"Вечірка закінчена": The Spectator розвінчав міф про "економічне диво" Путіна

Російська економіка, яка демонструвала вражаюче зростання після початку повномасштабного вторгнення в Україну, починає втрачати обороти. Про це пише британське видання The Spectator, посилаючись на аналіз Олександра Коляндра, наукового співробітника Центру аналізу європейської політики.

Якщо раніше російський диктатор Володимир Путін міг хвалитися зростанням на 4,3% протягом двох років поспіль, демонструючи зневагу до західних санкцій, то тепер цифри свідчать про інше. "Вечірка, як кажуть, закінчилася, і прийшов час посилювати санкції проти Москви", - зазначає автор статті.

Протягом двох років путінські пропагандисти хвалилися економічною життєздатністю Росії як доказом того, що західні санкції ефективні не більше, ніж шоколадний чайник. Зростання економіки, підживлюване стероїдами у вигляді величезних бюджетних витрат, призвело до найрізкішого зростання доходів населення майже за два десятиліття.

Перегріта російська економіка нарешті починає охолоджуватися. У першому кварталі цього року зростання ВВП сповільнилося до відносно слабких 1,4% у річному обчисленні - це найслабший показник за більш ніж два роки. Порівняно з попереднім кварталом ділова активність у січні-березні скоротилася на 1,2%, і всі показники вказують на подальше зниження.

Навіть виробничий сектор, який з ентузіазмом радянської п'ятирічки демонстрував двозначне зростання, у квітні скоротився до лише 3% - найнижчого показника з березня 2023 року, а в травні зростання становило лише 2% у річному обчисленні. Це особливо показово, оскільки виробництво охоплює все - від танків до черевиків, які споживає військова машина Путіна.

Покупець - російська держава - не припинив витрачати гроші. Більше того, державні витрати залишаються вищими, ніж до вторгнення, причому приблизно половина додаткових витрат у першому кварталі була спрямована на military потреби. Однак у бюджеті починають з'являтися тривожні сигнали.

Дефіцит бюджету в травні збільшився на 200 мільярдів рублів з початку року, досягнувши 3,4 трильйона рублів - близько 1,5% ВВП. На тлі падіння світових цін на нафту доходи від вуглеводнів - віковічна опора Росії - впали на 14,4% за перші п'ять місяців року, причому тільки в травні спостерігалося різке зниження на 35%.

Уряд може фінансувати дефіцит нафтових доходів за рахунок резервного фонду, так званого Фонду національного добробуту. Цей фонд, призначений для пом'якшення наслідків будь-якого зниження нафтових доходів, містить кошти, еквівалентні 1,3% ВВП. Цей резерв може протриматися рік, а може і трохи довше, залежно від цін на нафту та подальших витрат Кремля.

Однак небезпека для бюджетного балансу не обмежується цінами на нафту. У зв'язку із сповільненням економічної активності бюджет отримуватиме менше податкових надходжень від продажів та прибутку корпорацій. Первинний цільовий показник дефіциту бюджету на 2025 рік був переглянутий з 0,5% до 1,7%.

Чого Кремль точно не зробить, так це не введе заходи жорсткої економії. Замість розумного затягування поясів послідує щось набагато більш зловісне: невідворотна мілітаризація російської економіки. "Навіть якщо війна в Україні закінчиться завтра - а ймовірність цього приблизно така ж, як те, що Путін займеться флористикою - мілітаризація Росії триватиме швидкими темпами", - зазначає експерт.

Армія повинна буде поповнити свій виснажений арсенал, а економічні планувальники в Москві також переконали себе, що виробництво зброї - це золотий шлях до процвітання. При стабільному попиті на військову продукцію та скороченні загального обсягу виробництва арифметика проста: частка оборонної промисловості в економіці за замовчуванням зростатиме.

У поєднанні з апокаліптичним світоглядом Путіна та переконаністю його оточення в тому, що Росія перебуває під загрозою існування, це віщує досить похмуре майбутнє для всього, що хоча б віддалено нагадує нормальну економіку. Ця картина нагадує 1980-ті роки, коли економічний занепад Радянського Союзу збігся з неспроможністю скоротити військові витрати. Всім відомо, чим закінчився цей експеримент.

Саме тут може проявитися ефект санкцій. Посилення обмежень на експорт російської нафти та інших товарів збільшить вартість продажу російської нафти, що дозволить її покупцям, зокрема Китаю, домогтися більш значних знижок. Швидше виснаження Фонду національного добробуту зробить коливання валютного курсу ще менш передбачуваними.

Жорсткіший режим санкцій щодо імпорту технологій та банківської системи призведе до зростання цін, зниження продуктивності та скорочення прибутку корпорацій, що посилить тиск на бюджет та інфляцію. Розумні кроки зі стимулювання відтоку капіталу та "відтоку мізків" завдадуть шкоди ринку праці та інвестиціям.

Як і в радянські часи, саме в такі важкі періоди зовнішній економічний тиск матиме більш помітний ефект. Російська економіка вичерпує свою дворічну гарячкову мрію, побудовану на державних витратах та закладеному майбутньому. Ті, хто має можливість ввести нові санкції проти Москви, повинні загострити свою економічну зброю та завдати удару по економіці Путіна, поки вона слабка.

Раніше в Німеччині назвали головний страх Путіна: це змінить перебіг війни.