Ескалація між Ізраїлем та Іраном відродила інтерес Китаю до газопроводу “Сила Сибіру 2” — WSJ

Нещодавня ескалація між Ізраїлем та Іраном відродила інтерес Пекіна до трубопроводу, який міг би постачати російський природний газ до Китаю, що може дати імпульс проєкту, який роками “стояв на місці”, пише WSJ, посилаючись на джерела.

Проєкт газопроводу “Сила Сибіру 2” загруз у розбіжностях навколо ціни та умов власності, а також у занепокоєнні Китаю ризиком надмірної залежності від Росії в постачанні енергоресурсів. Але нещодавнє загострення на Близькому Сході дало Пекіну привід переглянути надійність потоків нафти та природного газу, які він отримує з цього регіону, навіть попри крихке перемир'я між Ізраїлем та Іраном.

За даними консалтингової компанії Rystad Energy, Китай імпортує близько 30% газу у вигляді СПГ з Катару та Об'єднаних Арабських Еміратів через Ормузьку протоку, яку Іран погрожував заблокувати. Тим часом незалежні нафтопереробні заводи Китаю останніми роками “підсіли” на дешеву іранську нафту.

Понад 90% експорту іранської нафти зараз йде до Китаю, кажуть аналітики, навіть попри те, що США запровадили санкції, покликані перешкодити Тегерану продавати свою нафту за кордон. Президент США Дональд Трамп вказав на імпорт іранської нафти до Китаю у вівторок, 24 червня, після оголошення про припинення вогню в ізраїльсько-іранському конфлікті. 

"Тепер Китай може продовжувати купувати нафту в Ірані. Сподіваюся, вони також будуть купувати багато нафти у США", - заявив він у дописі в соціальних мережах.

Пізніше представник Білого дому пояснив, що Трамп просто привернув увагу до того, що припинення вогню запобігло порушенню потоків нафти через Ормузьку протоку. За словами чиновника, Штати продовжують закликати Китай імпортувати американську нафту, а не іранську в порушення американських санкцій.

Але, навіть попри припинення вогню, нещодавня ескалація між Ізраїлем та Іраном підштовхнула Пекін до пошуку альтернатив.

За словами аналітиків, Пекін також прагне збільшити закупівлі нафти в Росії, яка загалом становить близько п'ятої частини потоків нафти до Китаю. Москва наполягає на збільшенні продажів енергоносіїв своєму сусідові, оскільки їй потрібні гроші для фінансування війни проти України.

"Нестабільність і непередбачуваність військової ситуації показали китайському керівництву, що стабільне постачання наземними трубопроводами має геополітичні переваги. Росія може отримати від цього вигоду”, - каже директор Євразійського центру Карнегі та експерт з питань китайсько-російських відносин Алєксандр Габуєв. 

Російські державні ЗМІ вже пов'язують напруженість на Близькому Сході з відродженням проєкту “Сила Сибіру 2”. Очікується, що РФ спробує поставити цей проєкт на порядок денний під час візиту російського диктатора Владіміра Путіна до китайського лідера Сі Цзіньпіна у вересні, зазначають аналітики.

Проєкт “Сила Сибіру 2”, продовження газопроводу “Сила Сибіру”, який відкрився в 2019 році, вже давно є більш нагальним для Москви, ніж для Пекіна. Росія втратила свій найбільший енергетичний ринок, коли значна частина її експорту газу до Європи припинилася після повномасштабного вторгнення в Україну.

Відтоді Москва стає дедалі більш залежною від Пекіна як покупця. Але обмеженість трубопровідної інфраструктури й невеликі потужності СПГ означали, що лише новий, більший трубопровід міг би суттєво збільшити поставки до Китаю.

З іншого боку, для Пекіна постачання СПГ з Близького Сходу та з інших місць зробило проєкт значно менш важливим. Одна з офіційних причин, яку Китай назвав Росії, полягає в тому, що Пекін обмежує імпорт нафти й газу з однієї країни до 20%. Як наслідок, переговори затягнулися на роки, навіть попри те, що Москва неодноразово давала зрозуміти, що угода неминуча.

Тепер це може змінитися.

Ормузька протока між Оманом та Іраном, яка з'єднує багату на енергоносії Перську затоку з Аравійським морем, досить глибока і широка, щоб пропускати найбільші у світі танкери. Це робить її критично важливою точкою проходу для потоків нафти й газу, а блокування цього шляху може порушити роботу ринків і підвищити ціни на енергоносії.

На думку аналітиків, імовірність повного закриття протоки низька через залежність Ірану від неї та потенційну військову відповідь США, яку це може викликати, але нещодавнє загострення між Ізраїлем і Тегераном підкреслило, які наслідки може мати такий крок.

“Ескалація напруженості на Близькому Сході підкреслює серйозні наслідки потенційної блокади Ормузької протоки. Якщо протока буде заблокована, ситуація з постачанням СПГ до Китаю зазнає величезних змін, перейшовши від надлишку контрактів до дефіциту поставок”, - каже Вей Сіонг з компанії Rystad. 

З початку повномасштабної війни РФ проти України Китай і Росія розширили економічну співпрацю та дипломатичні контакти, а стратегічне партнерство двох країн лише зміцнилося. Китай постачає Росії запчастини, обладнання, сировину, необхідні для роботи російського ВПК, надає порти для логістики, хоча публічно Пекін намагається створювати видимість нейтралітету.

Детальніше про позицію Китаю в статті “Китай усе ще вважає себе нейтральним відносно російсько-української війни? Серйозно?” розповідала Наталія Бутирська.