Минув вже 91 рік: як столиця України "переїхала" з Харкова до Києва

Сьогодні, 24 червня, виповнюється 91 рік від події, яка змінила хід української історії — у 1934 році столицю радянської України офіційно перенесли з Харкова до Києва. Це рішення остаточно закріпило за Києвом статус політичного центру, який він зберігає і в незалежній Україні.

Як це було, розповідає "Бабель". До тексту додали унікальні архівні фото ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного.

Як Харків став столицею

Харків отримав столичний статус у 1919 році — після того, як більшовики не змогли втриматися в Києві. До цього влада в Харкові змінювалася шість разів, а саме місто встигло побути столицею одразу трьох радянських "республік": клонованої версії УНР, Донецько-Криворізької республіки та Української Соціалістичної Радянської Республіки.

Попри формулювання про "тимчасовий" характер статусу, саме Харків став епіцентром радянського будівництва в Україні. Місто швидко забудовували, прокладали нові вулиці, розширювали межі. У 1920-х — початку 1930-х тут розпочалося масштабне зведення державних установ, житлових кварталів, шкіл та палаців культури. У центрі з'явилася площа Дзержинського (нині — площа Свободи) і радянський хмарочос — монументальний Держпром. Місто росло: з 285 тисяч мешканців у 1920-му до понад 800 тисяч — у 1939-му.

У східній частині міста навіть звели "соцмістечко" для працівників Харківського тракторного заводу — концептуальний район із рівним доступом до побуту й сервісів для всіх мешканців, без контрасту бідності й розкоші.

Але не всі амбітні проєкти встигли реалізувати. Серед нереалізованого — гігантський Театр масового музичного дійства на 4 тисячі глядачів, з рухомою стіною, яка мала відкривати сцену прямо на Сумську вулицю.

Чому столицю перенесли

Ідея повернути столицю до Києва виникла на початку 1930-х. Формально її озвучив перший секретар Київського обкому Павло Постишев у січні 1934 року. За його словами, ініціатором виступив сам Сталін, який вважав Київ "природним центром України". Він також розраховував, що перенесення столиці прискорить процеси "радянської українізації".

21 січня 1934 року ЦК КП(б)У одноголосно ухвалив рішення про переїзд. Офіційно столицю планували перенести за місяць, але процес затягнувся майже до літа.

Історичний переїзд: 23–24 червня 1934 року

23 червня на Привокзальній площі Харкова відбулися прощальні урочистості. Постишев у промові закликав харківʼян не втрачати "першості" і тримати високий рівень у всіх сферах життя. Наступного дня, 24 червня, у Києві делегацію зустрічали вже як нову столичну еліту. Парад, мітинги та демонстрації на площі Героїв Перекопу (тепер Софійська) тривали понад чотири години. Газета "Правда" писала, що урочистості "перевершили все, що Київ бачив раніше".

Київ як нова столиця

Попри офіційний статус, частина урядових установ залишалась у Харкові ще кілька років — Київ лише починав будівництво повноцінного урядового кварталу. Нову роль закріпили юридично у січні 1935 року, коли Конституція УСРР внесла зміни щодо столиці.

Протягом наступних п’яти років Київ пережив бум державного будівництва. У нього вклали понад півтора мільярда рублів.

Раніше "Телеграф" писав, скільки у цьому році Києву виповнилося років. Багато істориків вважають дату заснування умовною — є підстави припускати, що місто з’явилося на кілька століть раніше.