У сузір’ї Вовка спалахнула «нова» зірка

Уявіть, що дивіться на нічне небо. Тисячі знайомих вогників, що століттями розташовані на своїх місцях. І раптом серед них з’являється гість — яскрава точка, якої ще вчора тут не було. Саме це і сталося у червні у сузір’ї Вовка. Астрономи зафіксували потужний спалах, і зірка, досі невидима, засяяла так, що її можна було розгледіти неозброєним оком. Але що цікаво: ця «нова» зірка, відома як V462 Вовка, насправді зовсім не нова. Навпаки, це відлуння шалених процесів, що відбуваються з дуже старим і майже мертвим небесним тілом. То в чому ж справа?

Ілюзія новизни: що таке зоряна величина?

Щоб зрозуміти масштаб події, потрібно трохи розібратися у тому, як астрономи вимірюють яскравість. Вони використовують шкалу зоряних величин, де, як не дивно, що менше число, то яскравіше об’єкт. Найяскравіші зірки мають негативні значення, а межа людського ока в ідеальних умовах близько +6,5.

До спалаху наша героїня, V462 Вовка, мала тьмяну зоряну величину +22,3. Це настільки слабке світіння, що його не вловити навіть у потужний аматорський телескоп. А на піку своєї слави вона спалахнула до +5,5! Це все одно, що намагатися розглянути світлячка за кілометр, а потім на його місці раптом спалахує прожектор. Такий колосальний стрибок яскравості створює на небі ефект появи «нової» зірки, або, як її називають латиною, nova.

Космічний вампір та його жертва

То що змусило цю скромну зірку влаштувати таке світлове шоу? Причина криється у її бурхливому сімейному житті. V462 Вовка — це не одна зірка, а тісна подвійна система, де головні ролі виконують два дуже різні актори.

Перший – білий карлик. Це “труп” колись схожої на Сонце зірки, неймовірно щільне і гаряче ядро, що залишилося після того, як зірка скинула свої зовнішні оболонки. Він малий, але його гравітація жахлива.

Другий — його зірка-компаньйон, звичайна зірка, яка ще сповнена сил і водневого палива.

І тут починається драма. Білий карлик, немов космічний вампір, своєю потужною гравітацією починає перетягувати на себе речовину (переважно водень) зі свого сусіда. Цей газ не просто падає на поверхню, а накопичується, утворюючи щільний і гарячіший шар. Роками, десятиліттями, століттями цей шар ущільнюється під власною вагою. Тиск і температура на його дні зростають доти, доки не досягають критичної точки.

І тоді – бабах! Запускається неконтрольована термоядерна реакція. Це не вибух усієї зірки, а гігантський вибух на її поверхні. Немов по всій кульці білого карлика одночасно вибухнула воднева бомба неймовірної сили. Саме цей колосальний викид енергії ми й бачимо із Землі як спалах нового. Важливо розуміти: це не наднова! При вибуху наднової зірка (зазвичай масивна) повністю знищується. У нашому випадку білий карлик-агресор залишається цілий і, охоловши, може знову почати свій вампірський бенкет, щоб через сотні чи тисячі років спалахнути знову.

Як стати свідком космічної драми?

На жаль, вистава добігає кінця. Після піку в середині червня яскравість V462 Вовка почала неухильно падати. Наразі її вже не побачити неозброєним оком, але шоу ще не закінчено. У вас є шанс застати відблиски цієї події, що згасають.

Найкращий час для спостережень — безмісячні ночі, далеко від міських вогнів, які заглушають світло далеких зірок.

• Ваш головний інструмент: добрий бінокль. Модель на зразок 10×50 буде ідеальною. Вона збере достатньо світла, щоб вичленувати нову, що згасає, на тлі інших зірок, і дасть досить широке поле зору для орієнтації.
• Куди дивитися: Шукайте сузір’я Вовка (Lupus). Спостерігачам у Південній півкулі пощастило більше — для них сузір’я розташовуватиметься високо у небі. Жителям південних регіонів Північної півкулі доведеться шукати його низько над південним горизонтом (наприклад, у Криму його видно низько над горизонтом, відразу після заходу Сонця). Орієнтирами можуть бути яскраві зірки Дельта Вовка та Каппа Центавра.
• Точні координати: Щоб не заблукати, скористайтеся пошуковою карткою. Американська асоціація спостерігачів змінних зірок (AAVSO) пропонує на своєму сайті простий інструмент : введіть у пошуковий рядок V462 Lup і система згенерує карту з точним положенням зірки.

Це світло, яке ви, можливо, зловите у свій бінокль, — не просто точка. Це фотони, що подолали шлях у сотні, а то й тисячі світлових років, щоб розповісти нам історію про зоряну драму, про гравітацію, про термоядерний вогонь і про те, що навіть у найспокійнішому на вигляд куточку космосу вирують по-справжньому шалені пристрасті. Тож поспішайте — завіса скоро опуститься.