Уперше за 27 років народилася дитина: у маленьке село на Вінниччині повертається життя

Про це пише 24 Канал з посиланням на Суспільне. У колись яскравому селі Гвоздів проживає 19 людей.

Нове життя в старому селі на Вінниччині

У селі Гвоздів півтора місяця тому народився хлопчик. Така подія сталася вперше за 27 років. Усе через те, що з села виїжджає молодь, а жити залишаються здебільшого старші люди. Місцева влада вірить, що село може ожити знову. Про це журналістам розповіла заступниця Немирівського міського голови Лариса Кушко.

У нас поповнення за останні 27 років, тому село не вимирає, а оживає. На базі Гвоздова працює благодійний фонд ГО "Ноєв Ковчег", багато людей туди приїжджає. Ми віримо, що село оживе,
– зазначила вона.

Молоді батьки переїхали до села 5 років тому з Умані. Гвоздів Батьки 1,5-місячного Гаврила переїхали у Гвоздів 5 років тому з Умані, що на Черкащині. Мама хлопчика Марія Бевз каже, що у Вінницькій області родина змогла знайти спокій, їх радує природа. А нещодавно тут же сім'я поповнилася – в подружжя народився син. Марія сподівається, що колись в селі народяться ще діти й воно буде процвітати.

"По усій Україні шукали село, де немає хат. Нам порадили Гвоздів. Сказали, що будемо тут щасливі. І воно дійсно так. Не хочемо назад у місто, про це мови не йде", – розповіла жінка.

Багато будинків у селі Гвоздів покинуті та зруйновані. До Вінниці – 63 кілометри. Олександр Бартош, який тут живе, розповів, що в часи його дитинства у Гвоздові було значно більше людей. Нині ж за день на вулицях можна зовсім не зустріти людей.

Житель розповів, що в селі, на жаль, немає школи, дитсадка, лікарні та, навіть, медпункту. Але тут дуже гарна природа – є річка та спокій.

Найстаршою мешканкою Гвоздова є Оксана Іванівна Бенейдик, якій 85 років. Бабуся колись працювала швачкою та допомагала на фермі. Нині живе сама, сусіди допомагають їй по господарству. допомагають сусіди.

Погано, що у нас мало людей. Треба, щоб був якийсь магазинчик, щоб пішли якусь продукцію купили. Нам далеко, а лікарня — треба в Немирів їхати. Якщо захворію — треба швидку викликати. Але мені вже 85 років, навіщо мені вже швидка,
– сказала пані Оксана.

Загалом люди звикли до своєї спокійної рутини й насправді зовсім не прагнуть жити в більшому населеному пункті. Для них і тут є розрада – люди розводять бджіл, курей та тримають собак, щоб відлякували лисів.