Як пробити дно за 20 мільйонів: історія недопорятунку київського озера Синє

От, що не кажіть, все-таки дивна у нас в тилу війна. Кричимо, що не вистачає грошей на дрони, і одночасно оголошуємо тендер на закупівлющитів для розгону мітингів (!) вартістю 30 мільйонів. Або витрачаємо 100 мільйонів на благоустрій поліцейських дільниць.

Схожа історія щодо витрачання державних коштів на явно не першочергові потреби прямо зараз відбувається з відновленням озера Синє на столичному Виноградарі. На те, що міська влада й КП "Плесо" називають "відновленням" та "благоустроєм" озера, було виділено 80 мільйонів гривень, з яких 20 мільйонів вже освоєно. Це дало певний проміжний результат – води в озері побільшало.

У КП "Плесо" переконують, що це лише початок і що озеро продовжить наповнюватися. Та екологи кажуть, що це тимчасово і що недолугі дії "відновлювачів" вже дуже скоро знову призведуть до повного висихання Синього. І наголошують, що взагалі-то сьогодні витрачати такі кошти на подібні проєкти просто аморально.

"Телеграф" розбирався, що не так з історією ревіталізації озера Синє.

Чому висохло Синє

Ще кілька десятиліть тому озеро Синє, що на Виноградарі, займало площу близько 15 гектарів та було одним з улюблених місць відпочинку киян. У ньому водилося 12 видів риби та можна було спокійно купатися. Але поступово рівень в води в озері став зменшуватись, поки у 2023—2024 році з нього не лишилася лише брудна кількаметрова калюжа.

Розуміння, чому саме так сталося, дає дослідження, проведене українським вченим-гідрологом Віктором Вишневським. За його даними, ще у середині 20 століття приток води до Синього озера забезпечувала невелика річка, чи струмок, що впадав у нього з півдня. Про це, наприклад, свідчить, аерофотознімок, датований 1944 роком, який наводить вчений.

Та Київ розширявся, житлова забудова наблизилася впритул до озера, і воно почало поступово всихати. За даними Вишневського, старт цього процесу датується початком 80-х років. Основною причиною стало перекриття шляхів наповнення озера внаслідок будівництва нових ЖК, а найголовніше – непродумане будівництво шляхопроводів, насипи для яких не передбачали жодного доступу води до озера.

Окрім того, київські горе-архітектори при плануванні зливної каналізації організували її спрямування у бік, протилежний від озера що також вплинуло на наповнюваність його водою.

Відновлення чи профанація?

З огляду на вищезазначене, очевидно, що без проведення комплексних гідрогеологічних досліджень, які б взагалі показали можливість повернення природніх шляхів наповнення озера, будь-які дії щодо його відновлення викликають велике питання.

Попри це у 2019 році керівник КП "Плесо" (на той час ним був Олег Юсипенко) вирішив без належних експертиз витратити гроші комунального підприємства, аби замовити проєктну документацію на роботи з відновлення і благоустрою озера, уклавши відповідний договір з приватною фірмою ТОВ "Європроектбудсервіс".

У жовтні 2023 року щодо таких його дій було розпочато кримінальне провадження, в результаті розслідування якого Юсипенко отримав підозру за статтею 191 КК (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). Останні згадки у Єдиному держреєстрі судових рішень щодо цієї справи датуються груднем 2024 року: рішенням суду підозрюваному за поданням прокуратури було продовжено запобіжний захід.

Але найцікавіший у цьому судовому рішенні той факт, що, виявляється, щодо перспектив відновлення озера Синє було проведено окрему комплексну експертизу. І її результати були наступними (цитуємо): "Згідно з висновком експерта №6008/24-63 від 30.08.2024 за результатами проведеної комплексної судової інженерно-екологічної та інженерно-гідрогеологічної експертизи, встановлено, що з урахуванням результатів проведених досліджень можливо стверджувати, що перспективи відновлення озера Синє виглядають малообнадійливими, виходячи з геологогідрогеологічних умов території, а також негативних ефектів зміни клімату та забудови території".

Та повернімося на кілька років назад. Вже після укладення у 2019 році керівництвом КП "Плесо" договору на виготовлення проєктної документації, який прокуратура вважає протиправними, у 2020 році "Плесо" все-таки замовило ТОВ "Водбуд-Україна" власну експертизу вартістю 149 тис. грн. Називалося це "Вишукувальні (науково-дослідні) роботи по об’єкту "Розчистка та благоустрій озера Синє у Подільському районі м. Києва (капітальний ремонт)".

Згодом, у листопаді 2022 року, КП "Плесо" провело тендер, за результатами якого віддало дніпровській фірмі ТОВ "Дніпровський проектно-вишукувальний інститут" ще півмільйона гривень на роботи з оцінки впливу на довкілля об’єкту "Розчистка та благоустрій озера Синє у Подільському районі" (коригування). Цей документ передбачав цілком конкретні кроки, які мали б привести до відновлення озера, зокрема існування двох свердловин глибиною близько 10 метрів, які начебто і мали живити озеро.

А у вересні 2024 року саме на підставі цієї оцінки "Плесо" закупило на тендері (зі стартовою вартістю 95 млн грн) вже, власне, проведення робіт з розчистки та благоустрою озера Синє. Переможцем стало ТОВ "Княжна Либідь", що запропонувало ціну в 80 млн грн. І практично відразу на Синьому почалися відповідні роботи.

Звертаємо увагу, що сама процедура закупівлі роботи з розчистки та благоустрою Синього та укладення відповідного договору відбулася вже після висновку експерта у судовій справі, який вирішив, що перспективи відновлення озера є малообнадійливими.

Отже, станом на вересень-жовтень 2024 року, тобто на момент початку проведення робіт, маємо, з одного боку, висновок комплексної експертизи у судовій справі, згідно з яким перспективи таких робіт є сумнівними. З іншого – оцінку впливу на довкілля, проведену на замовлення КП "Плесо". Кому вірити у даній ситуації, адже ці два висновки є, по суті, протилежними за змістом?

Вчений Віктор Вишневський вважає, що точно не документам, розробленим для КП "Плесо" дніпровською фірмою.

"На жаль, документ вражає кількістю помилок, повторів, вміщенням абсолютно непотрібних матеріалів. Можна припустити, що це зроблено навмисно, аби відбити бажання у цьому документі розібратися", — говорить вчений.

Він звертає увагу на некоректні викладення значень температур, опадів та інших показників, які мають суттєве значення в контексті оцінки стану озера Синє. Та найголовніше, на думку Вишневського, що розробники документа не взяли до уваги гідрогеологічні особливості території навколо озера, встановлені за результатами буріння 5 дослідницьких свердловин.

"Саме тут криється розгадка того, чому ще донедавна озеро продовжувало існувати. Воно існувало тому, що під ним знаходиться шар суглинків, який не дає воді просочитися вниз. Це ніби поліетиленова плівка під озером. Водночас товщина цих суглинків – невелика. Нижче них лежать моренні відклади, через які вода легко фільтрує. Отже, якщо розчищати озеро – ні в якому разі не можна порушити згаданий шар суглинків. Якщо це станеться – рівень води істотно знизиться, просто поглинеться у моренних відкладах", — вважає Вишневський.

Але зрештою, за даними Вишневського, так і сталося. Проводячи роботи з розчистки озера його суглинкове дно було знищене.

"Товщу суглинків таки порушили. Відповідно вода тепер перебуває у моренних відкладах. Чи можна підняти рівень води шляхом роботи згаданих вище двох свердловин? Сумнівно. Адже при глибині в 10 метрів вони здатні качати лише ту воду, яка і живить нині озеро Синє", — вважає вчений.

У КП "Плесо", своєю чергою, переконують, що все відбувається за планом.

"Завдяки цим заходам, озеро поступово наповнюється водою, що підтверджується щотижневим моніторингом фахівців КП "Плесо". Це є позитивним результатом першого етапу відновлення водойми та свідчить про ефективність вжитих заходів. Вода в озері стає чистішою, і ні про яку "брудну калюжу" чи "висихаючий котлован" мова йти не може… Відновлення водойми – це складний і багатоетапний процес, який вимагає часу та значних зусиль, але ми впевнені, що озеро Синє буде повністю відроджено для комфорту та відпочинку мешканців Виноградаря", — йдеться, зокрема, в офіційному коментарі комунального підприємства.

Та інші екологи також у цьому сумніваються. Зокрема, керівник екологічної організації Київський еколого-культурний центр (КЕКЦ) Володимир Борейко вважає, що в КП не врахували, а відтак не забезпечили вирішення основної проблеми Синього – компенсацію зменшення рівня грунтових вод.

"Розмови про розчищення джерел, які начебто живлять озеро і сприятимуть його відновленню, — це фейк. Джерело – це, по суті, дірка в грунті, з якої йде вода. Але йде лише тоді, коли вона там є. Але якщо її немає – то відновлюй не відновлюй, нічого не буде. Через те, що поруч побудовані величезні висотки, рівень грунтових вод дуже зменшився. Також, суттєво зменшує цей рівень і відбір води з 4 сусідніх свердловин, який проводить Київводоканал. Окрім того, під виглядом розчищення джерел і поглиблення озера було знищено водоупорний прошарок. Тобто озеро зараз нагадує такий собі тазик із дірками, через які просочується вода", — розповідає Борейко.

Окрім того, говорить еколог, дії відновлювачів з розчистки озера наче навмисне перекрили ще один шлях його наповнення – за рахунок водозбору з навколишньої території.

"Один зі шляхів, якими вода потрапляє в озеро, – це водозбір. Внаслідок нахилу навколишньої території у бік озера, уся дощова вода з величезної території стікає туди і живить озеро. Але увесь цей водозбір суттєво зменшився внаслідок будівництва доріг, що пролягають навколо озера – дорожники просто про це не подумали. Та найбільший маразм відбувається зараз. У результаті розчистки озера з нього було вибрано купи піску. І замість того, щоб його кудись вивезти – вони його насипали саме з тієї сторони, з якої до озера поступала хоч якась дощова вода. У результаті цей водозбір знищено остаточно", — підкреслює керівник КЕКЦу.

Зараз, за його словами Борейка, в озері поки ще присутня вода, яка набралася за рахунок танення снігу та опадів в останні місяці, але це не надовго. Виходом із ситуації еколог бачить, по-перше, обов’язкове відновлення знищеного прошарку суглинків, по-друге – забезпечення водозбору, через розчищення навколишньої території озера та забезпечення шляхів надходження води, наприклад побудувавши труби під навколишніми шляхопроводами.

"В іншому випадку – вже орієнтовно цього серпня можемо мати ситуацію, коли озеро знову пересохне", — вважає Борейко.

(Не)Синє озеро: теперішній стан

Наразі озеро Синє на Виноградарі – це, по суті, два окремих озера, з’єднаних з північного заходу та південного сходу двома викопаними каналами, які наразі практично пересохли.

Якщо вірити переконанням теперішнього генерального директора КП "Плесо" і фотографіям, які він публікує у себе на Facebook (див. світлини вище і нижче), озеро Синє (північна частина) начебто знову стало синім. Насправді, це скоріше оптична ілюзія – воду знято у вигідному ракурсі, де блакитний колір – відображення у ній неба.

Зблизька ж вода в обох його частинах однаково буро-зеленого кольору і досить каламутна, у чому кореспондент "Телеграфу" переконався на власні очі.

Птахи, зокрема качки, по північній частині Синього справді плавають, а от люди заходити у воду не ризикують — надто брудно.

Навколо південної частини озера можна помітити забране у металеву сітку каміння (так звані матраци Рено) — заготовку чи то для майбутніх тротуарів, які збиралися прокласти в рамках облаштування території (так вважають місцеві мешканці), чи то для укріплення берегів Синього (за версією КП "Плесо").

Місцеві мешканці, з якими поспілкувався "Телеграф", розповідають, що роботи на озері інтенсивно велися минулого року, а цьогоріч зупинилися, і вже кілька місяців жодного руху не спостерігається. І дивуються, що обіцяну прогулянкову зону навколо Синього так і не довели до ладу, ще й залишивши вздовж берегів багатометрові кучугури піску. Відтак, їм не зрозуміло, куди пішла значна частина з тих 20 мільйонів, про які у своєму офіційному повідомленні пише КП "Плесо". Наразі внаслідок дощів під матрацами Рено утворилися чималі вирви, що може говорити про те, що ці конструкції навряд чи проживуть довго.

Продовжувати роботи, судячи із заяв КП "Плесо", далі не збираються – начебто, таким було спільне з громадою рішення. Питання лише в тому – а навіщо тоді було їх взагалі планувати та забивати в кошторис?

Сумнівна доцільність

Отже, якщо резюмувати ситуацію щодо Синього озера, маємо наступне. КП "Плесо", згідно з його власним повідомленням, вже витратило на відновлення водойми близько 20 мільйонів гривень. І це попри існування комплексної експертизи, яка ставить під сумнів доцільність таких робіт.

Роботи з благоустрою території навколо водойми, які прямо декларувалися навіть у назві багатомільйонного тендеру, як виявилося, проводитися не будуть.

Вже витрачені кошти пішли на розчищення водойми, зокрема вибір з дна озера ґрунту, який у результаті лишили на берегах озера. Це, по-перше, знищило суглинковий прошарок, внаслідок чого, за даними гідрологів, вода в озері скоріше за все не буде триматися, по-друге – створило бар’єр для водостоку, за рахунок якого живилося озеро.

Так, розчищення джерел дало тимчасовий результат і вода в Синьому справді з’явилася. Однак абсолютно невідомо, чи надовго.

Та найголовніше, що уся ця активність київської влади та комунальників по, начебто, порятунку озера, відбувається в умовах, коли Україні відчайдушно не вистачає коштів на набагато більш нагальні потреби – оборонні. Якби відновлення мало якесь критичне значення, від нього залежали б життя людей, то це можна було б зрозуміти. Але чи так це у випадку Синього?

Ми запитали у еколога Володимира Борейка, який, наскільки відомо, завжди передовсім виступає з позиції захисту екології, чи варто сьогодні взагалі витрачати кошти на подібні проєкти.

"Я вважаю, що якщо в хаті пожежа – то треба гасити пожежу. А не налаштовувати новий комп’ютер чи встановлювати нову шафу. Так само всі ці витрати на начебто відновлення озер – все це за гранню моралі. Треба витрачати кошти на справді необхідні речі: десь потекла каналізація, посипався міст– у такому випадку витрати справді є обґрунтованими Вже потім, після перемоги, можна буде розробити нормальний проєкт, забезпечивши наповнення озера. Ну а зараз, я вважаю, займатися цим є моральним злочином", — резюмував Борейко.

Щодо доцільності робіт з відновлення озера Синє під час війни, а також важливих питань, які порушують екологи, ми звернулися до КП "Плесо". Про відповідь обов’язково повідомимо в наступних публікаціях.

До речі, готуючи матеріал щодо Синього озера, "Телеграф" поставив питання місцевим мешканцям: куди б, на їхню думку, варто було витратити гроші: на відновлення Синього чи на дрони. Всі опитані однозначно вибирали дрони. А як вважають читачі нашого видання?

"Телеграф" уважно слідкуватиме за розвитком подій навколо озера Синє. Не перемикайтеся.