Перемога Трампа чи хитра маніпуляція Ізраїлю: як удари США по Ірану відкрили Скриньку Пандори

У ніч проти 22 червня американські ВПС атакували три ядерні об'єкти Ірану – Фордо, Натанз та Ісфахан. У бій США кинули дуже потужні сили, включно зі стратегічними бомбардувальникам B-2, що є носіями легендарних майже 14-тонних бомб-пенетраторів GBU-57 (вони ж – Massive Ordnance Penetrator (MOP)). До цього додалися обстріли з підводних човнів ракетами Tomahawk.

Всього участь у місії взяли понад 125 літаків, включно з B-2, винищувачами 4-го та 5-го покоління, літаками-заправниками, підводним човном і силами розвідки. Загалом було застосовано 75 високоточних боєприпасів, а про реальний кошторис найбільшої бойової операції B-2 в історії США і другої за тривалістю з моменту 11 вересня 2001 року можна лише здогадуватися.

Президент США Дональд Трамп, дочекавшись офіційного висунення себе на Нобелівську премію миру, таки вліз у війну проти Ірану на боці Ізраїлю. У цій війні він одразу ж "переміг" (за його оцінкою), щоправда, так вважають не всі. 24 Канал розповідає про роль Сполучених Штатів у цих подіях та аналізує можливі наслідки нової ескалації на Близькому Сході.

Операція "Опівнічний молот" – перемога Трампа?

Дональд Трамп одразу після бомбардування поспішив оголосити про свою перемогу, звісно ж, величну. Згодом на її підтвердження з’явилися супутникові знімки, які засвідчили, що пенетратори дійсно влучили й на глибині щось там "бахнуло".

Втім, залишається чимало питань. Наприклад, яка ступінь ураження об’єктів? Бо GBU-57 – це добре, але проникна сила цього пенетратора близько 61 метр при ідеальних умовах, натомість іранці хвалилися, що їхній об’єкт захований значно глибше.

Після атаки експерти МАГАТЕ поспішили заявили, що не фіксують збільшення радіаційного фону, але як їм вдалося це встановити, якщо нині Іран фактично розірвав співпрацю з міжнародними спостерігачами? Схоже, що МАГАТЕ просто ретранслює заяви іранців і їхня достовірність така ж, як заяви ХАМАС про кількість вбитих у Секторі Газа.

При цьому сам Іран заявляє, що завод у Фордо дійсно пошкоджений, але "мудрі та завжди завбачливі аятоли" заздалегідь наказали весь збагачений уран вивезти і десь сховати. Тобто ми наразі не знаємо, де перебувають розрекламовані в західних ЗМІ понад 300 кілограмів дуже небезпечної речовини, нібито достатньої для створення 9 ядерних зарядів. Це точно перемога?

Крім того, ядерна програма Ірану не обмежується лише трьома об’єктами – аятоли мають інші. Що з ними? Тобто є підстави вважати, що ядерну програму Ірану не знищено остаточно, а, можливо, лише відкинуто на невизначений час.

Це також непогано, бо Іран, нагадаємо – держава-терорист і отримання ними ядерної зброї автоматично переводило б їх у ранг "мавпи з гранатою без чеки". Втім, залишаються й питання щодо наявності цієї самої гранати. Бо ті 300 кілограмів урану U-235 нібито збагаченого до майже "збройної якості" можуть бути просто вигадкою. І американська розвідка на чолі зі соратницею Дональда Трампа Тулсі Габбард, яка ще навесні стверджувала, що Іран перебуває за кілька років від створення ядерної бомби, дійсно права?

Відповідь на це питання ми дізнаємось не скоро. Але точно дізнаємось. Як дізналися з часом, що в пробірках з сибірської виразкою від Коліна Пауела на засіданні Радбезу ООН нічого не було, як не було й біологічної зброї масового знищення в Саддама Хусейна. Нині ж Трамп просто віддав наказ бомбити, оголосивши, що його розвідники нічого не варті.

Чи правильно поступив Трамп вдаривши по Ірану

Схоже, що так. І це наразі чи не єдиний його зовнішньо політичний успіх, який може закамуфлювати всі інші невдачі та навіть дозволить знову втекти від серйозної розмови на майбутньому саміті НАТО, як це вже трапилося на саміті G7 у Канаді.

Трамп дійсно зробив потужний та виграшний хід, бо Іран давно потрібно було покарати. Але нас цікавить, як Трамп дійшов до такого рішення. І тут вже є питання та нюанси. Справа в тому, що він усю зиму та весну був кардинально проти атаки на Іран і всіляко забороняв Ізраїлю це робити.

Власне, саме через підігрування Ізраїлю, а не додавання журналіста в надсекретний чат у не секретному месенджері втратив роботу радник Трампа з нацбезпеки – Майк Волц (пам'ятаєте такого?). Натомість головним хлопцем по Ірану в Трампа був його приятель – Стів Віткофф, якому президент доручив відновити "ядерну угоду", необачно розірвану Трампом під час своєї першої каденції.

Пан Віткофф це завдання провалював, дозволяючи іранцям їздити опоненту по вухах і буквально топтати американський авторитет. Порочне коло розірвав прем’єр Ізраїлю Нетаньягу, який сміливою операцією не лише зберіг собі принаймні на наступні пів року владу, але й поставив Трампа перед фактом. У підсумку той, схоже, проти власної волі, змушений був приєднатися до атаки і тепер розповідає, як усе гарно прорахував і що він уже ніякий не TACO.

Довідково! Акронім TACO, або Trump Always Chickens Out ("Трамп завжди дає задню"), вперше використав оглядач Financial Times Роберт Армстронг, щоб закликати не сприймати серйозно тарифні погрози Трампа, бо він, мовляв, зрештою завжди відступає.

У реальності ж Трамп став просто об'єктом хитрої маніпуляції, де мудрий Нетаньягу використав президента США немов Кракена – могутню, але не наділену розумом істоту, що виконує брудну роботу за інших.

Трамп не розуміє, що Ізраїль взяв його "на слабо", тому нині святкує, ніби це він почав планувати цю атаку на Іран ще в листопаді 2024 року. Але крім лаврів переможця неодмінно варто подумати й про наслідки.

А вони точно будуть, бо режим аятол не знищено. Нехай злий старець Хаменеї вже косплеїть Саддама і показує носа з бункера, але мафіозна система Корпусу Вартових Ісламської Революції (КВІР) досі існує й демонструє певну стійкість. І дуже схоже на те, що в плани панів з КВІР не входить капітуляція або, як її слідом за Трампом називає держесекретар і виконувач обов’язки радника з нацбезпеки президента США Марко Рубіо, – "угода".

Що буде далі, залежатиме від того, що вирішить зробити Іран. Якщо вони оберуть шлях дипломатії, ми готові. Ми можемо укласти угоду, яка буде вигідною для них, іранського народу та для всього світу. Якщо вони оберуть інший шлях, то це матиме наслідки,
– Марко Рубіо у коментарі CBS news ділиться найбільш сприятливим для США сценарієм. На жаль, не схоже, що такої ж думки його опоненти в Тегерані.

До того ж на тлі спільних атак Ізраїлю та США іранці демонструють щось схоже на згуртування навколо прапора, що не залишає великих сподівань на нову революцію і зміну режиму. Тому MIRA (тобто Make Iran Great Again), про яку вже мріє у своєму квазітвітері Трамп, навряд чи можлива без наземної операції.

А це геть інше, ніж розбомбити заводи за допомогою безкарних і високотехнологічних літаків. Це величезні гроші й не менші людські втрати, бо Іран, нагадаємо – це 90 мільйонів населення, яке за останні 45 років вчили лише ненавидіти Америку та звинувачувати її у всіх смертних гріхах, навіть ізраїльських. До того ж навіть наземна операція не гарантує підсумкового успіху.

Політично некоректно вживати термін "зміна режиму", але якщо нинішній іранський режим не здатний зробити Іран знову великим, то чому б не відбулася зміна режиму?,
– президент Трамп фактично визнає та ще й капсом, що його блискуча операція не досягла фінальної мети.

Скриньку Пандори відкрито: до чого призведуть удари Трампа по Ірану

Нагадаємо, що американське вторгнення в Ірак стало каталізатором виникнення ІДІЛ ("Ісламської держави") та подальших жертв, зокрема, тисяч убитих європейців. Схожий цей ефект може мати місце й в Ірані. І це ще не говорячи про можливе повернення Ірану до терористичних актів у країнах Заходу, чим аятоли промишляли в 80 – 90-их, доки були слабкі, але тепер можуть повернутися і вже начебто обіцяли відновити "сплячих агентів".

А ще існує опція блокування Ормузької протоки – стратегічно важливої логістичної артерії, через яку проходить 20 – 25% світового експорту нафти.

Ормузька протока на мапі / BBC

Згідно з останніми заявами американців, нині вони саме цього варіанту бояться більш за все і пророкують, що перекриття Ормузької протоки стане самогубним кроком з боку Ірану, тому що тоді нібито весь світ повстане проти них. От тільки хіба не тим самим (тобто псування життя усім іншим) весь час займався режим аятол за весь час свого існування?

Звісно, перекриття протоки – це крайній хід, від якого дуже постраждає головний союзник Ірану – Китай. Але ісламісти мають право ображатися на комуністів за те, що ті не прийшли союзнику на поміч, а обмежилися лише занепокоєнням, нехай і глибоким.

Хто зазнає найбільших втрат у разі блокування Ормузької протоки / інфографіка Bloomberg

Те саме, до речі, зробила й Росія, а президент Путін додатково познущався з Тегерана, заявивши, що Іран взагалі навіть не просив про допомогу. Ага, все так і було. Що ж, нині Росія має отримати короткострокові бонуси у вигляді зростання цін на нафту, але у ширшій перспективі Москва втрачає вже другого союзника за декілька місяців (першим був режим Башара Асада в Сирії) і знову показує всім зацікавленим, чого варті її слово та її вплив. Бо давно пройшли часи Суецької кризи, коли ядерні погрози змушували Францію та Велику Британію капітулювати та тікати від гріха подалі.

Нині в дуже символічний для росіян день 22 червня путінське "кхе-кхе" і мєдвєдєвське "низка країн готова безпосередньо поставити Ірану свій ядерний боєкомплект" викликають обгрунтовані звинувачення в цинізмі, особливо від українців. Бо якщо замінити в останніх заявах російських топів, МЗС і прочих Небензь слово "Іран" на слово "Україна" виникає дуже показовий парадокс.

Абсолютно неспровокована агресія проти Ірану не має під собою жодних підстав і жодних виправдань,
– Путін на зустрічі з очільником МЗС Ірану 23 червня натякає, що "дурачка" знову обдурили на "4 кулачка".

Ба більше, в ситуації з атакою США на "суверенітет Ірану" вже ніхто не звертає уваги на Росію та Путіна, на пропозицію посередництва відкрито посилають подалі та радять навести спершу лад у себе. На жаль, цією потужною заявою Трампа надто захоплюватися не варто, адже потім у Путіна взагалі спростували її факт і фактично назвали президента США брехуном. На що той ніяк не відреагував.

Ба більше, Трамп наступного разу може й не згадати про те, яким був суворим із російським президентом, і тому повернеться до традиційних для себе пестощів на адресу Путіна та знову згадає про його "видатну посередницьку роль".

Звісно, це працює й в зворотньому порядку – доказом є напад Росії на Україну, який відбувається просто зараз і стався всупереч занепокоєнню США та Європи. Також не забуваймо й про можливу агресію Китаю проти Тайваню. І якщо останні події чомусь і вчать, то це тому, що статися може все, що завгодно. У такому разі дуже бажано мати реальний план. У Росії його не було.

Чи є він в Ізраїлю та США? Сумнівно. Чи будуть вони імпровізувати на ходу? Авжеж. Чи матиме це непередбачувані наслідки? А як ви хотіли? Так буває, коли світовий порядок зруйновано, не має примату міжнародного права і визнається лише право сильного. У такій ситуації горе тим, хто виявляється "колосом на глиняних ніжках".