Чому Україна програє війну дронів і як це змінити

Захист від шахедів. Конструктив. Пост про неспроможність сучасної оборони протидіяти «шахедам» сколихнуло суспільство, були і цікаві питання, були і коментарі якихось типів які взагалі не в темі, але захотілось чомусь мені відповісти. Спробуємо конструктивно відповісти чому ми тут.

Розвиток зенітних дронів. Чому він не настав?

Тому що за ці роки за цей напрям відповідали некомпетентні люди. Які не розуміли як це масштабувати. Але які мали своїх замів, підлеглих, та стійко зацементоване місце в ГШ. Людей, які могли б розвивати цей напрям просто не поставили на цей розвиток.

Сам розвиток зенітних дронів у нас пішов взагалі випадково. Я колись дістав одного ребівця, своєю проблемою з заходом розвідувальних крил в режимі радіотиші. Бо ми тоді вже отримали удар по «Патріоту», вертольотам, ну і оце все, ви памʼятаєте. Реакції від високих чинів ГШ не було взагалі, вони вперто не помічали проблеми. Деякі керівники ОТУ РЕБ по моїй думці взагалі продемонстрували свою повну технічну некомпетентність у відповідях.

Той ребовець (а він спілкується з більшістю виробників в Україні) застосував тоді ще маловідомі радари «Рада» для виявлення крил що ходять в радіотиші. Виявилося що воно гарно працює. Спробували збивати фпвішками.

За перший тиждень збили близько 100 крил. І понеслось. Спецпідрозділи які могли закуповувати швидко обладнання, закупили ці радари і почався дронопад. Але за весь час, не дивлячись на успішність цього напрямку, ми не змогли поставити «зенітні дрони» на державний рівень.

Просто тому що верхи досі не знають як це системно застосовувати. А сама система в нас настільки неефективна, що всі ці розробки та нові рішення не зʼявляються на фронті не тому що в нас немає технологій чи ідей. Чи грошей. Є.

Нема системи. Тому впровадження на фронті у нас – це більше робота ентузіастів. Яких мало. Та і ентузіазм швидко втрачається, якщо чесно. Бо підтримки та розуміння зверху немає.
Просто ці всі люди не вміють їх імплементувати в армії на системному рівні. Тому що для цього твої зами повинні бути компетентними. Тому що для масштабування треба правильно організувати закупівлі, робити R&D, швидко масштабувати навчальні заклади для випуску пілотів, прописувати програми навчання/застосування на прикладах успішних пілотів/команд.

Вони цього не вміють, хоча саме для цього вони сидять в високих кабінетах. Роками. Тому багато технологій вмирають не доходячи в армію. Бо там просто нема людей на верху, які можуть це застосувати. Але їх ніхто не зніме. Бо вони частина цієї системи. До речі ребівця з якого почався цей «дронопад» зараз знімають. На його місце ставлять менш компетентного, але більш лояльного. Не треба він цій системі.

До речі на цьому прикладі можна сформулювати те що відбувалося в армії останні роки. Як повинна на твою думку виглядати правильна система? Якщо ти критикуєш, то пропонуй.
Наша оборона побудована на виявлені дронів за допомогою різних РЛС, як середньої дії, так і дальньої. Дані з цих РЛС виводять на системи оперативній обізнаності. Самі ж «ради», ті самі радари є різні. Я б ісходячи від маршрутів заходу дронів поставив би більші «ради» в «білі плями», та почав би закривати потроху ділянки в Україні, які погано простежуються РЛСками.

За кожну ділянку б виділив відповідальний координаційний центр (вони і так є до речі, питання як вони працюють). І скоординував би в ньому засоби РЕР, РЕБ, МГ та зенітних дронів.
Для зенітного дрона радіус дії близький до ЗРК середньої дії, тобто біля 30 км. Таку площу забезпечує всього 2 радари «ради». З урахуванням роботи «великих РЛС» я б побудував шахматку розміщення радарів, розмістив на мобільних вишках антени для їх керування, а мобільні групи б вивозили зенітні дрони по маршруту проходження «шахедами» секторів.

Десь за рік можна б було системно перетрухнути оборону від дронів. Бо було зрозуміло стратегію противника. Ви можете всіма наявними засобами збити до 200 шахедів, але на більше ваша система нездатна, а ракет у вас становиться менше. Ми просто перевантажимо існуючу систему ППО дешевими дронами.

Наша відповідь повинна була розвиватись паралельно з нарощуванням випуску дронів на Єлабузі. Але люди сиділи в кабінетах та паяли звіти, як все чудово працює. В якийсь момент Єлабуга вийшла на необхідну кількість і ми охреніли.

І це тільки дані по цивільних містах, в нас є багато поганого і коштовного втраченого в воєнному сенсі. Вже.

Що будуть робити? Та нічого. Зеленський вчергове покричить на Сирського на ставці, когось задовбують, після чого всі залишаться на посадах, і будемо стійко терпіти. Іншого плану в нас немає. Потім пошукають компетентних, та віддадуть під керування некомпетентних, і будуть дивуватися що нічого знов не росте/не розвивається. На жаль люди не розуміють тенденцію через місяць-два, але втрачати дорогоцінний час – це наша традиція. Почекаємо.

Чи є спеціалісти в нас по зенітних дронах?

Є. Багато. Навіть наші союзники встигли розробити різні версії зенітних дронів та використовують їх в нас тестово. Як це повинно працювати розуміють багато хто. Але це здебільшого низовий рівень.

І так, це новий напрямок в якому треба активно розвиватись. Тому що зрозумівши що ми не будемо витрачати ракети на «шахеди», ворог просто підняв шахеди на висоту. Йому фіолетово що після цього «шахед» бачать всі рлскі поруч, бо у «шахеда» збільшується ЕПР, йому пох, бо він знає що мобільні групи до висоти не дострілять, а якщо ми почнемо збивати дефіцитними ракетами – то росіян це влаштовує. Бо ракета стоїть більше ляма, і може перехопити іншу ракету з бч в сотні кілограм, а «шахед» коштує декілька десятків тисяч доларів.

Крім того поява радіозвʼязку на шахедах вказує на той факт, що поки у цих дронів буде радіозвʼязок, вони ще зможуть атакувати наші ЗРК, при виявленні пусків по дронах (а виявлення дасть камера на дроні та інтернет через LTE).

Ну тобто росіяни зараз будують тактику на тому що в нас немає масових дешевих засобів для збиття. Тактика побудована на розумінні нашого факапу. У них масовий дешевий (ну як дешевий. «Шахед» коштує у десять разів дорожче, ніж зенітний дрон) засіб для терору є. У нас масового дешевого засобу немає. Є різні виробники і різні зенітні дрони, але це все в дуже невеликому сегменті існує. Є такі спеціалісти як Олександр Ярмак, які не отримають карт-бланш та фінансування від влади, щоб все зробити в найкоротший термін. Як і інші ті, хто в цьому тямить. Не наш шлях.

Чи є сенс бити по Єлабузі?

Я вважаю що не особо. Щоб нанести там суттєву шкоду, треба багато коштовних дронів. Там здебільшого ангари, цеху по зборці де сотні студентів на столах збирають дрони по методичкам. Відновлення цих ангарів нескладна задача. Вважаю що ударні дрони можна більш ефективно використовувати. Наприклад бити виробництва що постачають комплектуючі. І це робиться до речі.

І так, мене бомбить як дронщика. Бо через три роки війни, ми, «дронова країна», програємо довбаній Єлабузі. Не ракетоносцям. Не «калібрам», Х-101 та іншому. А просто масштабованому іранському дрону. Не тому що складна задача. А тому що вперто вирішили не помічати тенденції та невідповідність людей що займають ці посади викликам сучасності. Не тому що не знали як, чи не могли побудувати оборону. А просто тому що ми залежні від компетенції командування силами оборони. Тепер будемо стійко тримати обличчям ці удари як по цивільним, так і по військовим об'єктах. Це краще ж ніж визнати очевидне. Так і переможемо.