Сотні "Шахедів" та балістика на Київ: чому дві стіни більше не рятують і що буде далі

Останні атаки на столицю України демонструють зміну тактики ворога та посилення його агресії. Київрегулярно потерпає від масованих повітряних ударів, завдаючи місту значних руйнувань та, на жаль, призводячи до людських жертв. Експерт пояснює, що стоїть за цими атаками, та які засоби необхідні Україні для ефективної протидії.

Зміна «графіку» нальотів та масштаби руйнувань

Російська Федерація продовжує завдавати комбінованих повітряних ударів по Києву. Якщо раніше масовані атаки переважно відбувалися в ніч з понеділка на вівторок, то цього тижня ворог змінив тактику, вдаривши в ніч з неділі на понеділок. На столицю полетіли сотні дронів (загалом понад 350 одиниць), а також балістичні та крилаті ракети, через що повітряна тривога лунала цілу ніч.

Ці атаки призвели до масштабних руйнувань: постраждали багатоквартирні будинки, адміністративні та навчальні заклади, а також один із входів до станції метро «Святошин». За попередніми даними, внаслідок ударів загинуло 9 осіб, ще 25 постраждали, пошуково-рятувальна операція триває.

Особливо руйнівним стало влучання російської ракети у п’ятиповерховий житловий будинок у Шевченківському районі, яка знищила його частину аж до підвалу. Тиждень тому схожа ситуація сталася в Солом’янському районі, де ракета зруйнувала цілий під’їзд дев’ятиповерхового будинку. Однак цього разу удар прийшовся на густозабудований район, що призвело до пошкоджень сусідніх багатоповерхівок.

У Мережі регулярні щотижневі атаки на Київ порівнюють з килимовими бомбардуваннями. Останнім часом ворог практикує виснаження нашої системи ППО кількома хвилями «Шахедів», а після певного затишшя, коли люди вже залишають укриття, завдає удару балістикою.

На жаль, російським ударним дронам вдається прориватися до міста та завдавати значних руйнувань. З огляду на те, що росіяни лише збільшують кількість БПЛА під час нальотів, виникають побоювання, що у разі продовження таких атак від міста за декілька місяців «не залишиться живого місця».

Чого не вистачає для захисту?

Військовий експерт, генерал-лейтенант у відставці та заступник начальника Генштабу (2006-2010 рр.) Ігор Романенко в коментарі ТСН.ua наголошує: Україні бракує інструментарію для ефективної протидії агресору.

«Нам не вистачає далекобійної зброї, щоб завдавати ударів на випередження — по місцях виробництва російських дронів та їх зберігання. Запускається, наприклад, півсотні дронів, а до Татарстану чи Єлабуги долітає десь десять. Великої шкоди росіянам вони не завдають — там величезні площі, де виробляють та зберігають „Шахеди“, є місця, де проживають робітники. Удари мають бути потужнішими. Але, на жаль, у нас поки не вистачає потуги, щоб суттєво вплинути на виробництво дронів. Над цим треба працювати», — пояснює Романенко.

Кулемет «Максим» — вже не варіант

Щодо збиття дронів під час атак, експерт зазначає, що з цим є певні проблеми.

«Наші мобільні вогневі групи з кулеметами „Максим“ не можуть ефективно протидіяти російським дронам, які постійно модернізуються і піднімаються на висоту понад 1,5 кілометра. Росіяни їх удосконалюють, ставлять на них реактивні двигуни і піднімають на висоту до 4-5 кілометрів. Тобто мобільні групи не діють ефективно, як раніше, а інші засоби для ефективної роботи по „Шахедах“ поки відсутні. Ті ж зенітні FPV-дрони-винищувачі, які можуть ефективно працювати по „Шахедах“, потрібно масштабувати та навчати операторів», — пояснює генерал-лейтенант.

Чи є засоби для боротьби з «Шахедами»?

Ігор Романенко наголошує, що Україна має унікальні зразки зброї, але для того, щоб ворог відчув їх на собі, необхідне її масштабування.

«Ще минулого року ми отримали позитивні випробування «Довгого Нептуна». Але до масштабування зброї діло поки не дійшло. Зрозуміло, що це непроста задача, бо ворог намагається знищити будь-яке наше виробництво. І як тільки має інформацію — завдає ракетних ударів. Зараз намагаємося масштабувати українську балістичну ракету «Сапсан» та «Грім-2». Але для цього потрібно налагодити виробництво. Усе це робиться, але не так швидко, як би нам усім хотілося», — зазначає експерт.

Потрібен час на масштабування та терпіння

Військовий експерт зауважує, що назвати ракетно-дронові удари Росії по Києву «килимовим бомбардуванням» можна з дуже великою натяжкою.

«Термін „килимове бомбардування“ з’явився після війни США у В’єтнамі. Там бомбардувальник В-52 накривав бомбами певну площу в джунглях і все, що там було, знищувалося. Росіяни таких площ не накривають, але, безумовно, їх потужності у дронових атаках зростають, як і виробництво БПЛА. У нас засоби протидії є, але вони поки далекі від тієї кількості, щоб ми могли їх широко застосовувати. Нам їх потрібно мати ще більше, а для цього потрібен час. Ми поки не набрали потужності у масштабуванні, тому маємо те, що маємо», — зазначає військовий експерт.

Під ударом військові об’єкти та психологічний тиск

За словами Ігоря Романенка, багато хто вважає, що росіяни б’ють по Києву та інших містах виключно по цивільних об’єктах, але це не так.

«Росіяни шукають передусім наші військові об’єкти, щоб руйнувати підприємства з виробництва зброї. Ми намагаємося виробляти озброєння скрізь, де це можливо, а противник веде розвідку, і де виявляє хоч найменші прояви виробництва — завдає ракетний чи дроновий удар», — пояснює військовий експерт.

Окрім того, ворог прицільно б’є по багатоповерхівках Києва, щоб морально та психологічно тиснути на громадян.

«Передусім — це стосується киян. Київ — центр ухвалення рішень, тому вони й формують у столиці атмосферу страху, розпачу та паніки. І роблять це за графіком, щотижня. Росіянам потрібен час, щоб накопичити засоби для повітряного нападу. Очевидно, що весь тиждень триває підготовка та спорядження, а по понеділках вони атакують. Психологічно це теж дуже складно витримати, коли ти зі страхом чекаєш понеділка, бо знаєш, що будуть гатити», — пояснює експерт.

Чому варто йти до укриття

За словами Ігоря Романенка, киянам варто чітко дотримуватися правила: звучить сигнал тривоги — треба йти до укриття.

«Кияни вже звикли до умов війни і почали нехтувати правилами, мовляв, скільки тієї тривоги, пересиджу за двома стінами. Дехто під час тривоги відчиняє вікна і двері, щоб їх не зірвало вибуховою хвилею і не поранило склом. Але, як бачимо, під час застосування балістики — правило „двох стін“ не працює. Якщо подібні атаки триватимуть надалі, то навряд чи варто ризикувати. Краще подбати про безпеку. Ситуація зміниться, коли ми зможемо ефективніше протидіяти російським атакам», — підсумовує Ігор Романенко.