53-річний радянський зонд упав на Землю: чому складно визначити місце падіння

Учені кажуть, що складна історія посадкового модуля "Космос-482", який мав приземлитися на Венері, але так цього і не зробив, що впав десь в Індійському океані, може допомогти зрозуміти, чому складно відстежувати такі падіння, пише Space.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

10 травня цього року радянський посадковий модуль "Космос-482" вагою 495 кг упав десь у водах Індійського океану. Згідно з розрахунками вчених, імовірно, він упав десь біля Індонезії на захід від столиці країни Джакарти.

Космічний апарат було запущено навесні 1972 року для вивчення Венери, але через несправність верхнього ступеня ракети він залишився на високій еліптичній орбіті навколо Землі, поступово наближаючись до нашої планети. За кілька днів до цього СРСР відправив на Венеру інший посадковий модуль "Венера-8" і він успішно приземлився на другій планеті від Сонця. Вчені отримали дані про температуру і тиск з поверхні планети. Це була друга посадка космічного апарату на Венері після того, як 1970 року першу посадку здійснив апарат "Венера-7".

Через кілька місяців після запуску апарат "Космос-482" розділили на спусковий апарат і польотний модуль. Польотний модуль упав на Землю 1981 року. Але апарат, що спускається, впав на Землю тільки через 53 роки.

Експерти вважають, що цей апарат, який мав пережити вхід в атмосферу і не розвалитися на частини, можливо, хтось знайде у водах Індійського океану. Або ж зонд буде викинуто на берег в Індії чи Австралії. Якщо звісно він не потоне.

Вчені з Делфтського технологічного університету в Нідерландах створили спеціальне моделювання, яке вони використовували для прогнозування того, коли і де приземлиться радянський зонд. Але це моделювання охоплювало більшу частину Землі і не показувало точного мета падіння, хоча й передбачалося, що зонд впаде в один з океанів.

Кілька організацій стежили за зондом, наприклад, Міністерство оборони США і Європейське космічне агентство (ЄКА), і всі вони опублікували кілька різних оцінок місця і часу падіння "Космос-482".

Марлон Зорге з компанії Aerospace Corporation, яка займається відстеженням космічного сміття, і спостерігає за падінням таких об'єктів на Землю, каже, що прогнози входу в атмосферу являють собою певну складність. Важко визначити місце і час падіння об'єктів, які спускаються дуже швидко.

Зорге каже, що, наприклад, сонячна активність впливає на щільність атмосфери Землі, що потім впливає на те, коли і де об'єкт увійде в атмосферу.

Грегорі Хеннінг з Aerospace Corporation каже, що не можна точно дізнатися в режимі реального часу, як поводиться об'єкт, що падає, що впливає на прогнозування його місця падіння.

З огляду на те, що "Космос-482" був створений для того, щоб витримати величезну температуру на Венері, яка досягає 480 градусів Цельсія, зонд не міг розвалитися на частини, і не можна було побачити уламків, що падали. Часто саме це робить вхід космічних апаратів в атмосферу більш помітним.

Даррен Макнайт із компанії LeoLabs, яка відстежує активність у космосі, щоб виявляти загрози безпеці космічних апаратів, каже, що існують параметри, які впливають на прогнозування місця і часу падіння штучних об'єктів на Землю.

Наприклад, на це впливає щільність атмосфери, орієнтація космічного об'єкта, а також те, як він плавиться, випаровується і, можливо, розпадається. Щільність атмосфери різко змінюється для заданої точки входу в атмосферу залежно від сонячної активності і часу доби, а також сезонів. Тому точне місце падіння зонда "Космос-482" досі невідоме.

Нагадуємо, що вперше в історії на Землю надіслав кольорові фотографії поверхні Венери радянський посадковий модуль "Венера-13" 1982 року. Ці фотографії можна побачити нижче.

Як уже писав Фокус, другий Юпітерзнаходиться на відстані 60 світлових років від нас. Екзопланета Gj 504 b була виявлена за допомогою наземного телескопа Subaru і вона є газовим гігантом, який у кілька разів більший за планету Юпітер у Сонячній системі.