В FT пояснили, який вихід із ситуації Трамп може запропонувати Ірану — FT

Дотепер ініціатива в конфлікті на Близькому Сході належала виключно Ізраїлю. Саме уряд Ізраїлю вирішив розпочати війну за власним вибором та здійснив превентивний удар по зростаючій ядерній загрозі з боку Ірану. Ізраїль домінував у повітряному просторі над Іраном, знищивши або пошкодивши кілька об'єктів, пов'язаних з ядерною програмою, вбивши кількох високопоставлених військових чиновників, а також ще більше послабивши оборону Ірану і його здатність до завдання ударів у відповідь по Ізраїлю.

Однак менш ніж за тиждень ізраїльська військова кампанія, можливо, досягла своїх меж: Ізраїль не здатен самотужки досягти двох основних цілей. Щоб негайно зупинити ядерну програму Ірану, потрібні військові можливості, яких Ізраїль не має. А історія регіону чітко показує, що зміна режиму в Ірані силовим шляхом буде складною і, ймовірно, не принесе бажаного результату.

Отже, подальший розвиток подій залежатиме від двох інших головних учасників цього конфлікту: США та Ірану.

Політика США досі була непослідовною. Вашингтон був проти військових дій Ізраїлю, перш ніж, здавалося б, прийняти їх і навіть приписати собі заслуги за них. Він надав Ізраїлю зброю і допоміг захистити його від відплати, але не приєднався до наступальних дій Ізраїлю. Він спробував досягти дипломатичного врегулювання, провів п'ять раундів переговорів з іранськими чиновниками, а потім здався. Зараз президент Дональд Трамп вимагає від Ірану беззастережної капітуляції, зазначає американський дипломат Річард Н. Гааз.

Наразі адміністрація Трампа обговорює, чи варто США завдати удару по підземному іранському ядерному об'єкту у Фордо, який можна знищити лише за допомогою великих важких бомб, призначених для пробивання бункерів, що перевозяться бомбардувальниками B-2 — а таких Ізраїль не має.

"Тут є певна історична паралель. На початку 1990-х років адміністрація Білла Клінтона розглядала можливість удару по ядерній програмі Північної Кореї, коли та ще перебувала на ранньому та вразливому етапі. Зрештою США утрималися від атаки, побоюючись, що вона може спричинити другу корейську війну з десятками, а можливо, і сотнями тисяч жертв серед південнокорейців і американців. Це було зрозуміле рішення, але воно мало значні довгострокові наслідки: сьогодні Північна Корея володіє десятками ядерних боєголовок і міжконтинентальними балістичними ракетами, здатними досягати материкової частини США", — пояснює Гааз.

Наслідки атаки США на Іран не є такими критичними, оскільки Іран уже майже вичерпав свої можливості проти Ізраїлю. Проте він міг би завдати ударів по 40 тисячах американських військових, розміщених по всьому регіону. Тегеран також може розширити конфлікт, поставивши під загрозу нещодавно покращені відносини з країнами Перської затоки і напавши на своїх арабських сусідів, що призведе до зростання світових цін на енергоносії.

Удар США по об’єкту у Фордо також послабив би міжнародну норму проти превентивних військових атак — приклад, який згодом могли б наслідувати Росія, Китай чи Північна Корея. Це зменшило б здатність Америки ефективно реагувати на загрози в інших частинах світу. Крім того, це ще тісніше пов’язало б США з вкрай непопулярним прем'єр-міністром Ізраїлю, чия політика в Газі та на окупованому Західному березі викликає обурення у більшості країн світу. І зовсім не факт, що такий американський удар досягне мети, якщо успіх визначається як знищення всього, що залишилося від іранської ядерної програми.

"Але якщо дозволити об'єкту у Фордо зберегтися, це робить майже неминучим те, що Іран рано чи пізно створить ядерну зброю — тим паче, що після неспроможності стримати Ізраїль у нинішній кризі Тегеран, імовірно, вважатиме її необхідною", — додає дипломат.

Ізраїль самотужки міг би лише уповільнити, але не зупинити цей розвиток подій. А якщо Іран усе ж отримає ядерну зброю, це становитиме екзистенційну загрозу для Ізраїлю та інших країн. Крім того, Іран опиниться в кращій позиції для поновлення підтримки своїх регіональних союзників. Іранська ядерна зброя також може підштовхнути інші країни регіону до аналогічних кроків, що поставить Близький Схід у небезпечну ситуацію. 

Не існує простого варіанту без негативних наслідків. Найкращим кроком для Трампа зараз було б надати Ірану останній шанс погодитися на дипломатичну угоду. Така пропозиція передбачала б, що Іран погодиться передати весь збагачений уран, демонтувати центрифуги та інші відомі елементи своєї ядерної програми, а також допустити безстрокові інспекції з боку Міжнародного агентства з атомної енергії.

У відповідь Іран отримав би пом’якшення економічних санкцій, гарантію того, що США не завдаватимуть удару, ширше припинення вогню та можливість зберегти обличчя шляхом участі у регіональному консорціумі зі збагачення урану, який був би пов’язаний із виробництвом ядерної енергії, а не зброї.

"Іран цілком може прийняти таку пропозицію. Зрештою, у 1988 році аятола Рухолла Хомейні, хоч і з неохотою, погодився припинити війну з Іраком, аби зберегти існування Ісламської Республіки, яка постала внаслідок революції 1979 року. Тоді він порівняв це рішення з тим, ніби "випив чашу з отрутою". Ймовірно, невдовзі його наступнику, аятолі Алі Хаменеї, також доведеться зробити подібний вибір", — підсумував Гааз.

Нагадаємо, прессекретарка Білого дому Керолайн Левітт під час брифінгу 19 червня заявила, що Сполучені Штати не ухвалюватимуть негайних рішень щодо подальшої політики щодо Ірану. Вона додала, що президент Дональд Трамп визначиться з подальшими кроками протягом найближчих двох тижнів.