Інформація, як зброя у війні: як Іран блокує інтернет, а Ізраїль контролює контент і соцмережі

На тлі бойових дій між Ізраїлем та Іраном державне телебачення Ірану 17 червня закликало громадян видалити месенджер WhatsApp зі своїх смартфонів, стверджуючи без доказів, що застосунок нібито передає дані користувачів Ізраїлю.

У WhatsApp відповіли, що стурбовані "поширенням неправдивих повідомлень", які можуть стати приводом для блокування сервісу "в критичний для людей час". Компанія наголосила, що не збирає точні геодані, не зберігає журнали листування та не передає масову інформацію жодному уряду. Всі повідомлення захищені наскрізним шифруванням, тобто їх можуть прочитати лише відправник і отримувач.

WhatsApp, як і Facebook та Instagram, належить компанії Meta. В Ірані вже багато років блокують соцмережі, проте громадяни часто використовують VPN для обходу заборон. У 2022 році під час протестів, спричинених смертю 22-річної Магси Аміні, Іран заблокував WhatsApp і Google Play. Заборону скасували лише наприкінці 2023 року. Раніше WhatsApp був одним із найпопулярніших месенджерів у країні поряд з Instagram і Telegram.

За останнє десятиліття Іран і Ізраїль використовують принципово різні підходи до регулювання інтернету і соціальних мереж. В Ірані влада будує "суверенний" інтернет і практикує тотальну фільтрацію, блокуючи іноземні платформи та витісняючи користувачів у державно-контрольовану мережу. В Ізраїлі ж держава обмежує контент в інтересах безпеки – через добровільні запити до соцмереж про видалення "екстремістських" публікацій і окремі закони.

У цьому матеріалі 24 Канал дослідив, як обидва учасники війни на Близькому Сході контролюють соцмережі в умовах багаторічного протистояння.

Підхід Ірану: тотальна фільтрація і "захист кіберпростору"

Іран, як типова авторитарна держава на кшталт Росії та Китаю, традиційно жорстко обмежує доступ до іноземних соцмереж. Приклад – блокування Facebook, YouTube, Twitter ще з початку 2010-х. За даними правозахисників з "Репортерів без кордонів", Іран має один із найжорсткіших у світі режимів цензури в інтернеті – країна посіла 176-е місце зі 180 країн у Всесвітньому індексі свободи преси RSF за 2025 рік.

Десятки тисяч сайтів заблоковані, а більшість соціальних платформ закриті / мапа RWB

Важливо! За даними організації NetBlocks, що відстежує рівень підключення мереж інтернету у світі, 18 червня в Ірані майже повністю зник доступ до інтернету. Причини цього не відомі.

Замість західних соцмереж влада намагається просунути внутрішні аналоги (месенджери Soroush, Rubika тощо), а звичайні користувачі масово вдаються до VPN. Наприклад, державне опитування 2021 року показало, що лише 4,8 % іранців використовують місцеві сервіси, тоді як 64 % – WhatsApp, 45 % – Instagram, 36 % – Telegram. При цьому на той момент Instagram був єдиною великою соцмережею, що офіційно не блокувалась; Facebook, WhatsApp, Twitter та Telegram були доступні лише через VPN.

• Юридичні інструменти та фільтрація. Іран послідовно нарощує правову базу цензури. З 2021 року парламент обговорював контроверсійний "Закон про захист прав користувачів кіберпростору" (проєкт "Сіянат"), який передбачає створення спеціалізованої державної ради з представників розвідки та мінінформації.

Платформи соцімереж зобов'язані реєструватися в цій раді, а непідконтрольні ресурси – блокуватимуться міністерством інформаційних технологій.

Фактично вже в 2021 – 2022 роках влада практично почала реалізацію цих норм: регулярно знижувалася пропускна здатність для Instagram, уповільнювався доступ до інших сайтів. Раніше в Ірані ухвалили закон про суверенний Національний інформаційний простір: він передбачає перенаправлення мережевого трафіку у внутрішню мережу і поступове відключення від глобального інтернету. Протягом 2023 – 2024 років влада зробила доступ до глобального інтернету дорожчим і складнішим, підштовхуючи користувачів до національного сегмента.

• Фільтрація та блокування сайтів. Тривалий час іранці звикли обходити заборону: практично всі відомі соцмережі, крім Instagram, блоковані по замовчуванню з боку інтернет-провайдерів. Наприклад, чиновники відкрито відмовляються дозволяти роботу Facebook чи Telegram, мотивуючи це захистом національної безпеки. Поки офіційно деякі платформи (Telegram, Instagram) залишались технічно доступними в окремі періоди, доступ до них контролювалися силовиками.

Тож реєстрація та аутентифікація відбувається там із затримками: у 2022 році журналісти CNN писали про проблеми з доступом до Instagram та WhatsApp в Ірані.

• Законодавчі ініціативи. Парламент Ірану прийняв контурний план "захисту кіберпростору", в якому закріплено повноваження блокувати іноземні застосунки й соцмережі, а відмову від реєстрації в державному реєстрі – карати забороною на роботу в країні. Міністр зв'язку Реза Тагіпур у 2022 році заявив, що іноземні компанії мають виконувати цей закон, щоб лишатися активними в Ірані. Фактично, Мінкомзв'язку отримав право наказувати операторам відсікати незареєстровані платформи, а комітет розвідки – наглядати за реєстром.

Оскільки проєкт "Сіянат" досі не повністю реалізовано, влада доповнює його адміністративними кроками. Так, уже в 2022 – 2024 роках МВС посилило штрафи за нелегальні VPN: будь-який продавець або користувач "нелегальних мереж" може отримати штраф чи арешт.

• Інструменти екстреного контролю. Іран регулярно вдається до тимчасових інструментів цензури під час криз. Під час масових акцій протесту влада впроваджує повні або часткові відключення інтернету та блокування соцмереж. Так, у листопаді 2019 року було впроваджено всеіранський "інтернет-шатдаун" – повністю відрубано доступ до мережі на п'ять діб. Світові правозахисні організації, зокрема Amnesty, відзначили, що це порушило права на вільне вираження думок та мирні зібрання і дозволило приховати масові вбивства протестувальників.

У вересні 2022 року, під тиском народних заворушень після закатування поліцією моралі 22-річної Магси Аміні, влада знову зумисне блокувала інтернет: Instagram та WhatsApp були заблоковані по всій країні. За даними організації Freedom House, Іран припинив доступ до соціальних медіа та платформ зв'язку, використавши надзвичайне обмеження зв'язку під час цих протестів.

• Надзвичайні заходи влади. В інформаційній війні іранський режим також застосовує репресивні методи. Прокуратура і силовики розслідують активність у соцмережах: за останні роки неодноразово повідомлялось про арешти блогерів та активістів за "антидержавний" контент. Зокрема, хакери та державні структури масово збирають дані про користувачів іранських VPN-серверів. У вересні 2023 року Комітет з кібербезпеки заборонив "несанкціоновані VPN", нав'язуючи використання ліцензованих проксі всередині країни.

Крім того, іранські силовики карали активістів суворими вироками за постинг: у 2022 – 2024 роках за політичні репости іранців засуджено до десятків років тюремного ув'язнення і навіть страти.

Загалом контроль соцмереж в Ірані – це комплекс фізичних і правових бар'єрів. Як і Росія, але успішніше, Іран будує ізольовану інтернет-інфраструктуру та підриває незалежність зв'язку, змушуючи іранців використовувати урядові канали. Водночас широкомасштабні відключення інтернету та жорсткі закони дозволяють владі блокувати інформацію у разі загроз чи політичних криз.

Підхід Ізраїлю: контроль контенту та протидія закликам до насильства

Ізраїль, на противагу Ірану, формально не блокує соцмережі для населення. Демократична держава має вільний ринок телекомунікацій і доступ до інтернету. Проте Ізраїль переймається безпекою і боротьбою з терором, тому намагається впливати на онлайн-контент через зміни у законодавстві і тиск на платформи. Основні інструменти такі: адміністративні запити на видалення контенту, законодавчі ініціативи проти інцитації і розміщення "терористичного контенту", а також обмеження використання окремих застосунків.

• Адміністративний тиск на соцмережі (Кібер-юніт). З 2015 року при прокуратурі Ізраїлю діє так званий Кібер-юніт – підрозділ, що надсилає "добровільні" запити соціальним мережам (Facebook, Instagram, Twitter тощо) про видалення публікацій, які нібито "пропагують тероризм чи насильство".

За офіційними даними, кількість запитів на видалення зросла з 2 241 у 2016 році до 14 283 у 2018 році (понад шестикратне збільшення). У середньому понад 90 % вказаного контенту мережі видаляли. Згідно зі звітом самого державного прокурора, 73 % вилучених матеріалів були нібито пов'язані з "ідентифікацією з терористичними організаціями", 26 % – з "закликами до насильства".

Ці дані публічні, але конкретний зміст запитуваних матеріалів залишається невідомим: за інформацією правозахисної організації для арабів Ізраїлю Adalah, більшість видалених дописів не фіксуються державою, а відомості про них закриті як "секретні".

Правозахисники критикують цю практику як обхід судового контролю. У 2019 році Adalah та Асоціація громадських прав Ізраїлю ACRI подали скаргу до Верховного суду, стверджуючи, що "добровільні" видалення фактично є цензурою без правових гарантій свободи слова і процесу. Державний прокурор наполягав, що Кібер-юніт не діє як держорган, а лише просить компанії самостійно реагувати – але організації заявляють, що на практиці це тиск (альтернативний до суду механізм) і порушує конституційні права. Розгляд справи в судах триває, тому цей інструмент ще не врегульовано остаточно.

• Законодавчі ініціативи. Керівники Ізраїлю давно наголошують, що соцмережі "допомагають терористам". Наприклад, у 2016 році прем'єр-міністр Нетаньягу запросив до держави делегацію Facebook для "посилення співпраці проти закликів до терору і вбивств у соцмережах".

Тоді ж очільники безпеки (Гілад Ердян, Айєлет Шакед) готували низку законів, щоб карати платформи за "заклики до насильства": від штрафів за "незахищений" контент (проєкт "Ревіталь Свід") до вимоги викорінити "терористичну пропаганду". У 2016 – 2018 роках парламент розглядав так званий закон Facebook: спочатку він мав штрафувати соцмережі за невидалені пости з закликами до терору, а згодом – давати судові повноваження відключати сайти чи вилучати окремі пости.

Проте остаточно цей законопроєкт відхилили – прем'єр Нетаньягу та інші заступилися за свободу слова, визнавши, що формулювання були занадто широкі і могли обмежити законну критику.

Сучасні ініціативи продовжують цю лінію. У листопаді 2023 року Кнесет ухвалив поправку до закону про тероризм, що забороняє "споживання терористичних медіа". Відповідно до неї просто перегляд матеріалів офіційно визнаних терористичних груп може стати кримінальним злочином – фактично це також стосується публікацій в соцмережах. Ця норма одразу викликала критику, оскільки невизначена "споживча" дія теж може призвести до переслідувань. Разом із цим у 2023 році в Ізраїлі затвердили закон, що забороняє встановлювати TikTok на державні та офіційні телефони, пояснивши це ризиком збору даних китайським власником платформи.

Внутрішні дебати часто зводяться до балансу безпеки й свободи слова. Як показує досвід 2018 року, навіть найрішучіші ініціативи можуть бути скориговані, аби не порушити демократію. Так, спікер Кнесету, а пізніше партія "Гешер", звертались до суду та ЗМІ з зауваженнями про "широку інтерпретацію" законів, яка може призвести до цензури.

Особливо інтенсивним стало втручання влади під час ескалації 2023 року. З початком війни Ізраїль надсилав соцмережам величезну кількість запитів. Між 7 жовтня та 14 листопада 2023 року ізраїльська кібер-служба надіслала близько 9 500 запитів про видалення контенту. Більше 60 % цих вимог надійшло Meta (Facebook/Instagram) і приблизно 94 % були задоволені платформами.

• Приклади переслідувань. Хоч офіційно мета – боротьба з екстремізмом, на практиці це призводить до арештів окремих користувачів. Журналісти-активісти повідомляють про сотні справ проти мешканців Західного берега і Гази (а також ізраїльських арабів) за їхні пости. Наприклад, журнал +972 зафіксував різке зростання обвинувачень палестинців у "закликах до терору" з 2021 року – багато кого звинувачують навіть за показ роликів чи пости про конфлікт.

Ізраїльська влада аргументує такі затримання безпековими інтересами, хоча й усвідомлює, що треба забезпечити баланс: кілька разів правозахисні групи навіть ставили під сумнів легітимність судових рішень на цьому ґрунті.

Загалом ізраїльський режим контролю над соцмережами більш прихований і вибірковий. Замість тотальних блокувань держава використовує закон (петиції до соцмереж, спеціальні закони про екстремізм) і тисне на корпорації. Хоча Ізраїль зберігає високу цифрову свободу в глобальному вимірі (за індексом Freedom House країна досі вважається "вільною"), обмеження онлайн-контенту під впливом безпекових аргументів зростають.

У підсумку, Іран і Ізраїль демонструють різний дискурс навколо соцмереж. Іранська модель – це авторитарна політика повного блокування: створення національної мережі, жорстка цензура та навіть відключення глобального інтернету, аби запобігти "зовнішнім загрозам".

Уряд Ірану відкрито декларує пріоритет власної ідеології та стабільності над вільним доступом до інформації. Соцмережі розглядаються насамперед як зброя опозиції, тож на них поширюються суворі закони, аж до каральних вироків проти дописувачів. Механізм контролю доволі централізований і репресивний.

Ізраїльська модель – це гібрид демократії та безпеки: формально і юридично свобода слова захищається, але одночасно держава всіма можливими способами підштовхує платформи боротися з "неправильними" поглядами. Важлива відмінність: в Ізраїлі не блокується весь Facebook чи YouTube – натомість увага фокусується саме на конкретному контенті. Інституційно країна залишається відкритою, але із вищим моніторингом за небезпечним контентом. Що все одно важко порівняти із іранським "суверенним інтернетом".