Кінець безкарності — обхід санкцій стає тяжким кримінальним злочином

Повномасштабна агресія Росії проти України спонукала до розширення практики застосування санкцій щодо осіб, які своїми діями підтримують збройне вторгнення проти нашої держави. Однак існує серйозна прогалина: українське законодавство фактично не встановлює відповідальності за порушення або обхід санкційних заходів.

Відсутність кримінальної відповідальності створює атмосферу безкарності, а наявні заходи впливу виявляються неефективними та не стримують порушників.

Заповнити вакуум у чинному Законі «Про санкції» покликаний президентський законопроєкт №12406 — про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України про встановлення відповідальності за порушення спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). 3 червня 2025 року Верховна Рада прийняла його за основу.

Мета запропонованого законопроєкту — доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею, яка встановлюватиме кримінальну відповідальність за порушення або навмисний обхід санкцій як злочин проти основ національної безпеки. Відповідальність за порушення санкцій не залежатиме від наявності додаткових елементів, таких як спеціальна мета або заподіяння майнової шкоди.

Суб'єктом злочину буде не тільки особа, відповідальна за реалізацію санкцій, а насамперед:

• особа, стосовно якої застосовано санкції;
• треті особи, які діями чи бездіяльністю порушують санкції або сприяють їхньому порушенню.

Наприклад, до таких третіх осіб можуть бути віднесені державні реєстратори або нотаріуси, які надають допомогу підсанкційним особам у виведенні майна з-під санкційних обмежень.

Крім того, законопроєкт сприятиме адаптації українського законодавства до правової системи ЄС: 24 квітня 2024 року Європейський парламент і Рада Європи прийняли Директиву 2024/1226, яка зобов'язує країни-члени встановити кримінальну відповідальність за порушення санкцій.

Проголосований за основу законопроєкт також пропонує:

• не застосовувати строків давності для цього злочину;
• передбачити можливість спеціальної конфіскації;
• дозволити притягати до відповідальності юридичних осіб;
• установити додаткове покарання у вигляді заборони обіймати посаду чи здійснювати певну діяльність;
• надати органам безпеки предметну підслідність і передбачити можливість досудового розслідування in absentia;
• звільняти особу від кримінальної відповідальності за певних умов, не виключаючи при цьому конфіскації.

Прийняття цього законопроєкту:

• підсилює ефективність санкцій як інструменту захисту національної безпеки;
• дозволяє карати не тільки осіб, щодо яких застосовано санкції, а й тих, хто допомагає їх обходити; впроваджує європейські підходи до криміналізації порушень санкцій;
• дає можливість конфіскувати активи порушників і спрямовувати ці кошти до державного бюджету;
• усуває прогалину в законодавстві, яка й досі дає змогу уникати відповідальності за ігнорування рішень РНБО.

Так, за порушення окремих видів санкцій чинним законодавством України передбачається застосування заходів впливу в рамках державного регулювання та нагляду в певних сферах. Зокрема, Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку вживає заходи впливу щодо учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, НБУ — щодо банків, небанківських фінансових установ, Міністерство юстиції України — щодо нотаріусів, державних реєстраторів та інших. Однак ці заходи охоплюють в основному суб'єктів реалізації санкцій і не стосуються осіб, до яких застосовано санкції. Заходи впливу, передбачені за порушення тільки окремих видів санкцій, не мають карального ефекту, внаслідок чого чинять слабкий превентивний вплив, зумовлений відсутністю персональної відповідальності за скоєне порушення.

От як ZN.UA прокоментував необхідність прийняття законопроєкту перший заступник міністра юстиції Микола Кучерявенко:

«Сьогодні в Україні фактично відсутній ефективний правовий механізм реагування на порушення санкцій. Це створює простір для безкарності та нівелює саму суть санкційної політики як інструменту захисту держави. Прийняття цього законопроєкту — важливий крок до посилення національної безпеки та формуванню реальної відповідальності за дії, спрямовані на порушення або обхід санкцій. Його головна мета — впровадити реальну, у тому числі кримінальну, відповідальність за порушення чи обхід санкцій, що дасть можливість ефективно протидіяти спробам підсанкційних осіб уникнути відповідальності. …Впровадження чітких правил і кримінальної відповідальності дозволить не тільки підвищити ефективність санкцій, а й забезпечити додаткові інструменти захисту держави від економічних і політичних загроз».

На превеликий жаль, саме по собі накладення санкцій на активи особи не є гарантованим обмеженням. ZN.UA систематично висвітлює найрізноманітніші спроби обходити санкційні обмеження. Ми докладно описували, як підсанкційний Костянтин Жеваго використовував «поштовий терор», щоб не допустити процесу продажу Білоцерківської ТЕЦ, яка раніше йому належала. Не залишили без уваги й тривалу юридичну тяганину, яка супроводжувала як передачу ТРЦ Ocean Plaza від колишніх підсанкційних власників державі, так і подальші спроби уже через міноритарних акціонерів позбавити державу в особі Фонду держмайна права на будь-які дії щодо ТРЦ. Чудово пам'ятаємо ми й про неоднозначний процес стягнення активів путінського поплічника Едуарда Худайнатова, розташованих на території нашої держави, під час якого було зафіксовано нахабну спробу «розмивання» часток цих активів, щоб Україні дісталися лише крихти, а не шматок пирога. Не будемо забувати й про практики сумно відомих «чорних нотаріусів», детально нами описаних, які відчайдушно «захищають» активи санкціонованих осіб і кидають усі можливі ресурси на протидію санкційним процесам, буквально заплющуючи очі на те, що вони проводять нотаріальні дії з підсанкційними особами.

Усі ці приклади красномовно ілюструють нагальну потребу держави в додаткових запобіжниках від спроб обійти або порушити накладені санкції, вивести з-під санкцій активи частково або повністю, заблокувати перехід цих активів у державну власність чи будь-які подальші дії з цими активами. На жаль, способів зробити це дуже багато, і рідко хто з осіб, які перебувають під санкціями, не намагається «вплинути на ситуацію» всупереч винесеному РНБО рішенню про санкції. Тому додаткові запобіжники, запропоновані законопроєктом, необхідні. Звичайно, навряд чи вони перекриють усі схеми або усунуть усі засоби протидії санкціям, але вони принаймні встановлять кримінальну відповідальність за невгамовне бажання переграти державу.