Викопай Китай у Нікарагуа

Примітка редакції. Здається, багатьом жителям України не подобалась угода з США, де вони дружно шукали страшні ризики та грабунок. Ми були дуже здивовані чіткістю деталей: люди випадково описали типову угоду, але у виконанні КНР. Насолоджуйтесь.

На тлі гучних подій мало хто звернув увагу на військові та промислові угоди китайців із Нікарагуа. Хоча вони мають надто високі ризики.

2021 року Китай та Нікарагуа відновили дипломатичні зв’язки. Відтоді режим Ортеги–Мурільйо тихо передав новим друзям майже 300 тисяч гектарів землі — тобто 2,36% території Нікарагуа. Всі вони дістались чотирьом гірничодобувним компаніям, пов’язаним із Китайською Народною Республікою.

Жодна із цих фірм не має досвіду роботи в Нікарагуа. Жодна не є відомою навіть у себе на батьківщині. Жодна не має навіть звичайного сайту. Але всі вони мають одну спільну рису: підтримка режиму та правова база, зручно й зовсім випадково адаптована до їхнього подальшого просування.

Ресурси і лояльність ідуть як оплата за продовження існування місцевого режиму. Угоди Китаю з Нікарагуа демонструють, як режим Ортеги–Мурільйо послабив певні закони під «правильні» компанії. Все для того, щоб китайський бізнес міг більш вільно діяти в країні, водночас зменшуючи тиск Заходу.

Нікарагуа — новий приклад того, як китайський вплив розгортається в нестабільних урядах Латинської Америки та Глобального Півдня. Її партнерство з Китаєм відображає співпрацю, засновану на авторитарній стійкості.

Після розриву зв’язків із Тайванем і захоплення його колишнього посольства для Пекіна (2021 рік) режим Ортеги–Мурільйо отримав негайний доступ до угод про вільну торгівлю та ініціативи «Один пояс — один шлях». Відтоді співпраця поглибилася, від обмінів журналістами до планів мегапроєктів, а також торговельного дефіциту в 1,4 млрд доларів.

Це партнерство стало новим стовпом виживання режиму, де Китай виступає головним гарантом. У той час як Захід посилює тиск і міжнародні спостерігачі засуджують дії режиму, Китай надає і капітал, і мовчання в потрібні моменти.

У відповідь Нікарагуа адаптувала свої правові та конституційні системи, щоб розмістити непрозорі підставні компанії без історії. Правова гнучкість давно поєднана з консолідацією влади правлячим режимом. Усе це дає змогу Китаю встановлювати вплив із мінімальним опором.

Чотири щасливі компанії називаються Zhong Fu Development, Nicaragua XinXin Linze Minería Group, Thomas Metal і Brother Metal. Разом вони отримали майже 21 гірничо-видобувну концесію.

Справжня кількість може бути більшою. Офіційний юридичний вісник Нікарагуа, La Gaceta, часто публікує інформацію про концесії через місяці після їх затвердження. Це обмежує можливість перевіряти угоди в режимі реального часу. Згадка про найновішу фірму, Brother Metal, уперше з’явилася в La Gaceta у лютому 2025 року.

Більшість цих концесій розташовані в Автономному регіоні Північного Карибського узбережжя (RACCN), Чинандега та регіоні Лас-Сеговіяс. Це райони, багаті на золото та мінерали. Також їх об’єднують проблеми: бідність, маргінали та слабкий інституційний нагляд.

Згідно з даними La Gaceta, кожну з компаній представляє громадянин Китаю, який є резидентом Нікарагуа.

Фейву Бянь є представником Zhong Fu Development S.A. Записи вказують, що він громадянин Китаю та резидент Нікарагуа. Zhong Fu Development нібито пов’язана з Zhong Fu Invest Group, хоча публічної інформації про її діяльність за межами Китаю не вистачає.

Едвард Сян Лю представляє Nicaragua XinXin Linze Minería Group S.A. Він також має китайський паспорт та є резидентом Нікарагуа.

Катеріна Паола Агілар Веласкес і Сянмін Гу є представниками Thomas Metal S.A. Агілар Веласкес — громадянка Нікарагуа, тоді як Гу — так само, як і попередники, громадянин КНР та резидент Нікарагуа.

Сяоцунь Бао представляє Brother Metal S.A. Теж громадянин Китаю та резидент Нікарагуа.

Їхня юридична присутність закріплена через заяви про резидентство. На відміну від попередніх діячів, таких як Ван Цзін — бізнесмен, пов’язаний із Китаєм, який стояв за невдалим проєктом каналу, — ці фірми не мають навіть мінімальної прозорості корпоративної структури. ЗМІ не вдалось знайти контактну інформацію жодної з компаній, щоб надіслати туди запит на коментар.

Ці фірми отримали справжній бум концесій. Інші іноземні компанії побачили, як уже одержані ними права на видобуток одразу ж були скасовані. Формально це трапилось через відсутність діяльності компаній. Але Nicaragua Investiga повідомила, що деякі з цих іноземних фірм нещодавно подали екологічні дослідження та плани розвитку концесій. Принаймні в одному випадку попередження не було надано, що натякає на політичні мотиви для скасування угоди.

Zhong Fu Development S.A., наприклад, отримала ділянку площею 6 тисяч гектарів. Та земля раніше належала Compañía Minera Internacional S.A. (COMINTSA). І це лише за кілька місяців до того, як COMINTSA потрапила під санкції Міністерства фінансів США.

Щоб зрозуміти контекст, необхідно розглянути нещодавні правові реформи Нікарагуа. 2022 року, після запровадження санкцій США проти державної компанії ENIMINAS, держава реформувала Закон №387. На словах — для того, щоб дозволити передачу концесій без публічних торгів, послабивши механізми соціального нагляду. Всі рішення сконцентрували в Міністерстві енергетики та гірничодобувної промисловості (MEM). Згідно з даними Expediente Público, після введення санкцій проти ENIMINAS режим значною мірою покладався на Генеральну дирекцію гірничодобувної промисловості (DGM) для управління більшістю гірничодобувних операцій від його імені.

У листопаді 2024 року було внесено зміни до статті 102 Конституції — разом із тією ж сумнозвісною реформою, яка офіційно закріпила спільне президентство Даніеля Ортеги та Росаріо Мурільйо. Ця поправка відчинила двері для «раціональної експлуатації» природних ресурсів.

На практиці ці реформи відкрили шлях для компаній, пов’язаних із Китаєм. Їм фактично дозволили працювати в Нікарагуа з мінімальним наглядом. За даними Divergentes, у проміжок з 2022-го по 2024 рік тенденція сформувалась: 45,9% усіх гірничодобувних концесій через MEM були надані Zhong Fu Development, Xinxin Linze та Thomas Metal.

Законодавство Нікарагуа вимагає від компаній розпочати видобуток упродовж чотирьох років після отримання концесії. Для цих угод терміни починають спливати десь 2026-го. Перехід від юридичної концесії до фізичної діяльності перевірить інституційну спроможність Нікарагуа та готовність Китаю більш відкрито взаємодіяти.

Бо поки що, станом на червень 2025 року, немає публічних доказів того, що ці компанії розпочали масштабний видобуток. Хоча плутати відсутність видимої діяльності з відсутністю стратегічного наміру було б наївно.

2022 року на відео зафіксували десятки вантажівок FAW із китайськими прапорами, що в’їжджали в місто в Гірничому трикутнику. Вони рухались з ескортом Національної поліції.

2023 року Centroamérica 360 уже помітила діяльність фірм, таких як Santa Rita Mining і HYTS Resources. І це ще до відновлення офіційних дипломатичних зв’язків із Китаєм. А в лютому 2024 року муніципалітет Мулукуку опублікував у Facebook повідомлення про початок будівництва XinXin Linze, включно з офісами та їдальнею.

Навіть без підтвердженого видобутку (принаймні, поки що) китайські компанії накопичили майже 2,36% території Нікарагуа. Ці документи надають Китаю стійку присутність у ключових ресурсних секторах проблемної держави — присутність, яка може перерости в ширший розвиток логістики та інфраструктури подвійного призначення.

Нікарагуа виглядає скромно на глобальному рівні. Але ця країна є найбільшим постачальником золота в Центральній Америці. Це ще одна ланка в регіональному ланцюзі, що включає Перу, Болівію та Венесуелу. Золото було головним товаром експорту Нікарагуа у 2024 році, принісши їй понад 1,35 млрд доларів.

І так сталось, що у грудні 2024-го центробанк Китаю відновив закупівлю золота, нарешті вийшовши з тіні після шестимісячної паузи. Золото є стратегічним активом — як у промисловому, так і в фінансовому плані. Це виклик домінуванню США, яке Китай так прагне зменшити.

Стратегічна конкуренція не обмежується Південно-Китайським морем чи кіберпростором. Вона тихо розгортається через центральноамериканські концесії, заховані в наказах, виданих сумнівним режимом з урахуванням законів, за які не голосував жоден громадянин.

Концесії допомагають режиму Ортеги–Мурільйо обходити санкції США. Модель Нікарагуа може стати зразком взаємодії з Китаєм для інших держав — наприклад, його діяльність у Нікарагуа вже згадана в іранських дипломатичних звітах. Для ворожих режимів це справжня альтернатива Заходу. Тож для них концесії набувають цінності в глобальних перегонах.