Перегони з удосконалення дронів між Росією та Україною можуть зашкодити всім – The Guardian

Війна в Україні стала полем випробувань для автономної зброї, яка розвивається швидше, ніж будь-коли раніше. Держави змагаються у створенні дронів, здатних діяти без людини, і ця гонка може мати далекосяжні наслідки для всього світу.

Про це розповідає The Guardian.

Міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров, який називає це “технологічною війною”, прямо визнає прагнення до повної автономії дронів: “Наші моделі навчаються розпізнавати цілі та визначати їхню пріоритетність. Ми ще не маємо повної автономії, але розробляємо відповідні сценарії”.

Він додає, що в Україні тестують дрони з високим рівнем автономності, зокрема ті, що потенційно можуть діяти у роях.

Концепція рою передбачає, що кілька безпілотників взаємодіють як єдина система, обмінюючись інформацією та спільно виконуючи завдання — так само, як зграя хижаків координує атаку.

На відміну від традиційної війни, у центрі уваги — не техніка, а піхота. За словами Федорова, зміна характеру бойових дій змушує створювати малі, дешеві автономні дрони, здатні знищувати невеликі групи ворога. “Сіра зона” — територія за межами фронту — розширюється, а отже, і потреба в маневрених дронах зростає.

Росія теж активно розвиває свої технології. Сергій “Flash” Бескрестнов, популярний український техноблогер, що регулярно буває на передовій, зазначає, що російські дрони типу V2U діють автономно — самі знаходять ціль і вражають її без зв’язку з оператором. Дальність дії таких пристроїв може сягати 100 км. Українські військові спостерігали польоти таких роїв — “як голуби, на різних рівнях”, каже Бескрестнов. “Ми не знаємо, як з ними боротися. Глушіння не працює”.

В Інституті вивчення війни зазначають, що обидві сторони ще не досягли повної автономії в сенсі штучного інтелекту, здатного самонавчатися на полі бою. Але розробки просуваються.

Наразі одним з найефективніших засобів зв’язку з дронами є оптоволоконний кабель — така технологія захищена від глушіння і активно використовується українськими підрозділами.

Водночас автономність виходить за межі повітряних платформ. Українські компанії, як-от розробник наземної техніки “Roboneers”, працюють над бойовими роботами, які зможуть самостійно виявляти й знищувати цілі, при цьому уникаючи “дружнього вогню”.

Це ставить серйозні етичні й безпекові запитання. Генеральний директор компанії Антон Скрипник попереджає: автономні дрони можуть бути використані не тільки на полі бою. “Уже не потрібно проносити вибухівку на борт літака — достатньо чекати ззовні з дроном”, — каже він. Скрипник вважає, що традиційна безпека в аеропортах чи містах стає марною без постійного моніторингу та штучного інтелекту.

На міжнародному рівні зростає занепокоєння. У травні під час зустрічі в ООН міністр закордонних справ Сьєрра-Леоне Муса Кабба порушив питання: чи має алгоритм вирішувати, кому жити, а кому — померти? З 2017 року в Женеві тривають дискусії під егідою Конвенції ООН про деякі види звичайної зброї, але досі не погоджено навіть визначення автономної летальної зброї.

Підтримка нового міжнародного договору зростає: 120 країн виступили за створення юридично зобов’язувального документа. Україна на голосуванні утрималась. Генсек ООН Антоніу Гутерріш закликав прийняти такий документ до 2026 року, заявивши, що автономна зброя без людського контролю є “політично неприйнятною і морально огидною”.

Активісти кампанії “Зупинимо роботів-вбивць” нагадують, що автономна зброя може бути використана терористами, легко тиражується, погано контролюється і може неочікувано вийти з-під контролю в разі кібератак.

Попри ці застереження, Росія та деякі інші країни продовжують виступати проти будь-яких нових обмежень. США вважають, що чинного міжнародного права достатньо.

Війна в Україні стала реальним полігоном для випробування систем, які донедавна існували лише в уяві. І гонка між Україною та Росією — це вже не лише змагання на фронті, а виклик світовій безпеці, моралі й праву.