Захоплення Балтії, пастка для поляків: як Росія воюватиме з НАТО і підкорятиме Європу

Багато хто в Європі, можливо, як і раніше, вважає, що вторгнення Росії в одну або кілька країн НАТО малоймовірне, якщо не абсурдне. Така точка зору здається зручною, але вона дедалі більше розходиться з реальністю. Впевненість у принципі так званої колективної безпеки Альянсу, на жаль, стає не стримувальним фактором, а стимулом для агресії з боку Москви.

Поки західні армії репетирують паради і розраховують потенціал бригад, російський військово-промисловий комплекс робить ставку на масове виробництво безпілотників FPV, систем радіоелектронної боротьби та роїв безпілотних літальних апаратів. Сьогодні 95 відсотків поранених в українських госпіталях мають мінно-вибухові травми, понад 70 відсотків із них отримано внаслідок ударів безпілотників. Артилерія і бронетехніка відходять у минуле. Як і більшість оборонних підходів, прийнятих у НАТО. Україна перебуває на передньому краї цієї нової війни.

Всупереч очікуванням, саме Україна сьогодні має, мабуть, найбільш боєздатну армію в Європі. Як сказав колишній директор ЦРУ Джон Бреннан в інтерв'ю Sky News: "Українські збройні сили перевершують практично будь-яку армію у світі, включно зі Сполученими Штатами". Не тому, що у нас більше зброї, а тому, що ми адаптувалися. Європа ще не зробила цього; невже тільки криза змусить континент еволюціонувати?

Найнебезпечніша ілюзія сьогодні — це недооцінка цілей Москви. Кремль не веде війну за нові території. Мета росіян — не Донбас і навіть не Київ. Їхня мета — нова карта Європи, де Кремль знову пише правила. Амбіції Путіна мають геополітичний характер. Тому жодне перемир'я їх не влаштує. Припинення вогню не є частиною стратегії Москви, тому що її мета може бути досягнута тільки шляхом продовження агресії проти України. Раніше цього місяця заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков прямо повторив ультиматум Путіна, пред'явлений НАТО 2021 року: конфлікт не закінчиться, поки Альянс не відступить зі Східної Європи.

На Заході широко поширена думка, що якщо Росія ризикне "випробувати" НАТО в країнах Балтії, то отримає негайну і жорстку відповідь. Хотілося б у це вірити. Але "негайно" — це не те, що ми бачили 2014 року в Криму, між 2014 і 2022 роками в Донбасі або навіть у перші дні повномасштабного вторгнення. Впевненість у стримуванні, на жаль, сама по собі стає вразливістю.

Майбутнє вторгнення в країни Балтії не буде копією української кампанії. Воно не почнеться з танків і не супроводжуватиметься деклараціями. Воно буде несподіваним: з відключеннями зв'язку, ударами безпілотників по об'єктах інфраструктури та колонами цивільних осіб у формі без розпізнавальних знаків. Естонія, Латвія і Литва можуть просто прокинутися у складі Росії. Без єдиного пострілу з боку НАТО.

Операція займе не більше кількох днів. Війська НАТО, розміщені в Адажі в Латвії (близько 5 000 осіб), не зможуть зупинити навіть колону цивільних мікроавтобусів. Політичне рішення в Лондоні або Брюсселі відкрити вогонь по "невпізнаних особах" може не прийти вчасно. А може і не прийти зовсім. Так, для ефективного стримування Росії не обов'язково витрачати 5 відсотків ВВП, на чому наполягає голова НАТО Марк Рютте. Безпілотники FPV коштують дешевше за атомні підводні човни і водночас ефективніші.

Але що точно не спрацює, так це прийняття бажаного за дійсне. Країни Балтії не в змозі захистити себе, Польща вразлива через Калінінград і Білорусь, а решта Європи тільки будує заводи з виробництва боєприпасів і системи прикордонного контролю подвійного призначення з розрахунком на те, що вони будуть готові до 2027 року й пізніше.

Це не стратегія. Це вікно можливостей для Кремля. І для його господарів у Пекіні. Китай і Росія просто розділять Європу на зони впливу. Путін отримає свій Варшавський блок-2 від країн Східної Європи. А Китай отримає вплив на Західну Європу, яку він потім буде "захищати" від вторгнення варварів зі Сходу.

Насправді Пекін уже готується перейняти стратегію президента США Дональда Трампа щодо України: "Найкращий захист Західної Європи — це китайський бізнес на вашій території". Економічне поглинання замінить танковий наступ. І для європейських еліт воно виявиться ще більш привабливим.

Росія робить ставку не тільки на чисельну перевагу в елементі несподіванки і практично необмежену терпимість до великої кількості жертв. Вона також робить ставку на психологічну неготовність (посилену небажанням) західних лідерів віддати наказ знищити будь-яких "цивільних" загарбників, що ховаються за Вільнюсом або Нарвою.

Захоплення трьох балтійських столиць, перекриття Сувальського коридору і блокування відповідних дій НАТО — це не фантазії. Ці сценарії вже були змодельовані. Наступний крок у російському плані простий: дочекатися підходу польських військ до Сувальського коридору і зачинити пастку. Ця територія розташована на відстані пострілу від Калінінграда і Білорусі, і натовська логістика тут неможлива.

Не думайте, що гіпотетична операція в Прибалтиці буде чимось унікальним: вона стане прямим продовженням того, що випробували українські війська під час наступу на російську територію під Курськом. Масштабне використання безпілотників і стратегія порушення логістики вже були випробувані російською армією під час спроб деокупації регіону. Штаб-квартира НАТО має вивчати ці випадки не як винятки, а як майбутнє війни. І вони вже мають планувати свої контроперації на основі української моделі.

Зупинити такий розвиток подій можна тільки переходом від реактивної оборони до проактивного стримування. Наприклад, шляхом створення українсько-польського військового контингенту, зосередженого в Гродненській області Білорусі. І переосмисливши саму Білорусь: не як нейтральну зону, а як авангард можливого вторгнення.

Сполучене Королівство — це не тільки система охорони здоров'я та пенсії. Це ще й Вінстон Черчилль. І Союз за свободу. Сьогодні Європа знову засинає, відмовляючись визнати нову реальність. Генерал Вальдемар Скшипчак, колишній головнокомандувач польської армії, сказав в інтерв'ю Polsat News: "Якщо Україна програє, ми будемо наступними". Він помиляється тільки в одному: процеси вторгнення в Україну і країни Балтії йтимуть паралельно.

І річ не в силі Росії. Річ в слабкості Європи, зокрема в її небажанні співпрацювати. Якщо ви не хочете, щоб війна прийшла в Дувр, ви повинні діяти зараз. Тому що війна вже почалася. Просто не всі ще чули про це.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело