Путін зараз вразливіший, ніж будь-коли — The Telegraph

Не тільки іранські аятоли будуть турбуватися про наслідки руйнівного військового удару Ізраїлю по їхній країні. Знищення військової інфраструктури Ірану є також поганою новиною для інших деспотичних режимів, таких як Росія, які стали сильно покладатися на підтримку Тегерана.

З того часу, як російський лідер Владімір Путін нарешті усвідомив, що його так звана "спеціальна військова операція" в лютому 2022 року не буде завершена за кілька днів, як він хвалився, Москва доклала чимало зусиль для налагодження тісніших зв'язків з Тегераном, зазначає Кон Кофлін, редактор з питань оборони та міжнародних відносин у газеті The Telegraph.

Росія та Іран не є природними союзниками. Іранський народ зберігає гіркі спогади про радянське вторгнення під час Другої світової війни. Попри це, між Москвою та Тегераном склався взаємовигідний союз: росіяни брали активну участь у будівництві Бушерської атомної електростанції.

Однак війна в Україні призвела до серйозного посилення зв'язків між двома країнами. Це почалося влітку 2022 року, коли Путін відвідав Тегеран і домовився про постачання Іраном дронів і ракет для його військ. Ця зброя згодом була використана в атаках на українську армію та критичну інфраструктуру.

Більше того, посилення залежності Росії від Ірану в питаннях військової підтримки призвело до того, що Путін підписав 20-річнуугоду про "всеосяжне стратегічне партнерство" з іранським президентом Масудом Пезешкіаном у Москві в січні цього року.

В обмін на постачання Іраном дронів, ракет та іншого військового обладнання для військової кампанії Росії в Україні, Москва висловила готовність посилити протиповітряну оборону та повітряні сили Ірану. Однак це явно не зупинило Ізраїль від початку своєї військової операції.

Партнерство також включає нечітке зобов'язання обох сторін надавати військову допомогу в разі вторгнення або нападу на будь-яку зі сторін. Путін навряд чи виконає це зобов'язання через свої тісні зв'язки з прем'єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу.

Однак головним занепокоєнням Путіна буде вплив, який матиме продовження нападів Ізраїлю на ядерну та військову інфраструктуру Ірану на здатність Тегерана продовжувати підтримувати військові дії Росії в Україні.

З початку нападу Ізраїлю минулого тижня ізраїльські збройні сили навмисно націлювалися на іранські заводи з виробництва дронів і ракет, а також на їхні системи запуску, щоб обмежити здатність Ірану наносити удари по Ізраїлю. Ця стратегія, схоже, принесла свої плоди. Кількість іранських безпілотників і ракет, які, за повідомленнями, запускаються по Ізраїлю, значно зменшилася.

"Якщо іранці не зможуть забезпечити достатньою кількістю озброєння для власної військової кампанії проти Ізраїлю, вони не зможуть підтримувати наступальні дії Росії в Україні", — вважає редактор.

Ще одним фактором, який буде сильно тиснути на Путіна, є перспектива втратити ще одного важливого союзника на Близькому Сході, невдовзі після падіння режиму Асада в Сирії наприкінці минулого року.

Важливим елементом у прагненні Путіна відновити глобальний статус Росії було посилення її впливу в цьому регіоні, причому Кремль наполегливо демонстрував, що є надійнішим союзником, особливо для арабського світу, ніж США.

У цьому контексті військове втручання Росії в Сирію у 2015 році, спрямоване на запобігання поваленню сирійського диктатора Башара аль-Асада ісламістськими повстанцями, відіграло ключову роль у зміцненні авторитету Москви; це також дало змогу Росії розвинути дві важливі військові бази у східній частині Середземного моря.

"Зараз, коли Асад перебуває у вигнанні в Москві, а аятоли ведуть екзистенційну боротьбу за виживання проти Ізраїлю, позиції Путіна в регіоні знаходяться під загрозою стрімкого падіння", — стверджує Кофлін.

Складність ситуації для Путіна посилюється його тісними зв’язками з Нетаньягу. Раніше російський лідер без вагань закривав очі на ізраїльські удари по Ірану, якщо це відповідало його інтересам. Під час конфлікту в Сирії, коли російські та іранські сили спільно боролися за збереження влади Асада, росіяни часто вимикали свої системи ППО, дозволяючи Ізраїлю атакувати іранські позиції на території Сирії.

"Військова кампанія Ізраїлю проти Ірану загрожує не тільки виживанню аятол. Вона матиме серйозні наслідки для всіх інших деспотичних режимів, які помилково вважали, що їх інтересам найкраще відповідатиме союз з Тегераном", — підсумував редактор.

Раніше в The Telegraph повідомляли, що слабка оборона Ірану викликає страх у Кремлі. Експерти зазначають, що у Москві стрімкий крах систем ППО їхнього стратегічного союзника — багато з яких були поставлені самою Росією — також викликає тривогу у військового керівництва Владіміра Путіна.