Пам’яті молодшого лейтенанта Олександра Міненка

«Україна понад усе. Це є моєю самоціллю», – казав Олександр. Член Молодіжного Націоналістичного Конгресу загинув поблизу селища Спірне Бахмутського району на Донеччині.  

Олександр народився 2 березня 1998 року в Чернігові, навчався у місцевому ліцеї № 12. Хлопець з юнацтва захоплювався стрільбою та регбі, цікавився історією України. У 2015 році вступив до національного університету «Львівська політехніка» на спеціальність «Прикладна фізика».

Олександр був учасником всеукраїнської організації «Молодіжний Націоналістичний Конгрес» (МНК), працював у сфері національно-патріотичного виховання. Діяльність МНК стала частиною його життя, він говорив, що організація – це інструмент для побудови України. Олександр був організатором молодіжних таборів «Лицар Чести», «Відвага», «Підкова», теренової гри «Гурби-Антонівці», десятків освітніх і спортивних заходів на Львівщині, був одним з ініціаторів створення вишкільного табору в Сколівських Бескидах «Стежина Нескорених». Сьогодні цей табір названо іменем «Шелеста» на вшанування його пам’яті та визнання внеску у виховання молодих патріотів. 

«Хай пам'ять про Сашка живе і розпалює іскру в серцях української молоді, щоб палала ватра – жага до волі. Така ватра, яку ми разом розпалювали на горі Маківці, згадуючи Героїв, що поклали своє життя за незалежну Україну», – говорить Ольга Сидій, співзасновниця табору «Стежина Нескорених».  

Одна з найближчих подруг воїна, Катерина, згадує, що як член МНК Олександр був серйозний, відповідальний, але як друг – завжди сміявся та жартував: «Він був дуже розумний, багато читав, мав велику бібліотеку, цікавився національно-визвольними змаганнями та провідниками ОУН і УПА. В нього можна було багато чого навчитися».  

Взимку 2020 року Олександр брав участь у Місії «Схід». Разом з іншими членами МНК відвідав 12 прифронтових міст на Луганщині та Донеччині, щоб поспілкуватись із місцевими жителями та розповісти більше про національно-патріотичне виховання молоді, гібридну війну. У 2021 році він очолив Львівський осередок МНК. 

 «Шелест мав унікальну здатність – запалювати усіх навколо своїм ентузіазмом та відданістю ідеї. Він міг спати декілька годин на добу, аби після роботи поїхати в інше місто для організації теренової гри для молоді. А у вільний час Саша любив читати, ходити в гори або грати в регбі – він завжди прагнув розвиватись та передавати свої знання іншим. Дякую за науку, друже Шелест», – ділиться спогадами членкиня МНК Анастасія Машевська.

24 лютого 2022 року Олександр вирушив зі Львова добровольцем захищати рідний Чернігів, а згодом вступив до лав територіальної оборони, у лютому-березні брав участь в обороні міста. 

«Близько 11 години ранку він мені телефонує і каже, що виїжджає зі Львова в Чернігів. Я просив не їхати, але він не послухав. Приїхав 25 лютого, пішов до військкомату, але його не взяли. Ми ніч просидіти разом з батьками, а зранку він дуже просив завезти його до військкомату», - згадує брат Олександра Ігор.

Коли в Чернігові закінчилися бойові дії, Олександр опинився на східному напрямку, де точилися найзапекліші бої, боронив Батьківщину в складі 54-ї окремої механізованої бригади, обіймав посаду кулеметника. 

22 листопада 2022 року він добровільно приєднався до штурмового виходу й у контактній сутичці з ворогом отримав поранення, несумісне з життям. Бійцю назавжди 24 роки. 

Від листопада 2022 року Олександр вважався зниклим безвісти. До останнього у батьків залишалась віра в раптове повернення сина. Лише через два роки його тіло було ідентифіковане за результатами ДНК-експертизи… 

20 серпня 2024 року воїн на щиті повернувся до Чернігова. Поховали захисника на кладовищі «Яцево». В Олександра залишились батьки та рідний брат. 

2 березня 2025 року в Чернігові члени ГО «Молодіжний Націоналістичний Конгрес» влаштували квест у пам’ять про загиблого воїна: відвідування 10 локацій міста дозволило його учасникам ознайомитися з тим, чим жив Олександр. 

Вічна пам’ять і слава Герою! 

Фото: Стежина Нескорених, Львівська мануфактура новин, Суспільне.Чернігів