"Вони під ковпаком". Чому нардепи тікають із Ради і коли це стане критичним

У Верховній Раді залишилось 398 народних депутатів після дострокового припинення повноважень Олеся Довгого. Це найнижчий показник за всю історію існування органу, однак парламент залишається дієздатним і може ухвалювати закони та змінювати Конституцію.

Чому депутати прагнуть вийти з Ради

Про це в коментарі "Телеграфу" розповів політолог Ігор Рейтерович. За його словами, нинішній склад Ради — це ще не критична межа. Для ухвалення рішень достатньо 226 голосів, для змін до Конституції — 300. Для імпічменту президента, відповідно до статті 111 Конституції, потрібно не менш як 3/4 від конституційного складу, тобто 338 голосів. Такий ресурс у Раді ще зберігається.

Водночас Рейтерович зазначив, що кількість бажаючих скласти мандат може зрости. Причини — втрата мотивації, відсутність перспектив і страх перед антикорупційним тиском. Більшість депутатів, які прагнуть вийти з парламенту, не бачать сенсу залишатися в політиці:

"Вони під ковпаком. Не стільки правоохоронні органи, а от антикорупційні активісти доставляють багато проблем", – зауважив експерт.

Раніше "Телеграф" писав, що кожен десятий нардеп хоче втекти з Верховної Ради. За даними на середину травня, близько 40 народних обранців мали бажання скласти мандати, але їх не відпускають. Частина депутатів скаржилась, що мандат утратив будь-який привілейований зміст і тепер лише створює труднощі. Зокрема, їм заважає закон про ПЕПів, тиск антикорупційних структур, низька зарплата та обмеження на поїздки. За словами джерел, йдеться не лише про "Слугу народу" — серед охочих піти є й депутати з інших фракцій.

Однак, за словами політолога, скласти мандат у нинішніх умовах майже неможливо — винятки роблять лише у випадках смерті або переходу на посаду, наприклад, в Кабміні. З цією ж метою, за словами експерта, хочуть запровадити практику, коли депутати одночасно можуть бути й міністрами. Причина — неможливість провести нові вибори, особливо для мажоритарників. Навіть у "списочників" з'явився "заборонний режим", запроваджений Офісом президента:

"Картинка була би погана, коли по п’ять депутатів на місяць виходять. Це виглядало б наче щури біжать з корабля".

Ще жорсткіші обмеження стосуються мажоритарників. За словами експерта, для них діє фактичне табу на складання мандата: "Оскільки не можна провести вибори, то тебе просто не відпустять. Це особливо стосується депутатів від "Слуги народу".

Як пояснив політолог, на мажоритарних округах немає механізму заміни депутата без перевиборів, а вибори в умовах воєнного стану провести неможливо. Тому вихід мажоритарника з парламенту практично заблокований.

Як з парламенту вдалося вийти Довгому

Окремо Рейтерович прокоментував випадок Олеся Довгого, назвавши його "виключенням із правил", яке "дуже дорого коштувало". За словами експерта, таке рішення могло бути результатом "домовленостей на найвищому рівні" — "його просто відпустили". При цьому Довгий, за його словами, був класичним "парашутистом", якого закинули в округ із заздалегідь підготовленою електоральною базою.

"Він був дуже специфічним депутатом. Враховуючи всі його зв’язки, його вихід – результат саме домовленостей. Що він пообіцяв – можемо багато фантазувати, але не здивуюся, якщо він пообіцяв щось, пов’язане з Києвом, особливо в умовах "війни" влади з Кличком", – повідомив експерт.

Станом на зараз, коаліція у Верховній Раді ще зберігається — фракція "Слуга народу" нараховує близько 231 депутата. Якщо кількість членів коаліції опуститься нижче 226, за Конституцією президент отримає право достроково припинити повноваження парламенту. Однак це не відбувається автоматично — лише за відповідної ініціативи глави держави.

Рейтерович підсумував: "Формально проблем немає, але такі винятки, як у випадку з Довгим, робитимуть лише по великим святам і за великі домовленості".

Поточна дієздатність та чисельність парламенту

Попри те, що після складання мандата Довгого у Раді залишилося 398 народних депутатів, це ще не критичний показник — парламент залишається дієздатним. Для ухвалення законів, змін до Конституції чи навіть запуску процедури імпічменту президента наявної чисельності цілком достатньо.

За словами Ігоря Рейтеровича, дієздатність парламенту визначається кількома ключовими цифрами: 226 голосів потрібно для ухвалення звичайних законів, 300 — для змін до Конституції, а для імпічменту президента — 338 голосів, тобто три чверті від конституційного складу Ради. Усі ці пороги наразі покриті.

Рейтерович також нагадав, що навіть у мирний час у Верховній Раді не було повних 450 депутатів — через неможливість провести вибори на тимчасово окупованих територіях кількість обраних парламентарів становила 428. З огляду на це, втрата частини депутатів зараз не несе загрози легітимності роботи парламенту.

"Якщо так подивитись, поки не сильно багато втратили. 398 – запас є. Але якщо подивитися уважніше, частина депутатів перебуває під слідством або втекла з країни — той самий Дубінський, Шевченко, Дмитрук, Куницький, Адарченко. Якщо виключити їх, реальна чисельність ще менша. Але формально вони залишаються", — сказав Рейтерович.

Коли проблема стане нездоланною

За власним бажанням скласти мандат депутат не може — навіть після подання заяви парламент має окремо проголосувати за припинення його повноважень. Це прямо передбачено статтею 81 Конституції України.

Це пояснив експерт Центру політико-правових реформ Андрій Магера. За його словами, кожне подальше скорочення кількості народних депутатів у Верховній Раді ускладнює її роботу, адже для ухвалення рішень потрібно щонайменше 226 голосів.

"Реально проблема стане практично нездоланною, коли фактична кількість повноважних нардепів стане менш як 300. Тоді запускається частина друга статті 82 Конституції України й скликання парламенту стає неповноважним", — застеріг Магера.

У такому разі, за логікою Конституції, мають бути призначені дострокові парламентські вибори. Проте в умовах дії воєнного стану це неможливо.

Депутатське СЗЧ

Політолог Євген Магда вважає, що нинішнє скорочення кількості народних депутатів саме по собі не є критичним. За його словами, в історії українського парламентаризму вже були приклади ефективної роботи Ради без повного складу.

"Мабуть, немає жодного парламентського скликання, яке було б повністю стовідсотково заповненим від початку до кінця. Але, наприклад, друге скликання у 1994–1998 роках ухвалило Конституцію, запровадило гривню і прийняло низку цікавих рішень, хоча теж не мало 450 депутатів", — сказав Магда.

На його думку, головне — не кількість депутатів, а наявність у парламенті щонайменше 226 голосів для ухвалення рішень, і понад 300 — для змін до Конституції. Водночас зазначив політолог, нині Верховну Раду фактично контролюють не зсередини, а ззовні, тож реальна суб’єктність дев’ятого скликання дуже низька.

"Те, що парламентом керують з-за його меж, вже ні для кого не секрет. Тому кількість депутатів всередині не має великого значення. Їх просто має бути більше ніж 226. Нічого драматичного в тому, що депутатів стало менш як 400, немає. Це – відображення того стану, який відбувається, наприклад в Збройних силах. Зрозуміло, що "Слуги народу" намагаються дистанціюватися від негативу й залишити мандати, щоб потім реінкарнуватися з прицілом на майбутнє скликання. Але загалом дев’яте скликання — найменш суб’єктне за всі роки незалежності. Попри те, що він працює вже тривалий час і його повноваження закінчаться невідомо коли", — зазначив Магда.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що Верховна Рада Українисхвалила законопроєкт №11469, запропонований президентом Володимиром Зеленським, який впроваджує можливість множинного громадянства. За документ проголосували 243 народних депутати, що стало важливим етапом у трансформації державної політики у сфері громадянства.