Науковець-селекціонер із Крут, який вивів сорт їстівного лопуха: З нього вийде кава, повидло і голубці

Лопух – знайома кожному з дитинства рослина. Здавалося б, простіше нікуди - росте будь-де, городники виполюють його нещадно разом з іншими бур'янами. Чули, звичайно, від бабусь про те, що його можна вживати в їжу. Але погодьтеся, хто це робив? Ніхто. Тому побачивши гектари, засаджені рівними рядками лопуха, далека від селекції людина здивується. А дарма. Їстівний лопух - перспективна рослина, якою зараз займаються вчені. Про те, навіщо створювати їстівну форму того ж лопуха і який він на смак - читайте у матеріалі Коротко про.

Невибагливий у вирощуванні

Листя для голубців, а корінь - у суп. Так радить готувати овочевий лопух молодший науковий співробітник дослідної станції «Маяк», що у селі Крути Чернігівської області, Олександр Позняк, який і займається селекцією цієї рослини.

- А ще корінь можна тушкувати, смажити, навіть зварити з нього повидло, а з висушеного - приготувати замінник кави, - додає науковець. - Молоденькі черешки можна відварити і підсмажити, як ту ж спаржеву квасолю.
Каже, що на смак його їстівний лопух нейтральний, тому вдало доповнює страви. А ще корисний, як кожна зелень. Містить чимало вітамінів і навіть природний пребіотик інулін (у корені), який нормалізує цукор у крові, допомагає травленню.

До того ж ця культура невибаглива у вирощуванні, виросте і на бідному ґрунті. Важливо лише вчасно поливати, щоб листя було соковитим. Від звичайного, знайомого всім лопуха, його овочевий родич відрізняється трохи меншими розмірами і товарним коренем – прямим, без розгалужень.

- Років 10 тому я почав працювати над виведенням їстівної форми цієї рослини, - розповідає Коротко про Олександр Позняк. – Не приховую, що тоді насіння вдалося купити у наших горе-«сусідів», адже це було ще до війни. Також купував доступні форми у любителів. Рослини висаджував в одному місці, вони перезапилялися, опісля робив добори...
А далі селекціонер оперує складними науковими термінами. Розуміємо наступне: до цього часу овочевих форм лопуха в Україні не було. Та якщо для українців така рослина у новинку, то в країнах Азії (Китай, Японія) їстівні «неїстівні» рослини – звичний напрямок овочівництва.

Заміняли руколу кульбабою

- Після того як інформація про овочевий лопух завірусилася в інтернеті, я всякого там начитався, і якраз негативного, - каже Олександр. – Але те, що говорить чи пише людина, залежить від її освіченості. Скажу вам так: я все життя працюю з малопоширеними культурами. Коли прийшов на роботу на цю станцію, то такі рослини можна було на пальцях перелічити. А зараз завдяки селекції ми вже маємо і продовжуємо створювати нові вітчизняні сорти багатьох нетрадиційних для вітчизняного овочівництва видів рослин. Ми розширюємо асортимент того, що на ваших столах. От прогуляйтеся будь-яким ринком. Та там аж в очах рябить від різноманітної зелені! А, наприклад, та ж рукола років 20 тому була мало кому відома. Знали б ви, скільки я вислухав неприємного щодо запаху і смаку цієї рослини на початку її «просування» в Україні…

Олександр Позняк - один з тих, завдяки кому маємо можливість ласувати руколою. Ця рослина настільки полюбилася українцям, що її навіть вирощують на власних грядках.

- А ще два десятиліття тому наші люди не могли відрізнити руколу від листя кульбаби, - усміхається Олександр. – От вам невигадана історія. Тільки-но у країні з’явилася мода на салати з руколи в ресторанах, деякі підприємці почали постачати у заклади не цю рослину, а листя грициків і кульбаби. Теж їстівні, вітамінні, зовні схожі (сміється. – Авт.). Але запах і смак інший. Та коли чимось приправити, то можна й не помітити різницю.

Жага до рослинництва - від діда

Ще одна зірка салатів, про яку раніше мало хто знав, – черемша. Зараз насіння рослини продається у будь-якому спеціалізованому магазині. А років 30-40 тому про черемшу знали лише обрані (ну добре, в містах не знали, але в селах точно їли. - Ред.).

- Навіть я не знав, - зізнається Олександр Позняк. – У той час служив в армії зв’язківцем. І якось передав телеграму до одного підрозділу, в якій йшлося про те, що їде перевірка і треба забезпечити армійську кухню 3-4 мішками черемші.

Вже згодом юний солдат Олександр побачив і спробував цю рослину з приємним часниковим ароматом. Каже, у день, коли до їхнього підрозділу завітали суворі контролери, в армійській їдальні черемша була усюди: у супі, в салатах, лежала пучками на столах.

- Показували, що ось так дбають про військових, адже черемша вітамінна, - каже Олександр. – А тепер для мене ця рослина є однією з тих, які завжди на першому місці.
На городі Позняка росте і черемша, і рукола, і овочевий лопух, а ще портулак овочевий власної селекції з листям, смак якого нагадує молодий горошок, та багато інших рослин. Більш того, усі овочеві культури, які вирощують на дослідній станції «Маяк», попередньо побували на городі у науковця. Чоловік каже, що жага до рослинництва у нього від діда. Старенький привчав Сашка до городу з дитинства, розповідав усе, що знав про рослини, по-простому пояснював секрети городництва.

- Дід любив рослини, - пригадує Олександр Позняк. - Пам’ятаю, у селі тільки на його городі ріс салат. Люди тоді про таку рослину і не знали. Уявіть, коли я вже прийшов працювати на станцію, ми вивели і поширювали сорти салату, то люди питали: «Це що, махорка?» - тобто плутали листя салату  з листками тютюну. А зараз маємо чимало сортів салату – з різноманітним забарвленням листків, а також головчасті та стеблові різновиди.
Щоб вивести новий сорт того ж салату, треба чимало років. Звісно, термін залежить від багатьох нюансів, зокрема виду рослин, способу запилення, наявності та різноманіття вихідного матеріалу, але зазвичай це від 8 до 20 років.

Зараз у розробці Олександра Позняка більше 30 рослин. Одна з них - багатоярусна цибуля. Науковець каже, що скоро буде новий сорт. А поки ховає наявні форми рослини на певних розсадниках, так званих ізоточках. Щоб не покрали. Бо такі випадки вже були. А викрадення піддослідної рослини для науковця майже як кінець світу. Це не лише матеріальна втрата, а й втрата часу, сил, праці, надії.