Радіостанція Судного дня знову "заговорила": що це означає і чи є загроза для України

Загадкова радянсько-російська радіостанція УВБ-76, частина глобальних "міських легенд" та конспірології, відома також як радіо "Судного дня" чи "Жужжалка", зафіксувала рекордну активність у день саміту НАТО – 24 зашифровані повідомлення за добу. Такий рівень активності є винятковим і востаннє спостерігався лише незадовго до початку повномасштабної війни Росії проти України.

Моніторинговий ресурс "УВБ-76 эфір", який спеціалізується на відстеженні трансляцій станції, зафіксував перше повідомлення приблизно о 9-й ранку. Друге надійшло буквально через кілька хвилин, і далі кодовані сигнали звучали упродовж усього дня. Останній з них пролунав близько 17:00, довівши загальну кількість до 24.

Загалом достеменного пояснення природи цих повідомлень немає. У соцмережах та серед аналітиків поширена версія, що "жужалка" використовується російськими військовими структурами для перевірки зв'язку або активації певних процедур, пов'язаних із бойовою готовністю. Утім, підтверджень цьому немає.

Після опівночі модератори каналу нагадали, що до 2010 року передавач УВБ-76 перебував у Поварово, Московська область – нині закинутій військовій частині, з якою пов’язують перші роки існування станції. На думку спостерігачів, такі сплески активності УВБ-76 часто збігаються у часі з ключовими геополітичними подіями. У цьому випадку – з проведенням саміту НАТО, хоча прямого зв'язку офіційно ніхто не підтверджує.

Призначення самої станції досі лишається предметом домислів: одні вважають її частиною військового зв'язку, інші – елементом системи резервного оповіщення. Найпоширеніше ж припущення полягає в тому, що вона просто сигналізує про присутність чергового оператора на зміні. 24 Канал розповідає історію цього загадкового радіо.

Що таке "Жужжалка" і радіостанція УВБ-76

Радіостанція УВБ-76, відома також як "Жужалка" (Buzzer) або "Радіостанція Судного дня", є однією з найзагадковіших короткохвильових станцій світу. Вона працює на частоті 4625 кГц і мовить цілодобово з середини 1970-х років.

Більшу частину часу слухачі чують лише монотонне жужання, тому й з’явилася народна назва – "Жужалка". Зіставлення даних із відкритих джерел вказує, що УВБ-76 походить із часів Радянського Союзу (за різними оцінками – від 1975 до 1982 року) і з тих пір залишається активним.

Іноді постійне жужжання переривається голосовими повідомленнями: строгою чоловічою та жіночою мовою зачитують послідовність цифр, слів чи імен. Кожна літера закодованого тексту позначається першим іменем ("Николай – Женя – Татьяна – Иван" відповідає набору літер Н–Ж–Т–И).

Уривки з УВБ-76: дивіться відео

Ці закодовані "депеші" розшифровують ентузіасти, але їхнє значення залишається невідомим. Так, у переданих сигналах можуть фігурувати абсурдні слова – наприклад, "кубокит", "пактобей" або "пупсокот". Таке поєднання чисел і незвичних слів у форматі військової азбуки підсилює містичність станції в очах спостерігачів.

Історія радіо "Судного дня"

УВБ-76 стала помітною для міжнародної аудиторії наприкінці Холодної війни. Хоча точної дати її запуску немає, вважають, що мовлення почалося в середині 1970-их.

На початку 1980-х радіоаматорський світ вперше зафіксував постійне жужжання на частоті 4625 кГц.
У 1990-х мовлення продовжилося – станція стала активнішою: до прикладу, до 1992 року голосові повідомлення траплялися раз на декілька років, а в наступному десятилітті лунали щотижня або навіть щодня.

Нібито місце розташування передавача УВБ-76: дивіться відео

У червні 2010 року сталося одне із найгучніших відхилень у роботі УВБ-76: передавач раптово замовк на цілий день, а за кілька днів передавав в ефір незвичні сигнали – від чужорідних голосів до фрагментів творів Чайковського. Після цього передавач, ймовірно, змінив місце розташування – радіоаматорські мережі засікли нові джерела сигналу поблизу Санкт-Петербурга (радіоцентр "Вулкан").

У період повномасштабного вторгнення Росії до України УВБ-76 привертала увагу медіа: напередодні 24 лютого 2022 року в частотному ефірі фіксували рідкісні голосові тривоги, а після початку війни "жужжалка" довгий час майже не повідомляла нічого, крім рівного тону.

У серпні 2024 станція несподівано знову активізувалася, передавши кілька закодованих послань. На початку 2025 року спостерігачі зафіксували сплеск активності – понад два десятки повідомлень лише 12 лютого, коли президент США і російський диктатор телефонували один одному.

Технічні характеристики загадкової радіостанції

УВБ-76 – це короткохвильова (біля 4,6 МГц) радiостанцiя. Вона працює на частоті 4625,0 кГц у режимі однополосної амплітудної модуляції (USB-SSB).

Згідно з відкритими даними, початково передавач стояв поблизу селі Єсипово Московської області (вузол зв’язку №624), а після 2010 року – в Ленінградській області (радіоцентр "Вулкан" біля села Керро). Імовірно, використовується передавач потужністю приблизно 15 кВт та великі короткохвильові антени (гіпотетично – горизонтальні диполі).

Формат мовлення – простий і незмінний. УВБ-76 транслює маркерний сигнал: короткі жужжачі тональні спалахи (близько 110 Гц), тривалістю ~1,2 с з паузою ~1–1,3 с. Виходить приблизно 20 – 30 таких "жужжань" на хвилину.

Мовлення ведеться цілодобово, зазвичай без перерв (за одним винятком: за деякими даними, станція "замовкає" щоденно з 07:00 до 07:50 за московським часом). Приблизно раз на кілька годин (або днів) маркер переривається, і в ефір іде голосове повідомлення. Воно складається із кількох цифр, слів чи абревіатур, проговорених "з іменами" (тобто кожну літеру повідомлення замінюють власним ім’ям). Наприклад, в одному з передач адресні цифри "72753" звучали як "КЛИНОК 0979 2679", де К–Клинок, а самі цифри зачитувалися через імена ("Клинок" замінює літеру "К", на початку прозивні група "Николай-Женя-Татьяна-Иван" тощо).

Ілюстрація Getty Images

Цей чисельно-словесний код склали десятки типових позивних ("НЖТИ", "МДЖБ", "ЖУОЗ", "АНВФ" тощо), але привласнення саме цим кодам значень невідоме. З відкритих джерел відомо, що позивні станції змінювалися: наприклад, головним позивним називалася "УЗБ-76" (до 2010 року), далі "МДЖБ" (2010–2015), "ЖУОЗ" (2016–2019), "АНВФ" (2019–2020) і з грудня 2020 – "НЖТИ". Повідомлення супроводжуються чергуванням імен, яке часто є одним із позивних станції.

Культурний і міфологічний вплив "Жужжалки"

УВБ-76 давно вийшла за межі звичайного радіоспостереження і перетворилася на об’єкт міфів, легенд і поп-культурних конспірацій. Відтоді як у соціальних мережах і форумах почали обговорювати ці сигнали, з’явилися чутки про "Радіо Судного дня".

За однією з найпопулярніших теорій, озвучених навіть у журналі BBC, мовлення нібито пов’язане із радянською / російською системою "Периметр" ("Мертва рука") – автоматичною системою ядерного контрнападу на випадок знищення верхівки командування.

Застереження полягає в тому, що "жужжальний" сигнал виконує роль "хранителя" ланцюга команд: якщо мовлення обірветься, система дає команду автоматичного пуску ракет (звідси й назва "Станція Судного дня"). Інші гіпотези: що це – номерна станція спецслужб, аналог банальних номерних радіостанцій (і ехо Холодної війни) для передачі закодованих завдань агентам або військовикам.

Наприклад, Popular Mechanics писав: "Деякі вважають, що ці сигнали можуть бути частиною військового зв’язку Росії – до підводних човнів чи підрозділів сухопутних військ. Можливо, це якийсь "Дзвінок Судного дня" ("Dead Hand"), що стежить за ядерними атаками". Ще одна версія – дослідження атмосфери: будучи короткохвильовою, станція могла б допомагати вивченню іоносфери.

Незважаючи на відсутність підтверджень, романтичний ореол УВБ-76 вплинув і на популярну культуру: теми про неї з’явилися в документальних проектах (наприклад, BBC, Wired, популярних YouTube-роликах та статтях), а сама "Жужжалка" стала героєм мемів, пісень і літературних сюжетів. Наприклад, у 2024 році невідомі увімкнули її ефір для трансляції кліпу на пісню українського репера, що підливало масла у вогонь конспірологічних теорій.

Чим насправді може бути радіо Судного дня / фото росЗМІ

Політичний контекст

УВБ-76 – однозначно військова станція. За даними відкритих джерел (наприклад, Priyom.org і російських медіа), вона перебувала у віданні Західного військового округу Росії (до його реорганізації в 2023 році) і, імовірно, належить міністерству оборони Росії. Офіційної інформації практично немає – Роскомнагляд не надає навіть російським медіа відповідей.

Водночас у 2024 – 2025 роках до неї прикувалася увага політиків: глава оборонного комітету Держдуми Андрій Картаполов запевняв, що УВБ-76 "до жодної системи "Периметр"… відношення не має" і "хоч ця радіостанція дійсно має свою досить важливу функцію, до сил ядерного стримування вона не прив’язана". Він також пояснював, що останні підвищення активності були "не більше ніж перевіркою її працездатності".

Є версія, що УВБ-76 – це відкрита (аналогічно до радянської "Моноліт") або закрита (КДБ/ФСБ, ГРУ) мережа зв’язку. Радіоаматор із радіостанції "Коммерсант FM" висловив версію, що "Жужжалка" могла використовуватися для комунікації між військкоматами Західного округу, а цифри в ефірі – це зашифровані накази.

Інша версія вважає радіостанцію "елементом оповіщення" – наприклад, активізація могла б сигналізувати українському чи світовому суспільству про підготовку великої операції. Однак ця гіпотеза не має жодного офіційного підтвердження. З відкритих публікацій відомо, що в Росії є кілька подібних станцій-"бузерів" на різних частотах, і УВБ-76 – не поодинокий випадок. Все це свідчить про те, що вона – радше "релікт" старої військової системи зв’язку, ніж вирішальний елемент нинішньої військової доктрини. Втім, перебування і технології такої станції можуть розглядатися як частина інформаційної інфраструктури Росії.

Безпековий аспект: ІПСО чи загроза

Про реальну роль УВБ-76 у системі безпеки Росії відомо мало, тому оцінки суто спекулятивні. Гіпотетично, станція могла би бути резервним каналом зв’язку армії в надзвичайних ситуаціях: при виконанні "секретних" або "скасованих" наказів тощо. Високочастотне звучання короткої хвилі дозволяє сигналам долати великі відстані, тож потенційно зв’язок міг би прослуховуватися по всій території країни та навіть за кордоном.

Натомість експерти з оборони та розвідки зазвичай не надають УВБ-76 особливого значення. Заступник директора Центру досліджень армії Михайло Самусь зауважував "Фактам" ICTV, що це "це інформаційно-психологічна операція, яка покликана, щоби породити страх, паніку та хаос в Україні".

Також зауважимо, що в період загрози ядерного удару (як система "Мертва рука") використовують інші, більш сучасні канали. Натомість УВБ-76 більше асоціюється зі "сигналом готовності" – нагадуванням, що штат зв’язку "на місці". У розумінні інформаційної безпеки УВБ-76 іноді розглядають як компонент психологічної війни.
Примусове мовчання або незвичні передачі цієї станції багато хто сприймає як "новину" з табору противника. Наприклад, у 2024–2025 роках її активність висвітлювали як нібито "зашифровані натяки" на майбутні плани Кремля. Однак слід уникати надмірних інтерпретацій.

Тож висновок: УВБ-76 – це сукупність фактів, легенд і домислів. З технічного боку – це цілодобовий передавач на 4625 кГц із характерним "маркером" і зрідка – голосовими кодовими сигналами. Розрив у публічній інформації породжує безліч теорій: від звичайного військового зв'язку до ядерного тригера. На рівні інформаційної безпеки ця станція – радше символ непередбачуваності, "релікт Холодної війни", аніж активний механізм загрози. У будь-якому разі її сигнали залишаються предметом пильного спостереження як для радіоаматорів, так і для військових аналітиків.