Самострел Трампа? Почему удар по Ирану может расколоть лагерь сторонников президента США

21 червня президент США Дональд Трамп нарешті визначився з тим, що робити з ядерною програмою Ірану.

Вже того ж дня американські сили самі скинули бомби та завдали ракетних ударів по трьох іранських ядерних обʼєктах.

Наразі реальні наслідки американської операції "Опівнічний молот" ще й досі встановлюються, зокрема, є припущення, що ядерна програма Ірану була відкинута назад не на 3-5 років, а лише на декілька місяців.

Втім, навіть скептики не сумніваються – ядерній програмі Ірану все ж було завдано відчутного удару, і в Білому домі вже встигли охрестити це своєю перемогою.

З якою Дональд Трамп відправився у Гаагу на саміт НАТО.

Проте є одна істотна проблема – погодившись на удари по Ірану,.

Дональд Трамп фактично порушив свою передвиборчу обіцянку.

Адже він сам наполягав, що збройні сили США повинні стримувати ворога і проєктувати силу на світ, а не втягуватись у "нескінченні війни".

І навіть найбільш палкі прихильники чинного президента США говорять про те, що удари по Ірану можуть відвернути від нього частину виборців так званого табору MAGA, які сповідують ізоляціонізм.

Щоб зменшити цей ризик, Дональд Трамп вже оголосив, що продовження ударів по Ірану не планується.

І навіть заявив про припинення бойових дій між Ізраїлем та Іраном.

Проте не факт, що ці кроки можуть змінити настрій MAGA-спільноти.

Безпрецедентний обмежений удар.

Коли наприкінці минулого тижня Трамп вустами речниці Білого дому Керолайн Левітт озвучив Ірану дедлайн у "два тижні" для повернення до переговорів щодо ядерної програми, це здавалося спробою адміністрації відтягнути час і не ухвалювати конкретного рішення щодо ескалації на Близькому Сході.

Нині ж зрозуміло, що ця заява – так само, як і дипломатичні маневри напередодні початку військової операції Ізраїлю "Народ як лев", – була обманним маневром, покликаним приспати увагу Ірану.

Масштабна операція США за участю 125 американських літаків (шлях яким попередньо розчистили ізраїльські удари по ППО Ірану) була спрямована проти трьох ядерних обʼєктів Ірану: у Натанзі, Ісфагані та Фордо.

"Ці удари стали приголомшливим військовим успіхом.

Ключові установки зі збагачення урану в Ірані були повністю й остаточно ліквідовані.

А головний задирака Близького Сходу, Іран, тепер повинен погодитись на мир.

Бо якщо цього не буде, атаки на нього будуть значно масштабнішими та легшими", – проголосив Дональд Трамп у зверненні з Білого дому пізно ввечері в суботу.

Уже тут адміністрація президента США почала формувати наратив, який мав би переконати противників військових операцій за кордоном: мовляв, атака – одноразова акція з примусу Ірану і не перетвориться на "вічну війну" (тобто – на наземну операцію із залученням американських військових).

Підхопили цей наратив, зокрема, міністр оборони США Піт Гегсет, який підкреслив на пресконференції в неділю, що масштаб операції проти Ірану був "навмисне обмежений".

Аналогічні тези озвучив і віцепрезидент Джей Ді Венс, який служив в Іраку і сам тривалий час виступає за згортання військових операцій США за кордоном (можна принаймні згадати його коментарі у тому самому чаті Signal про удари по хуситах у Ємені).

"Ми не зацікавлені в затяжному конфлікті.

Ми не хочемо відправляти туди американські війська.

Я не боюсь того, що цей конфлікт затягнеться, бо в нас є президент, який знає, що є в інтересах Америки", – сказав Венс наступного дня після ударів США по Ірану.

А щоб підкреслити свій меседж, назвав попередників Трампа останні 25 років "тупими президентами" – на відміну від нинішнього, "який точно знає, як досягти цілей національної безпеки Америки".

Правильно, проте не конституційно.

Варто визнати: переважна більшість політичних союзників Трампа – навіть ті, які висловлювали застереження щодо ударів по Ірану – підхопили наратив адміністрації.

Мовляв, операція проти іранських ядерних обʼєктів – це частина отого самого "миру завдяки силі".

"Країна – в руках релігійних нацистів.

Вони хочуть убити всіх євреїв.

І вони націлились на нас.

І їм завдали удару", – заявив сенатор-республіканець Ліндсі Грем, давній прихильник військової операції проти Ірану і один із найбільш публічних прихильників нинішнього президента.

Або ось думка іншого впливового республіканця в Конгресі – голови комітету Сенату з питань розвідки Тома Коттона: "Іран 46 років веде терористичну війну проти США.

Ми ніколи не можемо допустити, щоб Іран отримав ядерну зброю… Президент Трамп ухвалив правильне рішення".

Демократи ж переважно розкритикували президента США.

Проте не стільки за сам удар по ядерних об'єктах Ірану, скільки за те, що військова операція відбулась без схвалення Конгресу.

За деякими даними, про удари заздалегідь не повідомили навіть представникам профільних комітетів від Демократичної партії (що потім у традиційно хамській манері заперечили в Білому домі).

Тим не менш, ті, хто висловив відкрите обурення діями Трампа, знайшлись навіть серед конгресменів Республіканської партії.

"Це не конституційно", – лаконічно прокоментував ситуацію член Палати представників Томас Массі.

Минулого тижня він спільно з кількома демократами, включно з лівою Александрою Окасіо-Кортес, вніс проєкт резолюції з вимогою до президента США отримати схвалення Конгресу перед атакою на Іран.

Массі ніколи не належав до табору MAGA, тож його відкрита опозиція до Трампа не має дивувати.

Але в ситуації, коли більшість Республіканської партії в Палаті представників і без того дрібна, адміністрації буде аж ніяк не легше провести через Конгрес свої ініціативи.

Зокрема, й "єдиний великий прекрасний законопроєкт" про бюджет на наступний рік (проти якого, до слова, Массі також висловлювався).

Спротив у таборі MAGA.

Але ще відвертішою стала опозиція давньої прихильниці Трампа, відомої поширенням теорій змов та антиукраїнських заяв конгресвумен Марджорі Тейлор Грін.

У довгому пості на Х вона здивувалась тим, що США, воюючи на Близькому Сході, не вступили у війну проти "міжнародних терористичних мереж картелю".

"Американські солдати гинули і назавжди залишалися фізично та морально скаліченими заради зміни режиму, іноземних воєн і прибутку військово-промислового комплексу.

Мені це набридло… Мені набридло фінансувати іноземну допомогу, іноземні країни і все іноземне.

Я хочу фінансувати американські інтереси і проблеми", – написала Грін.

І хоча конгресвумен пізніше прямо заявила, що цей її допис аж ніяк не означає відмови підтримувати Трампа, він доволі влучно відобразив нерозуміння іранської операції з боку того самого крила MAGA.

Також можна згадати свіже інтервʼю Такера Карлсона із сенатором Тедом Крузом, у якому опальний ексведучий Fox News розкритикував потенційну операцію США проти Ірану.

Після власне початку самої операції Карлсон зберігав мовчання – яке порушив лише після оголошеного у вівторок перемирʼя.

"Дяка Богові", – прокоментував він.

Або – згадати попередження від Чарлі Кірка, відомого в ізоляціоністських колах активіста й медійника та прихильника Трампа, яке пролунало за кілька днів до ударів США по Ірану, про те, що вони можуть призвести до "значного розколу в таборі MAGA".

Ну а коли удари все ж сталися, Кірк (як і багато прихильників Трампа, що перед тим критикували президента США) заявив, що Іран не залишив йому вибору, і закликав "вірити у нашого верховного головнокомандувача".

"Якщо нинішній іранський режим не може ПОВЕРНУТИ ІРАНУ ВЕЛИЧ, чому б зміна режиму не могла мати місце? MIGA!!! [Make Iran Great Again]", – написав він у неділю, наступного дня після операції "Опівнічний молот".

Білий дім зрештою був навіть змушений виправдовуватись: мовляв, йшлося про повалення режиму самими іранцями, а не за втручання Штатів.

Розрахунок вочевидь робиться на те, що.

удари США та Ізраїлю мають підштовхнути Тегеран піти на більші поступки, ніж досі.

Цим пояснюється і поспішно оголошене Трампом у вівторок "припинення вогню" між Ізраїлем та Іраном, і вкрай нервова реакція президента США на його порушення, як він висловився, "обома сторонами".

При цьому більше від Трампа дісталось Ізраїлю, який від початку кампанії з ураження іранських військових та ядерних обʼєктів прагнув залучити США.

"Мені потрібно, щоб Ізраїль трохи вгамувався.

Тільки-но ми уклали угоду, як вони вилетіли й скинули цілу гору бомб – таких, яких я в житті не бачив, найбільший удар з усіх.

Наразі такий тиск подіяв: після розмови Трампа з ізраїльським премʼєром Біньяміном Нетаньягу той погодився скасувати деякі удари по Ірану.

Але, звісно, це не означає, що дилема участі США у військовій операції проти Тегерана остаточно знята з порядку денного.

Якщо до ізраїльських ударів Іран успішно затягував усі переговори з американською адміністрацією щодо ядерної програми, то якими є гарантії, що навіть після ураження своїх військових та ядерних обʼєктів він не вдасться до цієї ж тактики?.

Також незрозуміло, як варто реагувати у випадку, якщо підтвердиться інформація, що удар по ядерній програмі Ірану виявився набагато меншим за очікування.

І Тегеран здатний без особливих проблем поновити її.

Значною мірою відповідь на ці питання залежатиме від даних соціології.

А точніше – від того, чи не вдарить навіть така короткострокова акція США по рейтингах Трампа.

У тому ж опитуванні понад 80% американців висловили побоювання щодо потенційної ескалації конфлікту між Ізраїлем та Іраном і не набагато менше (79%) – можливою реакцією Ірану на американські удари.

У цих непростих водах громадських настроїв та прихильників різних підходів до вирішення іранської проблеми і змушений нині Дональд Трамп шукати хоча б якийсь компроміс, аби, як не втомлюється він нагадувати, "повернути Америці велич".

Але одночасно – уникаючи участі у військових конфліктах.

Автор: Олег Павлюк,.

журналіст "Європейської правди".