Будували не для всіх: як виглядав будинок для еліти у Харкові

Після будівництва Держпрому в Харкові один за одним почали з'являтися житлові будинки, призначені для працівників найбільших міських підприємств, наукових установ та культурних організацій. Ці будинки нерідко зводилися коштом самих заводів або відомств, а тому несли на собі не тільки архітектурну індивідуальність, а й особливу "ідентичність" — кожен отримував свою власну назву. Так з'явилися "Будинок профпрацівників", "Будинок льотчиків", "Будинок вчителів", "Будинок тютюнників" та інші.

Ці будівлі досі можна впізнати за лаконічною геометрією конструктивізму.

Однією з таких будівель став і знаменитий Будинок спеціалістів на проспекті тоді проспекті Правди, а тепер Незалежності, 7. Він був зведений у 1930-х роках у характерному для Харкова стилі конструктивізму – без декоративних надмірностей, але з продуманою функціональністю. Архітектор Леонід Леміш спроєктував комплекс із чотирьох корпусів, перший з яких здали в експлуатацію до травневих свят 1934 року, а решту заселили влітку та восени того ж року (за іншими даними — 1936-го). Такі будинки зводились за спеціальною постановою.

На відміну від звичних у ті роки комуналок, у Будинку фахівців та в аналогічних будинках були передбачені окремі квартири з ванною, кухнею та всіма зручностями. Це було насправді унікальне житло для свого часу, враховуючи, що багато хто в ті роки ділив із сусідами не тільки ванну, а й саму кімнату. Тут кожна сім'я жила окремо — у повноцінній квартирі з високим рівнем комфорту.

Назва будівлі не випадкова: у Будинку фахівців мешкали лікарі, інженери, юристи, художники, вчені, актори, журналісти — люди, від яких залежав розвиток науки, культури та міського господарства. Так, у цьому будинку були квартири художника Миколи Бурачека, актриси Валентини Варецької, режисера Марка Терещенка, конструктора двигуна танка Т-34 Костянтина Челпана, математика Дмитра Синцова, поета Бориса Чичибабіна та багатьох інших.

За спогадами місцевих жителів, мешканці будинку не хизувалися своїми здобутками, не змагалися між собою, а навпаки — дружили сім’ями, збиралися разом на свята та жили на кшталт товариства.