Українська служба «Голосу Америки»: 12 грудня 1949 — 21 червня 2025

До 9 ранку в суботу, 21 червня, всі співробітники Української служби «Голосу Америки» отримали повідомлення про скорочення після звільнення контрактників, яких офіційно звільнили з агентства 1 червня. Федеральні співробітники залишатимуться в адміністративній відпустці до 1 вересня.

«Сьогодні ми вжили рішучих заходів для реалізації плану президента Трампа щодо скорочення неконтрольованої федеральної бюрократії», — написала Карі Лейк, спеціальна радниця Агентства США з питань глобальних медіа, у заяві, опублікованій на X напередодні.

«Повідомлення про скорочення штату було надіслано 639 співробітникам USAGM та “Голосу Америки” — частина давно назрілих зусиль щодо ліквідації роздутої, безвідповідальної бюрократії. Протягом десятиліть американські платники податків були змушені фінансувати агентство, яке потерпало від дисфункцій, упередженості та марнотратства. Цьому зараз кінець. Я пишаюся тим, що виконую указ президента Трампа та досягаю результатів, які ставлять Америку на перше місце».

Лист, який я отримала на свою особисту електронну пошту, був м’якшим:

«Ці дії скорочення не відображають безпосередньо вашої служби, роботи чи поведінки. Вони вживаються винятково з причин, зазначених вище. Керівництво Агентства США з питань глобальних медіа (USAGM) вдячне вам за службу».

Хоча все ще триває судова справа, порушена співробітниками «Голосу Америки» проти Лейк та USAGM, а остаточний федеральний бюджет на наступний рік не схвалений, я не вірю, що «Голос Америки» виживе. Навіть якщо це станеться, це буде щось інше — позбавлене своєї спадщини, впевненості, довіри аудиторії, мотивації та принципів.

Минулого грудня, на 75-ту річницю українського «Голосу Америки», я опублікувала історію служби, написану у співавторстві з українською історикинею Ольгою Сухобоковою.

Щоб належно вшанувати покоління працівників служби, я хотіла би поділитися п’ятьма цікавими історичними фактами. Вважайте це надгробною промовою.

• Українська служба «Голосу Америки» розпочала мовлення через сім років після заснування і була другою мовною службою, орієнтованою на колишній СРСР, після російської.

Для цього було дві причини. По-перше, уряд США визнавав потенціал українців — другої за чисельністю національності в Радянському Союзі — як сили проти комунізму та московського правління. По-друге, українська діаспора, включаючи біженців у європейських таборах для переміщених осіб, лобіювала Конгрес США щодо запуску україномовних програм. Газети, що розповсюджувалися в таборах, містили форми, які люди могли вирізати, підписати та надіслати до Вашингтона.

«Як український радіослухач “Голосу Америки”, я прошу вас включити до вашої програми україномовні передачі», — йдеться в одній із петицій. «Тисячі й тисячі українців, таких як я, які були змушені покинути свої домівки, тікаючи від терору, та мільйони українців за “залізною завісою”, почують ці передачі. Будь ласка, дайте нам можливість слухати “Голос Америки” нашою рідною мовою».

• На початку своєї діяльності Українська служба «Голосу Америки» приділяла особливу увагу українській культурі.

Її перший керівник, Никифор Григоріїв, був колишнім міністром освіти Української Народної Республіки та видатним лідером міжвоєнної української еміграції в Чехословаччині. Він є автором понад 250 наукових, публіцистичних і літературних публікацій, що захищали право України на незалежність.

Попри невеликий штат — лише дев’ять працівників на початку — служба швидко розширилася, збільшивши щоденний обсяг програм із пів години до п’яти годин до 1951 року. Чисельність персоналу досягла піку в понад 40 осіб наприкінці 1970-х років.

• Читайте також: «Тепер свобода слова — це гріх». Медійники — про закриття «Голосу Америки» та «Радіо Свобода»

Як і всі мовні служби «Голосу Америки», її головною місією було надання чітких, вичерпних і збалансованих новин. Українські співробітники висвітлювали події у Сполучених Штатах, основні світові події, а також американську культуру та політику.

Але на ранніх етапах свого існування Українська служба також працювала над зміцненням пригніченої національної ідентичності. Вона транслювала історії про заборонених українських письменників, релігійні традиції, історичних діячів і музикантів. В ефірі читали поезію, виконували українську народну музику та класичні твори.

Журналісти також інформували слухачів про звірства сталінської епохи — примусову колективізацію, Голодомор, масові страти, ГУЛАГи та політичні репресії.

• Служба, як і весь «Голос Америки», пережила численні реорганізації — перехід від Управління воєнної інформації до Державного департаменту США, потім до Інформаційного агентства США, а пізніше до Міжнародного бюро мовлення, і, нарешті, до USAGM — але зуміла зберегти свою редакційну незалежність.

«Голос Америки» було засновано в 1942 році для протидії нацистській пропаганді. До 1944 року воно мовило 40 мовами. Після Другої світової війни агентство скоротилося, але знайшло нове призначення в умовах Холодної війни. Закон Сміта-Мундта 1948 року офіційно доручив «Голосу Америки» надавати міжнародній аудиторії точну та об’єктивну інформацію про Америку.

До 1960 року Статут VOA, розроблений співробітниками, був офіційно схвалений. Він став законом у 1976 році, гарантуючи чесність та незалежність журналістики.

• Президент Рональд Рейган був одним із найвідданіших прихильників «Голосу Америки». У 1980-х роках він інвестував 1,3 мільярда доларів у модернізацію агентства, яке він хвалив як «суворий голос правди», здатний протистояти радянській дезінформації. Ці кроки він порівнював із заходами, які зробив президент Кеннеді для космічної програми.

1970-ті та 1980-ті роки були золотим віком Української служби «Голосу Америки». Чисельність персоналу зросла до 40 осіб, а загалом «Голос Америки» охоплював приблизно 30 мільйонів людей.

• Служба продовжувала розвиватися, значно зрісши за останні три роки.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року Служба більш ніж удвічі збільшила свій щотижневий телевізійний випуск і додала нове щоденне новинне шоу «Брифінг». До кінця року команда зросла на 50%.

Медіасередовище в Україні стало складнішим, оскільки національні мережі об’єдналися в єдиний телевізійний марафон. Деякі афіліати «Голосу Америки», такі як «5 канал» та «Еспресо», втратили свої ефірні ліцензії. Тим часом споживання цифрових новин різко зросло.

«Голос Америки» адаптувався, створюючи спеціальні програми, розширюючи прямі трансляції та запускаючи нові цифрові стратегії. Спеціальна команда соціальних мереж і розширення роботи вебу допомогли збільшити онлайн-аудиторію, попри збої в інфраструктурі в Україні.

У 2022 році український вебсайт «Голосу Америки» зафіксував 8,3 мільйона відвідувань, що на 44,6% більше попереднього року. Перегляди відео в Instagram зросли на 536%.

Війна також посилила потребу в оригінальних репортажах про Україну англійською мовою. Служба створила мережу місцевих журналістів, випускала ексклюзивні відео та інтерв’ю, а також регулярно публікувала контент для центральної редакції «Голосу Америки».

Ми залишалися професіоналами, не зважаючи на емоційний тягар через війну. Між 2022 і 2025 роками Українська служба підвищила якість своїх програм, розширила свою аудиторію та зміцнила свою роль у «Голосі Америки» та медіаландшафті України. Майже всі (99%) щотижневі користувачі довіряють контенту «Голосу Америки»; 73% повідомляють, що «Голос Америки» допомагає формувати думки з важливих питань, а 88% повідомляють, що «Голос Америки» розширив їхні знання про людей та культуру Сполучених Штатів. Наша робота була визнана внутрішніми та професійними нагородами.

І так, ми говоримо «прощавайте».

Не просто агентству чи службі, а голосу — голосу, який протягом 75 років говорив правду тим, кому не дозволялося її чути. Голосу, який підтримував народ і його ідентичність, коли інші намагалися її стерти. Голосу, який допоміг побудувати довіру крізь океани та десятиліття.

Спочивай з миром, «Голос Америки».

Ми розповідали історію Америки — але й України також.

Опубліковано з дозволу авторки, оригінальний допис тут