Аятола прищемили собі Ормузи: чи можуть перекрити або підірвати протоку, які є ризики

Влада Ірану погрожує перекрити Ормузьку протоку, яка є найважливішою транзитною артерією для транспортування нафти. Тим часом десятки суден вже почали залишати протоку, а танкерів, що заходять до Перської затоки, стало в рази менше.

У цьому матеріалі "Телеграф" розповідає, що відомо про Ормузьку протоку, про її важливість, а також про те, чи є можливість її замінувати чи перекрити.

Яка зараз ситуація з Ормузькою протокою

Після ударів США по іранських ядерних об’єктах парламент Ірану пригрозив закриттям Ормузької протоки. Тегеран і раніше говорив про це, але не втілював своїх планів у життя.

Наразі рішення не ухвалено. Воно залишається за Вищою радою національної безпеки Ірану. Якщо він піде на такі дії, тоді протоку, через яку проходить 20% світового споживання газу та нафти, можуть перекрити для будь-якого судноплавства.

"Управління морської торгівлі Великобританії (UKMTO) заявило, що оцінює загрозу для комерційного судноплавства США в Червоному морі та Аденській затоці поблизу Ірану як "високу", — пише британська газета The Guardian.

Політолог, спеціаліст зі стратегічних комунікацій Максим Гардус на своїй сторінці у Facebook зазначив, що після ескалації між Ізраїлем, США та Іраном, на супутникових картах можна було спостерігати, як десятки суден вишиковуються в колони, прямуючи на вихід із затоки. З іншого боку — рух майже завмер: танкерів, що заходять до Перської затоки, набагато менше, ніж тих, хто "біжить" з нього.

Моніторингові системи показують, що за останні 2-3 дні трафік через Ормуз скоротився на 20-46% порівняно зі звичайним рівнем. Тим часом Reuters наводить такі цифри: від 40 до 50 суден одночасно чекають чи проходять у конвоях. Серед причин – електронні перешкоди систем навігації GPS/AIS, інциденти на маршрутах (зіткнення суден Front Eagle та Adalynn біля Кхор-Факкана) та загальне зростання геополітичної напруги в регіоні.

Тим часом один із ключових гравців ринку — танкерна компанія Frontline, заявила, що не прийматиме нових рейсів через Ормуз. При цьому діючі судна виводить конвоями під охороною і спрямовує в обхід.

Подібні кроки робить Shell, яка також підтверджує інтенсивне глушення GPS-сигналів та посилені заходи безпеки. QatarEnergy наказала своїм LNG-судам чекати за межами Ормузу до подальших інструкцій.

"Причини цього панічного маневру — не тільки страхи, а й цілком реальні економічні втрати. Вартість фрахту супертанкерів класу VLCC зросла на 20-40%, зміст бронювань продовжується, а страховики підвищують ставки для проходження через протоку", — каже Гардус.

У чому важливість Ормузької протоки

Ормузька протока має вирішальне значення для світових поставок нафти. Приблизно 20% світового споживання нафти — 20 мільйонів барелів на день — і 25% світової торгівлі зрідженим природним газом проходять через цей регіон щодня, пише ABC News.

Згідно з інформацією аналітичної компанії Vortexa, з початку 2022 року до травня 2025 року через протоку щодня транспортувалося від 17,8 до 20,8 млн барелів сирої нафти, конденсату та палива.

Свою нафту через цю протоку танкерами експортують, зокрема, Китай, Індія, Японія, Південна Корея, Саудівська Аравія, Ірак, Іран, Катар та Об’єднані Арабські Емірати та інші держави.

Порушення водного шляху може мати глобальні наслідки. Таку думку висловив незалежний економіст Сол Еслейк в інтерв’ю ABC News Radio.

"Якщо Іран заблокує Ормузьку протоку або дійсно висуне реальні загрози її блокування, це може стати стримуючим фактором, якщо не серйозною перешкодою для транспортування значної частини світової нафти з місць її видобутку туди, де вона потрібна", — сказав він.

Що буде з цінами на нафту, якщо протоку перекриють

Публіцист Серж Марко на своїй сторінці у Facebook детально пояснив, що якщо перекриття протоки все ж таки відбудеться, то можна очікувати зростання світових цін на нафту. Однак це явище буде короткочасним, а потім вартість повернеться на свої колишні місця.

За його словами, план перекриття цієї протоки існував колись як важіль тиску на США, бо ті завжди болісно ставилися до зростання цін на нафту. Проте останніми роками США наростили видобуток сланцевої нафти. Публіцист підкреслив, що в такому разі не зрозуміло — кому мститиме Іран.

Марко також додав, що торгівля нафтою впаде саме країн "Перської затоки", в яких найбільший торговий партнер – це Китай.

"Але всі країни Перської затоки підтримали Іран у цьому конфлікті. Китай теж на боці Ірану. Тому перекриття затоки – це буде ударом насамперед по союзникам. Які при перекритті протоки стануть уже не дуже друзями. А Ірану зараз дуже потрібні друзі", — пише Марко.

Він уточнює, що Іран не має потужності і фінансів, щоб ставити палиці в колеса для третини ринку нафтової торгівлі.

"Як на мене, всі ці голосування в парламенті Ірану про перекриття — це більше понти в стилі "тримайте мене семеро, я майже ось протоку перекрила", бо там ще рада національної безпеки має узгодити і сам Хамейні, тобто більша загроза як відповідь на ліквідацію аятоли, ніж запланована відповідь на удари по ядерних об'єктах. Тому з нафти думаю скоро все заспокоїться" — висловив свою думку Серж Марко.

Максим Гардус зазначає, що JPMorgan, Rystad Energy та інші консалтингові агенції передбачають підвищення ціни Brent не менше ніж $90–95 за барель у разі збереження загрози.

"Причина – сукупність логістичних затримок, страху ринку перед ескалацією та зменшення кількості танкерів на маршрутах. Навіть короткострокове порушення потоків енергоносіїв із Перської затоки формує психологічну премію для ринку, змушуючи трейдерів скуповувати ф’ючерси на чорне золото", — сказав експерт.

Такий поворот подій грає на руку Росії. Гардус каже, що якщо ситуація залишиться у форматі часткових затримок без блокади, ціна на нафту може зрости на 5–7 доларів. Якщо така ціна протримається хоча б два тижні, Кремль отримає понад 1,05 млрд доларів додаткового доходу. Це навіть при обліку дисконту 15-25%, з яким продається російська нафта. За мінімальними розрахунками виходить $800-900 мільйонів згори.

Експерт пояснює, що у разі реальної блокади ціни можуть перевалити за $100, тоді доходи Кремля зростуть на десятки мільярдів.

"Тим більше що в очах ринку російська нафта стає більш привабливою: вона транспортується не через Ормуз, а Чорним і Балтійським морями, а також Тихим Океаном. Імпортери з Китаю та Індії можуть активніше переключитися на російську нафту, побоюючись збоїв у постачанні іранської", — пояснив він.

Імовірність перекриття Ормузької протоки

"Телеграф" вирішив звернутися до штучного інтелекту Grok, щоб дізнатися, яка зараз ймовірність того, що протока все ж таки буде перекрита.

На основі відкритих даних у мережі ШІ повідомляє, що ймовірність повного перекриття залишається низькою – менш як 20%. Це пов’язано з тим, що перекриття суперечить економічним та стратегічним інтересам самого Ірану.

Найімовірніше у цій ситуації часткове порушення судноплавства. Йдеться про затримку судів чи створення загрози. Наразі ф’ючерсні ринки оцінюють ймовірність перебоїв у постачаннях на рівні 52%. Однак, це не повна блокада.

Якими можуть бути наслідки:

• Зліт цін на нафту;
• Глобальні економічні потрясіння (удар світової економіки);
• Військова ескалація (США із союзниками можуть розпочати деблокаду протоки).

Також ШІ зазначає, що Іран має технічну можливість замінувати Ормузьку протоку. Однак такий сценарій малоймовірний через дипломатичні, військові та економічні ризики.

Хоча Grok не відкидає, що обмежені провокації з використанням мін можливі.

Ормузька протока: де знаходиться і що про неї відомо

Ормузька протока з’єднує Перську затоку на південному заході з Оманською затокою на південному сході й далі з Індійським океаном. Північне узбережжя належить Ірану, а південне — Об’єднаним Арабським Еміратам та напіванклаву Оман.

Назва протоки походить від острова Ормуз. Є дві версії, чому його назвали саме так. Згідно з першою, назва острова походить від імені перського бога Ахурамазди (Ормузд; перс). А історики та лінгвісти пропонують іншу версію: слово "Ормуз" походить від перського هورمغ ( Hur-mogh ), що в перекладі означає "фінікова пальма".

Довжина протоки становить близько 90 морських миль (167 км), а ширина варіюється від 52 морських миль (96 км) до 21 морської милі (39 км).

Договір про кордон між Іраном та Оманом був підписаний 20 липня 1974 року і набув чинності з 28 травня 1975 року. На підставі цього договору довжина лінії кордону, встановленої з півночі Затоки Омана до північного сходу Перської затоки, становить 124,8 милі. До 1974 року його контролювала Великобританія та частково Іран з Оманом.

У цій протоці розташована область Кешм, що складається з чотирьох островів — Кешм, Ормуз, Ларак і Хенгам, яка разом з островами Великий Томб і Абу-Муса утворює оборонну лінію Ірану.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що 22 червня лідер Ірану сховався у бункері та відключив телефон.