Удар по Кремлю: як Трамп може використати бомбардування Ірану для примусу Путіна до миру

Після динамічного удару США по об'єктах ядерної зброї Ірану ситуація починає стабілізуватися. Операція "Опівнічний молот", що стала неймовірною демонстрацією військової потужності США, а також операції Ізраїлю, що передували їй, ясно показали крихкість російських систем протиповітряної оборони. Ці події похитнуть самі основи російської армії.

Простий факт полягає в тому, що ізраїльські літаки вже деякий час вільно діють у повітряному просторі Ірану. Тепер же величезний ударний пакет США, що включає сім бомбардувальників B-2, 75 крилатих ракет і, безсумнівно, безліч інших літаків, долетів без проблем і завдав 14 точних ударів за допомогою Massive Ordnance Penetrators. На все це абсолютно не вплинула іранська протиповітряна оборона, заснована на російських ракетах С-300, російських винищувачах і російській концепції операцій. Це має викликати паніку в Москві.

Війна в Україні сильно відрізняється від війни між Іраном та Ізраїлем. Над Україною повітряні захисники — або "хмарні пробійники", як їх називають у британських військах, — схоже, правлять небом. Жодна зі сторін не наважується посилати літаки навіть поблизу лінії фронту супротивника, не кажучи вже про те, щоб перетнути її: російським літакам вдається завдавати ефективних ударів за допомогою протикорабельних бомб і крилатих ракет, а Україна відповідає безпілотниками й обмеженими західними ракетами дальнього радіусу дії. Місія з придушення протиповітряної оборони противника, яку так ефективно виконує Ізраїль проти Ірану, виявилася недосяжною для обох сторін. Але очевидно, що вона може бути виконана, принаймні, добре оснащеними західними країнами проти російської оборони — і це вселятиме страх у серце Путіна. Росія, звісно, перейшла на більш потужні С-400 (а в деяких випадках і на найновіші С-500), але С-400 — це всього лише модернізація С-300, а С-500 — ймовірно, більше галас, ніж реальність.

Російський диктатор і його радники, мабуть, тепер зрозуміли, що їхню оборону можна легко придушити, якщо українці — або інший супротивник, як-от НАТО, — матимуть потрібні інструменти.

Звичайно, ми зрозуміли, що Путін і російське верховне командування практично не дбають про втрати. Ми вже побачили понад мільйон загиблих і поранених російських військових в Україні. Але ми можемо бути впевнені, що Путін і його генерали будуть турбуватися про особисту безпеку. Всеосяжні розвідувальні мережі США та Ізраїлю, які ми бачили в Ірані і які навіть дають змогу їм обчислювати і вбивати ключових лідерів і вчених-ядерників практично за власним бажанням, приведуть у жах кремлівську ієрархію, тим паче що Україна, схоже, має аналогічне охоплення всередині Росії. Операція "Павутина", під час якої стратегічний повітряний флот Росії зазнав серйозної шкоди, слугує підтвердженням їхньої ефективності.

Тепер стало ще більш очевидно, що Америка має повну перевагу над російськими силами, і якби Трамп вирішив, він міг би завдати Путіну повної поразки на полі бою — або усунути його особисто, оснастивши Україну тією самою зброєю, яку має Ізраїль.

Залишається сподіватися, що тепер, коли Трамп натхнений своїм успіхом в Ірані, ця демонстрація Кремлю переважальної військової потужності, підкріплена досить енергійними повідомленнями, переконає Путіна сісти за стіл переговорів. Якщо Трамп доб'ється цього, він цілком може отримати таку бажану Нобелівську премію миру, і він її заслужить.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело