Воєнний конвеєр Путіна. Чому не варто недооцінювати ворога

Попри очевидні економічні проблеми країни-агресорки, які ми детально описували, не варто поспішати вступати до секти «свідків стрімкого економічного краху РФ». Економіка Росії дійсно руйнується, але це поступовий нешвидкий процес. Тим часом наш ворог адаптується та змінює саму структуру своєї економіки у буквально загрозливих для світу масштабах.

РФ уже перетворилася на воєнний конвеєр. Військова промисловість агресорки наразі працює в режимі повної мобілізації, демонструючи масштаби, яких не бачили в Європі з часів Другої світової. На жаль, за всіма ключовими параметрами промислового забезпечення війни Росія наразі випереджає всі європейські країни. Тож нашим союзникам необхідно терміново перейти від дискусій про оборонні видатки власне до їхнього фінансування. Воєнна машина Путіна вже сьогодні загрожує не лише Україні, а й усім цивілізованим країнам Європи.

Кожен десятий росіянин працює на війну

2022 року в системі держоборонзамовлення Росії було задіяно понад 1400 підприємств, з яких щонайменше 977 належали до підпорядкування Мінпромторгу РФ, 166 — Міноборони, 80 — «Роскосмосу» і 43 — «Росатому». Надалі їхня кількість лише зростала.

Центральний гравець структури — держкорпорація «Ростех»: понад 80% продукції, що використовується на фронті, містить компоненти її виробництва. Вже 2023 року виручка «Ростеху» сягнула майже 3 трлн руб. (34 млрд дол.), на третину більше, ніж роком раніше.

«Роскосмос», який втратив близько 2 млрд дол. щорічних доходів від співпраці із Заходом, компенсував це внутрішніми військовими контрактами. У 2024–2026 роках на його потреби заплановано понад 1 трлн руб. субсидій, або близько 12 млрд дол., з яких лише мільярд буде витрачено на поповнення статутного капіталу підприємств, решта — інвестиції у безпосереднє виробництво систем супутникового зв’язку, навігації та координації балістичних ракет.

«Росатом» — ще один важковаговик зла, який досі не під санкціями, отримав 2023 року понад 16 млрд дол. доходів лише від зовнішньоекономічної діяльності. При цьому компанія «побічно» виробляє для внутрішнього ринку боєприпаси, системи наведення, нові типів озброєнь і навіть лазерні комплекси типу «Задира-16». За відсутності санкцій «Росатом» вільно імпортує мікроелектроніку, створює нові заводи, як-от НПО «КИС», а в найближчому майбутньому планує придбати компанію НТЦ «Модуль», яка виготовляє ключові компоненти для російських дронів.

За інформацією розвідки, всі ці виробничі потужності завантажені на повну і працюють у дві-три зміни. Причому зміни 12-годинні, робочий тиждень шестиденний, а відпусток немає взагалі.

Станом на кінець 2024 року в російському військово-промисловому комплексі працювало понад 4,5 мільйона осіб. Якщо врахувати членів їхніх родин, це означає, що приблизно 10% населення РФ прямо чи опосередковано залучені до воєнного виробництва.

Демографія, міграція та воєнні втрати не оминули РФ — кадрів не вистачає, але там вихід давно знайшли. За даними на 2024 рік, в оборонній індустрії Росії було задіяно 34 тисячі ув’язнених. За планом, цьогоріч ця цифра має зрости до 80 тисяч. До них також слід додати студентів, численних працівників з Центральної Азії та поки нечисленних з Африки.

На додачу Росія, залучивши призовників і мобілізованих, повернула до життя заводські ремонтні бази (БТРЗ) у глибокому тилу і, на жаль, не тільки. Реорганізована ремонтна інфраструктура на рівні армійських частин дає можливість ремонтувати 88% техніки взагалі без повернення її на заводи. Лише 7% озброєння надходить на спеціалізовані підприємства чи рембази.

У сфері фінансування теж тривожна картина. Попри забюджетовані для Міноборони РФ 52 млрд дол., фактичні витрати на воєнну машину значно вищі завдяки прихованим каналам фінансування через субсидії, кредити держбанків та обхід санкцій через треті країни.

Навіть попри серйозні проблеми в економіці, викликані санкціями та падінням ціни на нафту, Росія не поспішає скорочувати воєнні витрати, ба більше, там готові спрямувати на зброю навіть пенсії своїх громадян. Запаси Фонду національного добробуту вже скоротилися до 40 млрд дол. Уся ліквідна його частина була спрямована на фінансування воєнної машини. Тобто запаси ворога вичерпуються. Це вочевидь спричинить соціальну кризу. Втім, соціальне забезпечення та добробут громадян для Росії не в пріоритеті. Там зробили ставку на ВПК.

Зокрема, 2023 року Росія виробила щонайменше 2 млн артилерійських снарядів, тоді як США — 300 тис., а Європа — приблизно 150 тис. Для 2024 року російська мета становила 3,5–4 млн снарядів.

За даними дослідження RUSI, станом на 2024 рік РФ виробляє:

• танків — від 1200 до 1500 одиниць на рік (переважно Т-90М і відновлені Т-72Б3), з яких до 400 нових, інші — модернізовані. Завдяки модернізації старої техніки та активній роботі ремонтних баз у тилу темп утримується стабільним;
• бронетранспортерів (БТР) — до 1200 одиниць, включаючи БТР-82А, БТР-87 і новіші моделі;
• бойових машин піхоти (БМП) — близько 1300 одиниць, переважно БМП-2 і БМП-3, включаючи глибоку модернізацію старих корпусів;
• реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) — до 200 одиниць, зокрема модернізовані варіанти «Град», «Ураган» і «Смерч»;
• ракет (тактичних, крилатих, ППО) — приблизно 1500–2000 одиниць на рік. Найбільше — «Іскандер», Х-101, Х-555, а також ракети ППО для С-300/С-400;
• літаків — близько 100–120 одиниць бойової авіації на рік, включаючи Су-34, Су-35С, Су-30СМ і МіГ-35. У програмі також оновлення транспортної авіації;
• гвинтокрилів — до 150 одиниць щороку, зокрема ударні Ка-52, Мі-28Н і багатоцільові Мі-8МТШ.

Попри всі економічно-фінансові проблеми цивільної економіки РФ, її воєнна економіка демонструє бажання Путіна продовжувати війну роками. Будьмо реалістами, хоч би якими серйозними були проблеми у «цивільній» половині, нинішній правлячий режим РФ навіть уваги на них не зверне. Натомість «воєнна» частина економіки вкрай зацікавлена у продовженні стабільної добре оплачуваної роботи. Ця економічна модель, як жодна інша, прагне постійного самозбереження та зростання.

Нарощення військових потужностей агресором — це тривала загроза для України, для Європи та для світу. Кожен має зробити відповідні висновки. Звісно, починаючи з України.

Однак і державам ЄС необхідно підсилити свій ОПК хоча б до співставного масштабу в найкоротші терміни, а також реалізувати всі ініціативи зі спільного виробництва військової техніки з Україною. Такі починання вже продемонстрували свою ефективність у рамках данської та нідерландської моделей фінансування допомоги, також подібні плани мають Франція та Німеччина.

Для стримування агресора наразі також надважливим є відновлення військової допомоги США. Лідери ЄС мають підтримувати українську дипломатію з цього питання. Паралельно з цим для зупинки військової машини РФ необхідно посилювати санкційний тиск. Зокрема, запровадити санкції проти компаній на кшталт «Росатому», які зараз є технологічними рушіями російської війни.

Не варто забувати про те, що промислові потужності РФ залежні від постачання технологій. Навіть попри те, що Росія четвертий рік поспіль веде повномасштабну війну проти України, багато країн і компаній продовжують постачати агресору товари подвійного призначення, а деякі — навіть військову техніку. Інший блок — країни, які допомагають обходити санкції. Впровадження вторинних санкцій проти таких суб’єктів також значно послабить технологічні спроможності путінського режиму.

Що сильнішим буде удар по технологічних галузях російського ВПК, то більше часу піде на його відновлення. Таким чином союзники України зможуть виграти дорогоцінний час для переозброєння, що є одним із вирішальних факторів у довгостроковій боротьбі з агресором.