу роздруківку телефонних зʼєднань, з якої вбачалося, що 13 березня 2018 року Смокович декілька разів телефонував Власенковій. Після завершення робочого дня, з 18 до 19.05 між їхніми мобільними номерами надіслано сім смс-повідомлень.

«Не в моїх правилах набирати суддю. Завжди навпаки — мені телефонують [судді] і запитують методичну допомогу… Я не виключаю, що такі зʼєднання були, але ніколи пані Олена не представилась, що вона пані Олена, можливо, вона представилась іншою особою», — говорив Смокович.

За версією Власенкової, близько 19 години вона прибула до Касаційного адмінсуду, але на вході виявилося, що їй не оформили перепуску. Тому вона подзвонила Смоковичу і після цього перепустку їй зробили.

Смокович натомість твердить, що з Власенковою по телефону не говорив і в цей самий час мав зустріч із членом Вищої ради правосуддя Павлом Гречківським.

На запит адвокатів Касаційний адмінсуд надав витяг із журналу відвідувачів про те, що з 19 год.11 хв. до 19 год. 15 хв. Власенкова справді перебувала в приміщенні і перепустку їй замовив Смокович.

Зрештою, Смокович вірить журналу відвідувачів, тому що його заповнюють офіційні особи. Він вважає, що суддя Власенкова могла бути того вечора в приміщенні суду. Але чи заходила в його кабінет ані ствердити, ані заперечити не може. Просто каже, що не памʼятає. І майже одразу додає, що Власенкову ніколи не бачив, не впізнає її, тим більше у військовій формі (влітку 2022-го Власенкова мобілізувалася до ЗСУ — ред.).

Зате Смокович досить добре запамʼятав  іншого суддю, викритого Остапенком.

— Петрик приходив до мене о 8 ранку, в день його викриття. Прийшов з таким, що «сьогодні ми розглядаємо вашу справу». Яку мою справу? По якій ви телефонували і просили. Я ніколи вам не телефонував і не просив. Ні, ви телефонували, просили, з-за кордону! Я дійсно був за кордоном. Запитую, з якого номеру. Він каже. Набираю в гугл і показує, що це Прибалтика, Росія… А я був у Грузії (називає код — ред.). Я не просив.

Після цієї розмови в обід того ж дня стало відомо, що в Петрика вилучили гроші.

Отримавши підозру, Петрик, за словами Смоковича, знову намагався з ним зустрітися. І на Водохреще цей суддя без перепустки загадково зʼявився у Смоковича на порозі кабінету.  Тоді Петрик, нібито, розповів Смоковичу, що не хотів брати гроші, але помічник сказав, що потрібно все довести до кінця і приніс йому 5 тисяч доларів, які він поклав у кишеню і так носив (вироку в справі Петрика досі немає — ред.).

Якогось розумного пояснення тому що сталося, Смокович на допиті у суді не дав. Хіба що повідомив, що доступ до його кабінету мало багато працівників суду, а він лишав там незапаролений телефон на зарядці.

Смокович, як написано у вироку, не зміг із упевненістю ані підтвердити, ані спростувати факт зустрічі з Власенковою у своєму кабінеті. Він не зміг підтвердити, що взагалі памʼятає суддю за обличчям. Але сказав, що не просив Власенкову спілкуватися зі сторонами чи учасниками у справі, які перебувають у її провадженні. Також, він повідомив, що не знає Остапенка і ніяких людей до Власенкової не направляв. Остапенко у суді також заявив, що Смоковича не знає.

Суд не побачив провокації

Зустріч із суддею Власенковою, під час якої вперше прозвучало питання неправомірної вигоди, не фіксувалася. Тому версії обвинуваченої і заявника різняться.

Остапенко розповів, що суддя висловила прохання надати їй  загалом 10 тисяч доларів США. При цьому пальцями показала йому 2, 3 та 5 і обвела пальцями круг. Він для себе чітко зрозумів, що йдеться про 10 тисяч доларів США, передача яких мала відбуватися етапами.

За версією Власенкової, Остапенко сам пошепки на вухо запропонував їй гроші — 5 тисяч доларів спочатку і 5 тисяч доларів в кінці. Суддя, нібито, категорично відмовилася, але співрозмовник почав тиснути, погрожував проблемами з проходженням кваліфікаційного оцінювання. А коли вони прощалися, то сказав про $2 тисячі за консультацію.

Із зафіксованих у результаті НСРД розмов суд не вбачає жодних наполягань або умовлянь з боку Остапенка щодо передачі неправомірної вигоди, а також відмови Власенкової від її отримання.

Так само не задокументовано будь-яких відкритих або ж замаскованих погроз від Остапенка. Наприклад, щодо непроходження суддею кваліфікаційного оцінювання.

Суддя Власенкова у своїх показаннях зазначила, що думала звернутися до правоохоронних органів, але не стала цього робити, тому що Смокович, який просив її зустрітися із Остапенком, був дуже впливовою людиною.

Антикорупційний суд вважає, що така версія обвинуваченої є незрозумілою в частині того, чому вона не звернулася до правоохоронців.

«Суддя взагалі могла сказати Остапенку, що може допомогти йому без будь-якої неправомірної вигоди, і в такому разі це був би лише дисциплінарний проступок. Власенкова могла вплинути на Остапенка через Смоковича припинити пропонувати надання їй неправомірної вигоди та погрожувати проблемами… Однак обвинувачена не ініціювала такої зустрічі, а також не звернулася в правоохоронні органи, а навпаки продовжила своє позапроцесуальне спілкування», — написано у вироку суду.

Із першої зустрічі, що фіксувалася, суд робить висновок, що розмову про неправомірну вигоду почала саме Власенкова.

Тому суд вважає неправдивою версію захисту, що Остапенко під час попередньої зустрічі, яка не фіксувалася, першим запропонував гроші, а суддя категорично відмовилася. Адже під час наступної зустрічі вона також мала б відмовлятися. Натомість суддя далі вже більш відкрито обговорювала суму неправомірної вигоди. Водночас хотіла не так часто зустрічатися з заявником (адже вона публічна людина), і пропонувала всі гроші передати наприкінці. Проте Остапенко наполягав на поетапній передачі коштів, адже було невідомо коли в справі буде кінцеве рішення.

Під час передачі коштів Власенкова боялася бути викритою, розуміла, що такі дії можуть бути зафіксовані камерами відеоспостереження або сторонніми особами. Вона засмутилася, що купюри були не прикриті, але не відмовилася їх брати.

ВАКС не побачив доказів того, що голова Касаційного адмінсуду Смокович мав будь-яку можливість створити перешкоди Власенковій у проходженні кваліфікаційного оцінювання або ж притягнути її до дисциплінарної відповідальності.

Кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.

Побоюючись впливу Смоковича, обвинувачена, на думку ВАКС, могла б допомогти Остапенку без будь-якої неправомірної вигоди, таким чином вчинити потенційний дисциплінарний проступок, а не корупційний злочин.

Суд вважає, що про відсутність провокації свідчить також зустрічна пропозиція Власенкової замість давати гроші допомогти їй у проходженні кваліфікаційного оцінювання. Це означає, що сторони перебували в умовах торгу і кожен із них вільно реалізовував своє волевиявлення.

Доводи захисту про спалений гараж Власенкової як помсту від Смоковича за збирання нею доказів суд оцінює як необґрунтовані.

Не доведено, що пожежа сталася внаслідок навмисного підпалу. Відповідно до  технічного висновку щодо причин пожежі, найбільш ймовірною причиною було «виникнення аварійних режимів у бортовій електромережі автомобіля».

Захист звертав увагу на те, що Остапенко є заявником в багатьох кримінальних провадженнях.

У суді чоловік підтвердив, що раніше звертався з заявами до правоохоронних органів. Розповів, що мав великий бізнес. З досвіду знає, що куди б він не заходив, де б він не вирішував питання, то всюди йому кажуть — «дай», і занеси стільки, скільки на голову не налізе.

Він збанкрутував і з тих пір вирішив, якщо в нього вимагають гроші, то він більше копійки не дасть, а буде діяти законно, звертатися до правоохоронців із заявою про злочин. Він робив те, що сказано законом та державою, що корупцію потрібно викривати, про неї треба говорити, з нього вимагали, він звертався і викривав хабарників таким чином. Йому набридла корупція, це було його принципом. Пояснив, що не співпрацював з правоохоронними органами, а звертався до них, коли в нього вимагали хабарі.

Суд вирішив, що така позиція Остапенка не суперечить закону, а навпаки є підтвердженням його законослухняної поведінки.

Будь-яких прихованих мотивів в Остапенка провокувати суддю на отримання неправомірної вигоди не знайшлося. Доказів, що він перебував під тиском, був якось залежним від правоохоронних органів також встановлено не було. Із матеріалів справи не вбачається надмірної ініціативності цього свідка у спілкуванні, що свідчило би про провокацію.

На думку суду, із зафіксованого під час проведення НСРД спілкування, вбачається, що саме Власенкова  під час зустрічей та у телефонних розмовах проявляла високий рівень підготовки та конспіративності власних дій, вела себе максимально обережно, була обізнана з формами та методами роботи правоохоронних органів, намагалася обрати для себе максимально безпечні форми спілкування, пропонувала при спілкуванні використовувати зашифровані вислови.

***

Обвинувальний акт стосовно Власенкової скерували до суду ще в 2018 році до Голосійського райсуду Києва. У 2019-му, коли почав роботу Вищий антикорупційний суд, справу передали туди. У липні 2022 року Власенкова мобілізувалася до Збройних сил України і адвокати просили зупинити процес на період військової служби, але суд у цьому відмовив.

За результатами розгляду справи Власенкову засудили до 5 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Також їй на 3 роки забороняється обіймати посади в органах державної влади.

Вирок ще не набув законної сили і може бути оскаржений.

Наразі обвинувачена має запобіжний захід у вигляді 140 тис. 960 грн застави.

Обираючи покарання, суд врахував відсутність судимостей, позитивну характеристику Власенкової за місцем роботи та військової служби та її медалі «За Службу українському народу» та «Захисник Батьківщини».

Джерело: «Судовий репортер»