Сі Цзіньпін не поспішає допомагати Ірану, поки Трамп посилює тиск — Bloomberg

Пекін швидко засудив Ізраїль після ударів по Ірану, проте лідер Китаю Сі Цзіньпін не виявив жодних ознак поспіху з наданням зброї або іншої підтримки, яка б допомогла Тегерану вистояти перед найкритичнішим військовим випробуванням за останні десятиліття, пише Bloomberg.

Китай неодноразово застерігав від ескалації, а в четвер, 19 червня, знову закликав США та інші країни до діалогу, щоб запобігти “сповзанню регіональної ситуації в прірву”. Попри це, Пекін досі не запропонував Ірану жодної матеріальної підтримки, окрім продовження торговельних відносин — підхід, якого Китай дотримується і у відносинах з Росією.

Хоча уряд Сі надає дипломатичну підтримку РФ на тлі війни проти України й постачає Москві товари подвійного призначення, Китай намагався не надавати зброю напряму, щоб уникнути санкцій з боку США. Пекін також закликав до деескалації після того, як його “друг” Пакистан та Індія вступили в чергову військову конфронтацію.

“Китай, можливо, пропонує Ірану економічну допомогу й риторичну підтримку, але про фактичне військове втручання поки що не йдеться. Китай не хоче ризикувати бути втягненим у війну Ірану з Ізраїлем, за яким стоїть адміністрація (президента США Дональда - ред.) Трампа”, - каже позаштатний науковий співробітник Atlantic Council Вень-Ті Сун.

У той час як військові США мають історію втручання у тривалі конфлікти “далеко від дому”, небажання Китаю вплутуватися в іноземні війни є відмінною рисою зовнішньої політики Сі. Цей принцип невтручання дозволив Пекіну “відрізнити” себе від Вашингтона на Глобальному Півдні, де Китай налагоджує зв'язки, пропонуючи країнам регіону насамперед кредити й допомогу у сфері розвитку, утримуючись від закликів до політичних змін.

Підхід Пекіна до Тегерана є дзеркальним відображенням підходу іншого іранського партнера — Росії. Як і Пекін, Москва критикує напади Ізраїлю, але мало що робить для підтримки Ірану. Після обговорення ситуації на Близькому Сході під час телефонної розмови з Путіним у четвер Сі виступив з пропозицією щодо врегулювання конфлікту, закликавши до припинення вогню.

“Міжнародне співтовариство, особливо великі держави, які мають особливий вплив на сторони конфлікту, повинні докласти зусиль, щоб сприяти охолодженню ситуації”, - сказав Сі, завуальовано посилаючись на США.

Останніми роками Китай зміцнив дипломатичні та економічні зв'язки з Тегераном, хоча і не має формального союзу з Іраном. Сі “наглядав” за приєднанням Ірану до Шанхайської організації співпраці у 2023 році, а потім за вступом Тегерана до БРІКС — групи, які Пекін зміцнює, щоб кинути виклик позиції США на світовій арені.

Хоча в 2021 році Китай підписав 25-річну угоду про стратегічне співробітництво, яка передбачала інвестиційні зобов'язання Пекіна на $400 мільярдів, реалізація цієї угоди була слабкою. Економічні інтереси Китаю в регіоні Перської затоки зараз значно переважають важливість економічних зв'язків з Іраном.

Торговельні зв'язки з Іраном також “асиметричні” на користь Пекіна. За даними Центру стратегічних і міжнародних досліджень, на Китай припадає близько третини іранської торгівлі, в той час як Іран становить менше 1% у торгівлі Китаю. І хоча Пекін купує близько 90% іранського експорту нафти всупереч американським санкціям, Ісламська Республіка, зрештою, не є незамінним енергетичним партнером для Китаю..

“У малоймовірному випадку, якщо весь іранський експорт буде втрачено, його можна буде замінити вільними потужностями виробників ОПЕК+”, - зазначає агентство Fitch Ratings.

Вже з'являються ознаки зміни ситуації. Оскільки занепокоєння з приводу розширення вторинних санкцій зростає, китайські приватні нафтопереробні компанії скоротили закупівлі іранської нафти протягом останніх тижнів. 

Хоча Пекін виступив посередником у дипломатичній розрядці між Іраном і Саудівською Аравією в 2023 році, Китай значною мірою залишався осторонь, поки нові конфлікти дестабілізували Близький Схід.

Ірану, який протистоїть сильній ізраїльській армії, швидше за все, знадобляться сучасні системи протиповітряної оборони й винищувачі — підтримка, яку Китай навряд чи надасть. З 2005 року Пекін офіційно припинив продаж основних систем озброєнь Тегерану, хоча цього року США запроваджували санкції проти низки китайських компаній за допомогу Ірану в постачанні деталей для безпілотників.

Іншим варіантом може бути допомога в посередництві. Але навіть якби Сі був готовий до такого, неясно, чи “прийме” його участь будь-яка зі сторін. Ізраїль навряд чи погодиться на посередництво Китаю після того, як Пекін закликав прискорити створення палестинської держави. Китай також вважає за краще працювати через багатосторонні структури, такі як Організація Об'єднаних Націй, а не брати на себе провідну роль.

"Сі висловив готовність допомогти. Але що може зробити він або Китай? Посередництво — це складне завдання, яке важко виконати без співпраці з іншими ключовими гравцями, особливо зі Сполученими Штатами", — каже професор політології та міжнародних відносин Чжицзюнь Чжу.

Можливо, найбільший ризик для Пекіна — це переростання конфлікту в регіональну війну, в яку будуть безпосередньо залучені США і яка може загрожувати енергетичній безпеці Китаю. Друга за величиною економіка у світі активно імпортує сиру нафту, і близько 45% цих поставок проходять через Ормузьку протоку.

Зростання цін на сировинні товари також послабить здатність Китаю стабілізувати економічне зростання в той час, коли країна вже бореться з посиленням торговельних бар'єрів і багаторічною житловою кризою, яка тисне на споживчі витрати.

“Хоча Пекін продовжуватиме засуджувати конфлікт, він також намагатиметься збалансувати зв'язки з Ізраїлем і країнами Перської затоки та сприяти стабільним енергетичним потокам”, - вважають аналітики Bloomberg Economics.

“Стриманий” конфлікт, який турбує Вашингтон, може мати один позитивний момент для Пекіна: більша залученість США до ситуації на Близькому Сході відволікла б Штати від стратегічної конкуренції з Китаєм.

Такий розрахунок відображений і в думках деяких коментаторів у китайських соціальних мережах, де частина націоналістичних голосів закликають Пекін допомогти Тегерану.

Політичний оглядач Лі Гуанман стверджує, що провал Ірану стане “геополітичною катастрофою” для Китаю, адже падіння іранського режиму підірве ініціативу Сі “Один пояс, один шлях”, поставить під загрозу безпеку китайсько-пакистанського економічного коридору і дозволить США відновити контроль над регіональною нафтою, продовживши свою “нафтодоларову гегемонію”.

Зрештою, Пекін цінує стабільність у своїх зовнішніх відносинах і рідко підтримує примусову зміну режимів за кордоном, за словами наукового співробітника Інституту політики азійського суспільства Ніла Томаса.

“Стратегія Китаю на Близькому Сході полягає в тому, щоб залишатися в хороших відносинах з усіма, щоб максимізувати свої економічні вигоди й геополітичний вплив”, - додав він.

Повідомлялося, що Трамп серйозно розглядає можливість приєднатися до ізраїльської кампанії проти Ірану. За даними WSJ, глава Білого дому вже схвалив план можливого військового удару по Ірану, однак вирішив тимчасово утриматися від його реалізації, аби побачити, чи відмовиться Тегеран від продовження ядерної програми. Тим часом європейські політики закликають Ізраїль та Іран до стриманості, проте ці дипломатичні зусилля поки що не принесли значних результатів.

Як загострення між Ізраїлем та Іраном вплине на Україну? Про потенційні наслідки розмірковував у статті "Чи варто Україні радіти ударам Ізраїлю по Ірану?" В’ячеслав Ліхачов.