Чому відставка прем'єра Шмигаля не відбудеться днями

Чутки про швидку відставку прем'єр-міністра Дениса Шмигаля дещо перебільшені (хоча я і не відкидаю, що це може статися). Судячи з усього, найближчим часом можливі кадрові перестановки в низці міністерств. Є невдоволення міністром культури, міністром освіти, міністром охорони здоров'я - до них є питання, і їхня відставка цілком можлива.

Що стосується чуток про перехід глави СБУ Василя Малюка на посаду міністра оборони - я розглядаю це скоріше як на інформаційну кампанію, ніж як реальну перспективу.

Причини таких розмов зрозумілі. Влада наближається до періоду гострої турбулентності, коли ні грошей, ні озброєння, що може створити внутрішньополітичні ризики. Один зі способів зміцнити позиції - мати підконтрольного, передбачуваного прем'єр-міністра.

Досі Шмигаль не мав політичних амбіцій, він не конфліктував із Банковою. Однак у нього склалися хороші стосунки з Давидом Арахамією. Крім того, Шмигаль - виходець зі структур Ріната Ахметова. І оскільки Шмигаль цього не забуває, то це, природно, політично чутливий момент і передумова для зміни прем'єра на більш прогнозовану фігуру.

У дусі української політичної традиції намагаються заздалегідь "відмінусувати" потенційних політичних конкурентів. І, судячи з тієї інформаційної кампанії щодо Юлії Свириденко, можна сказати, що вона є одним із найвірогідніших кандидатів. Аналогічно ми бачили доволі серйозну атаку на Олексія Чернишова, яка завершилась його поверненням в Україну.

Тож цілком імовірно, що і Свириденко, і Чернишов входять до шорт-листа можливих претендентів на посаду прем'єра, який зараз формується на Банковій.

Чи буде відставка найближчим часом? Упевненості в цьому в мене немає. Усе залежатиме від фінансової та економічної ситуації в Україні. Якщо, скажімо, почнуться затримки з виплатами військовим через дефіцит бюджету (а він зараз становить мінус 10%, або близько 400 млрд грн), тоді, цілком можливо, почнуть шукати "крайнього".

Тобто відставка прем'єр-міністра не відбудеться негайно. Крім того, для перестановок у Кабміні не обов'язково змінювати весь склад уряду. Хоча де-юре процедура складна, особливо в умовах воєнного стану, останні роки показали, що у нас часто події відбуваються за принципом "маємо мету - не бачимо перешкод". Навіть якщо Шмигаль сам подасть у відставку, це не призведе до автоматичної відставки всього Кабміну - і такий варіант можливий.

Шмигаль і так є "довгожителем" серед українських прем'єр-міністрів. Тому я не виключаю, що його відставка дійсно може відбутися. Але ключове - це точно не станеться завтра.

Що вказуватиме на підготовку до зміни прем'єра? У нас зазвичай це проявляється через інформаційний простір. Якщо ми побачимо скоординовану інформаційну кампанію, яка випереджатиме відставку і зміну прем'єра - це стане чітким маркером, що на Банковій всерйоз розглядають такий сценарій.

Поки що таких ознак немає. Адже якщо у Шмигаля немає власних амбіцій, навіщо його міняти? Згадаймо приклад нині покійного експрем'єра Євгена Марчука - щойно він почав формувати власний політичний імідж, Кучма дуже швидко відправив його у відставку. В Україні традиційно, якщо у прем'єра помічають політичні амбіції, на Банковій одразу виникають підозри - і запускається внутрішня боротьба. Починається інформаційний тиск, спроби "приглушити" його вплив. Але поки що нічого подібного щодо Шмигаля не відбувається.
Андрій Золотарьов, політолог, директор аналітичного центру "Третій сектор", спеціально для Главреда