Україна на шляху до європейських стандартів: як кандидат економічних наук Володимир Шепелєв трансформує галузь свинарства

Питання відповідності української продукції європейським стандартам стають дедалі актуальнішими. Особливо гостро ця проблема стоїть в аграрному секторі, де потенціал експорту стримується застарілими нормами і технологіями. У рамках угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС було встановлено квоти на експорт різних видів м'яса, включно зі свининою. Згідно з даними Українського національного агентства (УНН), у 2018 році Україна не використала квоти на експорт м'яса до ЄС, включно з основною і додатковою квотами на свинину, що пов'язано з невідповідністю продукції європейським стандартам.

Шляхи розв'язання проблеми запропонував Володимир Шепелєв — кандидат економічних наук, фахівець у галузі економіки та управління національним господарством, автор і співавтор наукових публікацій, чиї дослідження допомагають галузі свинарства адаптуватися до європейських економічних стандартів.

Від теорії до практики

За словами Володимира Шепелєва, проблеми в галузі тваринництва сьогодні приковують увагу як практиків, так і теоретиків. Особливо це стосується свинарства, де розрив між європейськими стандартами та українською реальністю став особливо помітним у контексті євроінтеграції.

Як розповідає Володимир, він звернув увагу на цю тему ще в студентські роки. Навчаючись спочатку в Українському державному університеті фінансів та міжнародної економіки за спеціальністю "Міжнародна економіка", а потім паралельно здобуваючи другу освіту за напрямом "Управління фінансово-економічною безпекою", він зацікавився питаннями адаптації української економіки до європейських стандартів.

"У той час перед Україною відкривалися перспективи євроінтеграції, і це був не просто виклик, а цілий комплекс завдань для нашої економіки", — згадує Володимир.

Це привело його до співпраці з Національним університетом біоресурсів і природокористування (НУБіП), де 2017 року він захистив дисертацію на тему "Регулювання ринку свинини в Україні".

Під мікроскопом ученого: больові точки українського свинарства

Піддавши галузь детальному аналізу, Шепелєв виявив низку фундаментальних проблем. По-перше, застарілі ГОСТи, деякі з яких не змінювалися з радянських часів. По-друге, старомодні методи оцінки якості м'яса, що застосовуються в Європі.

Замість сучасних УЗД-апаратів, здатних з точністю до міліметра визначити співвідношення м'яса і сала, на українських фермах усе ще використовують допотопний метод із ручним шпиком — інструментом, який вставляють у холку туші.

Шепелєв запропонував варіанти застосування відомої системи нульової дефектності HACCP (Аналіз ризиків і критичні контрольні точки — прим. ред.), від початку розробленої для забезпечення безпеки харчування космонавтів.

Особливу увагу Володимир приділяє африканській чумі свиней. Він провів аналіз випадку на свинофермі в Колиті, це недалеко від Борисполя, де було зафіксовано спалах захворювання.

"Ця хвороба передається від диких тварин, від кабанів до свійських тварин. Людині вона не передається. Але ця епідемія переважала в північно-східних районах України, південно-східній Білорусі. Хвороба поширювалася дуже швидко, і доводилося вживати екстрених заходів", — розповідає дослідник.

Особливість українського ринку свинини, яку виявив Шепелєв, полягає в тому, що близько половини всього виробництва припадає на натуральні господарства, де населення вирощує по 4-10 свиней. Для порівняння, у розвинених країнах, таких як Данія та Німеччина, понад 80% свинини виробляється на спеціалізованих підприємствах.

На думку Шепелєва, такий високий відсоток домашнього виробництва свинини пов'язаний із нестабільною економічною та політичною ситуацією в країні, а також із традиційним мисленням населення, яке дуже боїться продовольчих криз. Але в цьому, за словами Володимира, є і свої плюси. Наприклад, домашнє господарство дало змогу країні підтримувати певний рівень харчової безпеки в періоди спалахів захворювань на великих свинофермах.

Безвідходне виробництво як шлях до енергетичної незалежності

Окрім якості продукції, Володимир також подбав про економію у виробництві. Це спонукало його запропонувати концепцію безвідходного виробництва на свинофермах із використанням біогазових технологій.

"У своїй дисертації я вивчив і описав можливості побічного виробництва на свинофермах — технологію переробки відходів свинарства в біогаз на невеликих спеціалізованих заводах. Частину одержуваного біогазу можна використовувати для опалення ферм у зимовий, осінній і весняний періоди, а частина, що залишилася, — це фактично готовий скраплений метан", - пояснює Володимир.

Технологія передбачає збір відходів у резервуари, додавання спеціальних бактерій, уловлювання газу, що виділяється, його переробку та очищення. При цьому сухий залишок використовується як добриво для полів.

На думку Володимира, подібне безвідходне виробництво має високий потенціал на свинофермах. Розрахунки засвідчили, що біогаз, який отримують із відходів свинарства, міг би забезпечити енергетичні потреби близько 15% населення України.

Визнання та впровадження результатів дослідження

Після захисту дисертації він близько півтора року викладав у Національному університеті біоресурсів і природокористування (НУБіП), одному з провідних закладів вищої освіти, науки і культури в Україні, обіймаючи посаду молодшого наукового співробітника. Експертиза Володимира в галузі економіки та управління отримала міжнародне визнання — його запросили як члена журі престижної American Business Expo Award.

Ця нагорода організовується коаліцією бізнес-лідерів і новаторів, включно з American Business Carnival, Crazy Unicorns, Neuron Expert Corporation і Cases&Faces. Програма спрямована на виявлення найбільш передових компаній, команд та окремих осіб у сфері технологій, бізнесу та підприємництва, підтримуючи ідеї та проєкти, які створюють значущі зміни через науку, менеджмент, освіту та цифрову трансформацію.

"У зв'язку євроінтеграцією були потрібні нові матеріали та дослідження для профільних студентів. Моя робота дала змогу впровадити в освітній процес актуальні знання про європейські стандарти у свинарстві, методи компартменталізації та сучасні підходи до контролю якості," — зазначає Володимир.

Але головне — його методики було впроваджено в роботу кількох підприємств і державних установ. Володимир не просто описав модель, а й показав, як вона працює на практиці.

Під час досліджень було виявлено парадокс українського ринку. Країна експортує сировину для виробництва комбікормів до Європи, а потім імпортує готові комбікорми звідти ж. Аналогічна ситуація з племінним матеріалом — українські свинарі воліють закуповувати поголів'я в Європі, не довіряючи вітчизняним породам.

Це замкнене коло, розірвати яке, на думку вченого, можна тільки комплексним підходом — від модернізації виробничих процесів до зміни самого мислення виробників.

У пошуках оптимальних рішень для українського ринку Володимир звертає увагу на досвід зарубіжних колег. Останні три роки він проживає у США й одночасно вивчає американський досвід свинарства.

"Виробництво свинини в США — це капіталомісткий бізнес, орієнтований на оптимізацію процесів і стабільність навіть в умовах економічних і політичних коливань. Ця система заслуговує на детальне вивчення для порівняння з українським досвідом," — зазначає дослідник.

Науковець планує використати отримані знання для підготовки докторської дисертації, присвяченої питанням харчової безпеки. Можливо, саме такий порівняльний аналіз допоможе знайти оптимальний шлях для українського свинарства.