Ядерна доктрина: Чому удари США по Ірану переконують Кім Чен Ина, що він усе робить правильно

Ці удари ще більше обмежили перспективи ядерного діалогу з Вашингтоном і посилили прагнення Пхеньяна до поглиблення військового співробітництва з Росією, ідеться в статті The Korea Herald, яку переклав Фокус.

Проте аналітики в Сеулі підкреслюють, що ситуація з Північною Кореєю докорінно відрізняється від ситуації з Іраном.

Пхеньян не тільки вже володіє ядерною зброєю і сучасними системами її доставки, а й має чітке обґрунтування і мотивацію для ядерного озброєння. На відміну від Тегерана, чия програма ґрунтується на стримуванні та національній гордості, програма Пхеньяна спрямована на виживання режиму Кіма.

Одна з найістотніших відмінностей, як зазначають аналітики, полягає в тому, що ймовірність аналогічного удару по північнокорейських ядерних об'єктах вважається вкрай низькою.

Ключова причина того, що Трамп не віддасть такого наказу, полягає в можливостях Північної Кореї щодо завдання удару у відповідь: вони включають міжконтинентальні балістичні ракети, здатні досягти материкової частини США, і безліч артилерійських установок, націлених на густонаселені райони Сеула.

Чон Кен Вон, старший науковий співробітник Сеульського оборонного форуму, зазначає, що густонаселені райони, включно зі столичним округом Сеула і містом Гоян, перебувають у межах досяжності північнокорейської артилерії.

"Головна причина, з якої КНДР не атакують, полягає в тому, що ми, по суті, є заручниками її артилерії — набагато зручнішої для використання, ніж ядерна зброя, — сказав Чон в інтерв'ю The Korea Herald. — Цей висновок підтвердився, коли Південна Корея виступила проти ідеї хірургічного удару, а тодішній президент США Клінтон у підсумку навідріз відмовився від неї".

Тодішній президент Південної Кореї Кім Ен Сам виступив проти планів США завдати удару по ядерному об'єкту в Йонбені під час ядерної кризи 1994 року за адміністрації Клінтона.

Північна Корея може завдати негайного удару у відповідь по густонаселеній столиці Південної Кореї та її околицях, використовуючи артилерійські системи, такі як 170-мм самохідні гармати і 240-мм реактивні системи залпового вогню. Північна Корея також володіє ракетами, призначеними в основному для обстрілу території Південної Кореї, зокрема твердопаливними ракетами малої дальності KN-23 з ядерним потенціалом.

"Відтоді Північна Корея забезпечила багаторівневе стримування, розробляючи різноманітні балістичні ракети середньої та великої дальності на додачу до ядерної зброї", — каже Чон.

Далі Чон пояснив, що заглиблені та укріплені підземні ядерні об'єкти Північної Кореї практично неможливо нейтралізувати.

"Ключові ядерні та ракетні об'єкти Північної Кореї розташовані за сотні метрів під землею, під твердими породами в гірських районах на північному заході країни, — каже Чон. — Не існує зброї, здатної безпосередньо знищити їх, — це стосується навіть тактичної ядерної зброї".

Лім Иль Чхоль, професор Інституту далекосхідних досліджень Університету Кюннам у Сеулі, зазначає, що "наявність у Північної Кореї ядерного арсеналу з 40-50 боєголовок, а також її можливості відплати є найбільшою перешкодою для авіаудару США".

У квітні 2025 року генерал Ксав'єр Брюсон, командувач збройними силами США в Кореї, виступив у комітеті у справах збройних сил Палати представників із заявою про те, що "програми КНДР зі створення хімічної, біологічної та ядерної зброї і потужні ракетні сили (балістичні та крилаті) становлять загрозу для території США, американських сил в Індо-Тихоокеанському регіоні та союзних країн".

Пхеньян також офіційно оформив ядерну політику випередження, або першого застосування, відповідно до Закону про політику Північної Кореї щодо ядерних сил, оприлюдненого у вересні 2022 року.

"Це знаменує собою відхід від колишньої позиції, згідно з якою ядерну зброю використовували винятково в оборонних цілях, і дає змогу використовувати її також для відбиття або відплати в разі вторгнення супротивника або появи ознак майбутнього нападу", — каже Лім.

Роль Росії та Китаю у випадку Північної Кореї також відрізняється від прикладу Ірану.

"На відміну від Ірану, у разі нападу на КНДР Росія зобов'язана втрутитися автоматично — згідно з Договором про всеосяжне стратегічне партнерство між Північною Кореєю і Росією", — каже Лім.

Договір про всеосяжне стратегічне партнерство, що передбачає взаємні зобов'язання з оборони, вождь Північної Кореї Кім Чен Ин і президент Росії Володимир Путін підписали в червні 2024 року, під час візиту Путіна в Пхеньян.

"Китай, найімовірніше, розцінить авіаудар США по ядерних об'єктах Північної Кореї як пряму загрозу стабільності на Корейському півострові та безпеці на кордоні Китаю і Північної Кореї", — додає Лім.

Лейф-Ерік Іслі, професор міжнародних досліджень Університету Евха Воманс у Сеулі, зауважив, що "Китай і Росія мають більше можливостей допомогти Пхеньяну, ніж Тегерану".

"Північнокорейський випадок зовсім інший", — зазначає Іслі.

Експерти в Сеулі заявили, що удар США по ядерних об'єктах Ірану, найімовірніше, матиме серйозні наслідки для Північної Кореї — посилить ядерну позицію Пхеньяну, поглибить його недовіру до Вашингтона і змінить його підхід до дипломатії та стратегічного вирівнювання.

Кім Дон Юб, професор Університету північнокорейських досліджень у Сеулі, зазначає, що для Південної Кореї важливі "наслідки для Корейського півострова і те, як Північна Корея сприймає ситуацію".

"Після бомбардування США ядерних об'єктів Ірану КНДР переконалася в правильності свого рішення. Вона ще більше зміцниться у своєму переконанні, що "володіння ядерною зброєю — єдиний засіб виживання", і продовжить максимально підкреслювати легітимність свого володіння ядерною зброєю", — говорить Кім. — Крім економічного шоку, цей інцидент також може призвести до фундаментальних змін у стратегічній обстановці, що викличе широкомасштабну нестабільність у сфері безпеки на Корейському півострові".

Лім підкреслює, що рішення Трампа завдати удару по іранських ядерних об'єктах "має значний вплив на зовнішню політику Північної Кореї".

"Північна Корея підтвердить легітимність своєї нинішньої політики, яка ставить на перше місце виживання режиму і розробку ядерної зброї, і розширить військове співробітництво, засноване на антизахідній солідарності — особливо з Росією і Китаєм, — каже Лім. — Це також посилить скептицизм щодо міжкорейського діалогу і переговорів зі США".

Удари США по ядерних об'єктах Ірану ще більше зміцнять недовіру Північної Кореї до США, яка вже посилилася після виходу Вашингтона з іранської ядерної угоди (JCPOA) 2018 року і зриву саміту між Північною Кореєю і США в Ханої 2019 року під час першої адміністрації Трампа.

"Очікується, що Північна Корея ще більше покладатиметься на свій ядерний і ракетний потенціал попереджувального удару", — підкреслює Лім.