Багато хто неправильно розуміє суть Путіна. Коли він дійсно смикне стоп-кран?

Часто зустрічаю в чаті неправильне розуміння суті Путіна.

- Він спалить всі ресурси Росії у війні з Україною. Буде воювати до останнього росіянина!

- Чому?

- Тому що він кривавий маніяк!

Путін, звичайно, маніяк. І досить кривавий. Але не в тому сенсі.

Людей потрібно розуміти. Рівно так само неправильна оцінка Трампа одних привела до думки, що він завалить нас зброєю, зігнувши Путіна в дугу, а інших — що він путінський шпигун, який продасть нас потрохами. І те, і інше нісенітниця, сподіваюся, вже стала всім зрозумілою. Моє ж розуміння Трампа за останні роки особливо не змінилося, і тому прогнози виявилися вірними.

Давайте коротко опишу своє розуміння Путіна.

Путін — людина з нульовою емпатією. Такі можуть відрізати голову кошеняті просто, щоб подивитися, а що з цього вийде. І при цьому не відчують ні відрази, ні задоволення.

Можуть різати, можуть не різати. Їм байдуже — моральних і емоційних обмежень немає.

Путін у цьому плані — раціональне чудовисько, яке без найменших докорів сумління віддає накази, що забирають життя. До смерті інших людей він абсолютно байдужий (на відміну від своєї).

І при цьому він не відчайдушний кавалерист. Він не кидається в бездумні авантюри — він проводить обмежені спецоперації. Побачив, що можна щось легко й безцеремонно хапнути — хапнув. Але обережно, без "олл-інів". Тільки якщо є високий шанс на успіх.

Це повзуче зло. Зло, що пускає метастази, а не замазаний кров'ю єб***т, що бігає з сокирою і криками по психлікарні.

А ось з "українською спецоперацією" вийшла промашка.

Оцінка легкості здобичі стала помилкою Путіна через його надмірну ізоляцію під час пандемії, під час якої він кардинально упоровся. На додачу до цього пішли помилкові доповіді напіврозкладеної і розкраденої силової вертикалі: мовляв, ми цю Україну жахнемо за тиждень. Народ зустріне з квітами, армія складе зброю, Зеленський у жіночій сукні втече за кордон.

Реальність виявилася іншою. Але назад Путін вирішив не здаватися (було б ганебно відмовитися від своїх цілей так швидко), і спецоперація з, здавалося б, легким призом перетворилася на повноцінну війну з важкими втратами.

Так ось. Я вважаю, що Путін уже давно вийшов зі стану крайньої упоротості. Це не зробило його повністю адекватним, але перед нами вже не той шизик, який ліпив кринжову ахінею: "українські військові, беріть владу в свої руки!".

А помірно упоротий Путін мислить раціонально. Брехня про печенігів і половців, що залишається в голові й на язику, цьому ніяк не заважає.

У такому стані свідомості, на мою думку, Путін повинен контролювати, коли у Росії закінчиться жировий прошарок і вона почне пожирати саму себе. І другий варіант йому не підходить.

Тому я раз по раз і пишу, що Путін смикне стоп-кран, не довівши ситуацію до "точки П".

Джерело: Telegram-канал Романа Шрайка.