Від касок для України до бригади для Балтії: який шлях пройшла Німеччина до лідерства в НАТО

Розгортання за кордоном, що розпочалося в травні, знаменує собою рішучу зміну ролі Німеччини в НАТО: від учасника, що вагається, до серйозного актора безпеки на найвразливіших рубежах альянсу. Про це пише в статті, яку переклав Фокус, австралійський історик Даріус фон Гуттнер

Це перша постійна дислокація військ за кордоном з часів Другої світової війни. На базі Рукла в центральній частині Литви канцлер Німеччини Фрідріх Мерц звернувся до німецьких і литовських військових зі словами: "Безпека наших балтійських союзників — це і наша безпека". Для країни, яка з крайньою підозрою ставиться до всього, пов'язаного з війною, ці слова (і 4800 військовослужбовців і 200 цивільних співробітників, які стоять за ними) відображають найглибшу зміну стратегічної обстановки.

45-а бронетанкова бригада, нещодавно створена для цієї мети, є прямою відповіддю на повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Зберігаючи спогади про радянську окупацію, Литва, Латвія та Естонія вже багато років б'ють на сполох і наполягають на більш надійній позиції НАТО в регіоні. За допомогою бригади, яка має вийти на повну потужність до 2027 року, Німеччина нарешті виконала їхнє прохання.

Це далеко не той Берлін, який п'ять років тому загруз у суперечках про каски та експортні ліцензії: тоді Німеччина відправила Україні каски, але відмовилася постачати їй зброю. Сьогодні Мерц, на відміну від свого попередника Олафа Шольца, з видимим ентузіазмом взявся за роль оборонного лідера. Він пообіцяв створити найсильніші в Європі конвенційні збройні сили і досягти нового цільового показника витрат НАТО в 5% ВВП до 2032 року — 3,5% на закупівлі та 1,5% на військову інфраструктуру, таку як дороги, порти і залізниці. Литва вже пообіцяла досягти цієї ж цифри наступного року.

Що змінилося? Коротка відповідь: Zeitenwende — "поворотний момент". Шольц ввів цей термін 2022 року, щоб позначити вітер змін у підході Німеччини до сфери безпеки. Але Мерц втілює цю риторику в життя. Він скасував конституційне обмеження на державний борг, щоб дозволити збільшити оборонний бюджет, підтримав законодавчі реформи, щоб зробити службу за кордоном більш привабливою, і зробив стримування основою союзницьких зобов'язань Німеччини.

Йдеться не лише про Україну, а про ширшу європейську стійкість в епоху геополітичної нестабільності. Мерц ясно дав зрозуміти це під час свого візиту до Вільнюса: "Ми твердо стоїмо на боці України, але ми також діємо спільно як європейці". Основний посил: Європа не може дозволити собі залишатися залежною від Сполучених Штатів у плані гарантій безпеки — тим паче в той час, коли позиція Вашингтона може змінюватися з кожними виборами.

Ось чому це розгортання дійсно важливе. Німеччина говорить своїм союзникам (і Москві): вона розуміє, на що йде, і готова діяти. Це не символічний жест або тимчасове запевнення. Це позиція лідера, заснована на довгостроковому плануванні та інтеграції альянсу.

Звичайно, не все так гладко. Німеччина, як і раніше, стикається з проблемами боєготовності, логістики та рекрутингу. Перекидання тисяч військовослужбовців за кордон пов'язане з певними труднощами, особливо для армії, ослабленої роками недостатнього інвестування. На початку цього року парламент Німеччини ухвалив нові правила, що підвищують оплату та умови служби військовослужбовців, але для відновлення сильної армії знадобиться час.

Проте політична воля на такі зміни — це щось нове. Раніше німецькі лідери з обережністю ставилися до всього, що пов'язано з присутністю військ на землі. Тепер вони доводять, що лідерство в Європі охоплює жорстку силу, а не тільки економічний вплив або дипломатичне посередництво.

Це зрушення також пов'язане з довірою до альянсу. НАТО обіцяє колективну оборону з 1949 року, але останніми роками деякі члени альянсу (особливо у Східній Європі) сумніваються, що Захід справді прийде до них на допомогу в разі кризи. Розміщуючи війська в Литві, Німеччина допомагає усунути цю прогалину в довірі.

До того ж це страховка проти майбутньої невизначеності у США. Дональд Трамп неодноразово дорікав Німеччині в недостатніх витратах на оборону під час свого першого терміну, і немає жодних гарантій послідовності США щодо НАТО під час його другого президентства. Мерц, відповідаючи на запитання про можливість скорочення присутності американських військ у Європі, сказав, що не бачить для цього підстав. Але Берлін явно готується до такої можливості.

Що ж це означає для альянсу загалом? По-перше, це посилює стримування на сході. Це також чинить тиск на інші європейські держави, щоб вони наслідували приклад Німеччини — особливо тих, хто має кошти, але не має волі. Крок Німеччини задає планку того, як виглядає лідерство в нових умовах безпеки.

А що це означає для Австралії? Хоча в центрі уваги перебуває європейський фланг НАТО, наслідки будуть глобальними. Більш активна у військовому відношенні Німеччина може вплинути на трансатлантичне промислове співробітництво, планування в Індо-Тихоокеанському регіоні та глобальні партнерські відносини НАТО — сфери, в яких Канберра бере дедалі активнішу участь.

Одним словом, Німеччина взяла на себе роль, на яку сподівалися багато союзників. Але мало хто очікував, що це станеться так скоро. Розміщення військ у Литві — це не просто політичне рішення, а стратегічний поворот. Разом із ним Німеччина нарешті привела свої військові зобов'язання у відповідність до своєї політичної та економічної ваги. Це хороша новина для НАТО і своєчасне нагадування про те, що лідерство завжди актуальне.

Про автора

Даріус фон Гуттнер — історик Австралійського католицького університету.