Синдром Туретта: сучасні підходи до діагностики та лікування

Головна особливість тиків – їхнє тимчасове пригнічення за допомогою зусилля волі, особливо в незручних або громадських ситуаціях. Однак таке стримування вимагає великих емоційних витрат: внутрішня напруга зростає, а після "звільнення" тику він може проявитися ще сильніше, пише 24 Канал з посилання на Tourette Association of America.

Нерідко перед тиком виникають дискомфортні відчуття – так звані провісники, що зникають лише після здійснення самого тику. Тики, як правило, посилюються в моменти стресу або втоми, тоді як розваги чи захопливі заняття – читання, улюблене хобі, ігри – здатні помітно послабити їхні прояви.

Чи завжди тики – це Синдром Туретта

Варто пам'ятати: наявність тиків не означає автоматично діагноз "Синдром Туретта". Для встановлення діагнозу необхідні щонайменше кілька рухових тиків та хоча б один вокальний тик, що зберігаються не менш як рік. Тики зустрічаються набагато частіше, ніж сам синдром.

Часто Синдром Туретта супроводжується іншими психічними особливостями, такими як синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), обсесивно-компульсивний розлад, тривожність або депресія. У низці випадків саме ці супутні стани мають на життя людини більший вплив, ніж самі тики.

Як протікає хвороба

Для СТ характерні хвилеподібні періоди загострень та ремісій. Тики можуть змінюватися за силою, частотою та локалізацією – від ледь помітних до дуже виражених, іноді навіть травматичних. Найчастіше до 20 років симптоми зникають, однак у деяких людей тики залишаються.

Діагностикою та лікуванням Синдрому Туретта займаються неврологи та психіатри. Діагноз ставиться на підставі характерних симптомів відповідно до міжнародних стандартів (МКБ-10/11, DSM-5). Інструментальних методів для точного підтвердження СТ поки не існує, але лікар може призначити додаткові обстеження для виключення інших захворювань.

Чи потрібне лікування при синдромі Туретта

Багато випадків тиків минають самостійно. Якщо ж тики заважають повсякденному життю, застосовуються поведінкові методи корекції і, за необхідності, медикаментозна підтримка.

При тяжких, неконтрольованих тиках, особливо якщо медикаменти не допомагають або викликають небажані реакції, може розглядатися нейрохірургічне лікування – глибока стимуляція мозку (DBS). Цей метод успішно застосовується і при інших захворюваннях, таких як хвороба Паркінсона.

У певні ділянки мозку, що відповідають за рухову активність, за допомогою операції впроваджують спеціальні електроди. Система нагадує кардіостимулятор: електроди проводять через невеликі отвори в черепі, а генератор імпульсів розміщують під шкірою в ділянці ключиці. Стимуляція дозволяє пригнічувати аномальну активність та помітно зменшувати вираженість тиків.

У більшості пацієнтів після DBS відзначається істотне зниження частоти та сили тиків, покращується якість життя, з'являється можливість навчатися та працювати без колишніх обмежень. Ефект зберігається довгі роки, але з часом потрібно буде замінити батарею нейростимулятора.

Глибока стимуляція мозку та інші методи лікування – це підтримка, а не спосіб повного вилікування Синдрому Туретта. Однак при правильному підході пацієнти можуть повернутися до повноцінного та активного життя.