"Під снігом тягнули оптоволокно між позиціями півкілометра": бойова історія зв’язківця ССО "Агармиша"

Військовий «Агармиш»

З недавніх пір молодший сержант із позивним «Агармиш» — ще й амбасадор ССО. Наша розмова із спецпризначенцем — про цікаві деталі служби зв’язківців в елітному підрозділі ЗСУ.

— Ілля, як ви потрапили до війська, а саме в Сили спеціальних операцій?

— Чесно кажучи, раніше не був впевнений, що можу бути чимось корисним армії. У цивільному житті працював у галузі електронного документообігу, займався технічною підтримкою, логістикою, бухгалтерією. Але коли в серпні 2023-го прийшла повістка, сприйняв її за своєрідний знак: значить, потрібен. Далі залишалося обрати напрям і підрозділ. Я знав про ССО з Telegram і YouTube. Хоча про завдання спецпризначенців відкрито ніде не розповідають, про їхню специфіку чудово розумів. Служба у ССО стала моїм вибором. І ще не було жодного дня, коли про нього пошкодував.

— Що вам допомогло адаптуватися до військового життя?

— Напевно, бажання вчитись. Я легко опановував нові програми чи гаджети в цивільному житті. Ці навички дуже знадобились. Я не проходив строкову службу і з військом ніколи справ не мав. Але мав базові технічні знання. Це дало мені старт. Коли маєш якусь базу, легше «накинути» шаблони на нову техніку: вивчити можливості, зрозуміти, як краще застосувати. Я кайфую від цього процесу. Плюс підтримка побратимів. У підрозділі завжди є хтось, хто допоможе, підкаже. Тут не залишають наодинці з проблемою.

— Розкажіть про ваш фах: що входить в обов’язки?

— Наш підрозділ спеціалізується на зв’язку. Це одна з найважливіших речей у сучасній війні. Без зв’язку не буде злагодженості, безпеки, взаємодії між підрозділами. Ми шукаємо людей з технічним бекграундом або просто з хистом до техніки. Навчимо на місці, відправимо на курси. Головне — бажання вчитись. Бо сфера зв’язку постійно змінюється. Ворог адаптується, і ми не стоїмо на місці. Сьогодні навчився працювати з однією радіостанцією, завтра — вже з іншою. Плюс треба знати аналітику, топографію, іноді навіть інженерію.

— Як виглядає шлях новобранця, наприклад, у ваш підрозділ?

— Починається все з базової загальновійськової підготовки, це знаменита «сотка». Там — основа: зброя, інженерна справа, медицина. Потім навчання на ВОС (військово-облікова спеціальність). У моєму випадку — на зв’язківця. Далі все залежить від підрозділу чи обраного напрямку служби. Я проводив вузькоспеціалізоване навчання на базі постачальника обладнання.

Поїхав до Польщі на курс з обслуговування радіостанцій, які щойно поступили на забезпечення. Це був потужний досвід. Ще проходив курси в Києві, де навчали як своїми руками зробити, наприклад, антену. Це вже глибший рівень, бо треба розуміти природу зв’язку, а не лише законектити готове обладнання. Це постійний процес. Часом траплялося, повертаєшся з бойових, а до нас вже надійшло нове обладнання. Або маємо додати якісь фішечки і покращити можливості існуючих систем. Треба бути гнучким, відкритим до знань та експериментів.

— Як виглядає практика? Наприклад, ви отримуєте нову рацію. Що далі?

— Спочатку самостійно розбираєшся, підключаєш знання, вивчаєш мануали. Не допомагає — звертаєшся до виробника. Так накопичуємо досвід, яким і ділимось. Я навіть розробив дводенний курс по новій радіостанції. Стисло, інформативно, бо часу в підрозділах на традиційні тижневі навчання обмаль. Є день на теорію і день на практику, в полі попрацювати. Так люди краще засвоюють інформацію. Вже є бажаючі приїхати на цей курс, бо така система зв’язку гарно себе зарекомендувала і нині широко використовується в ЗСУ.

— Чи можете навести приклад нестандартних ситуацій під час бойових виходів?

— Такі випадки трапляються постійно. Треба вміти швидко думати і приймати рішення. Пригадую історію, коли між позиціями потрібно було протягнути 550 метрів оптоволокна. З одного боку під’єднались швидко, а з іншого розігралася негода, пішов сніг. А це обладнання має бути стерильним. Коли на припайку потрапляє щось зайве, процес збивається. Замість 15 хвилин витратили чотири години. Це теж частина війни. І ти маєш зберігати спокій, бо від тебе залежить робота інших. Інколи доводиться будувати нестандартні рішення: через рельєф, відстань, погодні умови. Це виклик, і це цікаво.

— Для вас служба в ССО — це не просто робота?

— Якось слухав підкаст, де йшлося, що для чоловіків в умовні 30 років є безліч різних курсів, але немає курсу підвищення кваліфікації життя. Тепер можу сміливо сказати, що для мене служба в ССО стала саме таким курсом. На тебе найбільше впливає наявність поруч людей, які горять справою. Тут я на своєму місці. Розвиваюсь, приношу користь. Небезпека зараз скрізь, я свій внесок роблю саме тут. До війни працював з комп’ютерами та програмним забезпеченням, а у сфері зв’язку мав не більше 30 відсотків знань від нинішніх. Тепер навіть навчаю інших, від чого і сам зростаю. В ССО ти не просто виконуєш наказ, ти розумієш, для чого це.

— Кілька місяців тому вас обрали одним із десяти амбасадорів ССО. Як в підрозділі сприйняли цей вибір, та що це для вас означає?

— Хочу своїм прикладом показати: кожен може бути корисним. У мене є відповідальність перед країною, підрозділом, побратимами. Це мотивує робити свою справу якісно. За час служби завів багато друзів у різних підрозділах. Ми обмінюємося знаннями, підтримуємо одне одного. Де я сильніший — допомагаю, де слабший — питаю. Це нормально. Сили спеціальних операцій — це не лише про силу, а ще й про спільноту, яка працює як один механізм.

— Що б ви сказали тим, хто вагається?

— Якщо ви сумніваєтесь, чи будете корисні у війську, можу сміливо сказати — будете! Є безліч професій, які підійдуть саме вам. Якщо ви навіть не працювали в цьому напрямку у цивільному житті, але маєте бажання, вам дадуть час та можливості для навчання. Захист країни є нашою спільною справою, а рекрутер допоможе зорієнтуватися, знайти місце. Це я як амбасадор розповідаю молодим людям на зустрічах в навчальних закладах, або коли ми разом із «ССО рекрутинг» працюємо на спортивних заходах чи фестивалях. Сучасне військо складається із різних напрямків — це і техніка, і зв’язок, і логістика. Я знайшов своє. Ви теж зможете. Головним є зробити перший крок, а далі підтримає спільнота, побратими, в нагоді стане набутий досвід.

Ілля радить не зволікати: він зробив перший крок і знайшов себе. Можливо, і твій шлях починається саме тут. Хочеш приєднатися до Окремого полку зв’язку ССО? Звертайся до «ССО Рекрутинг»!