89 секунд до апокаліпсису: як працює Годинник Судного дня і скільки часу лишилося у людства

У 2025 році світ став свідком численних воєнних конфліктів, зокрема, за участю ядерних держав. Це є достатньою підставою, щоб звернути увагу на так званий Годинник судного дня, який нині показує 23:58:31, тобто за 89 секунд опівніч, де 12:00 – це ядерний апокаліпсис, або за біблійною аналогією "Судний день".

24 Канал пояснює, що це за годинник, як змінювалися його показники, а також натякає на необхідність його ремонту.

Що відомо про Годинник Судного дня

Годинник Судного дня, або Doomsday Clock – це не технічний виріб, а символ чи метафора, яка вказує на небезпеку для світу в ядерну еру.

Проєкт створили науковці Чиказького університету в 1947 році. Цей виш видає журнал ​​під назвою Bulletin of the Atomic Scientists ("Вісник вчених-атомників"), редколегія якого, щоб звернути увагу на ядерну безпеку, придумала вести символічний відлік часу до потенційної ядерної катастрофи та загибелі світу.

Леонард Різер, голова правління "Вісника вчених-атомників", пересуває стрілку Годинника Судного дня за 17 хвилин до півночі в офісі біля Чиказького університету 26 листопада 1991 року / Chicago Tribune

Спершу зображення Годинника друкували на обкладинці "Бюлетеня", а згодом зробили фізичний прототип-інсталяцію, що зберігається в Чикаго.

Авторитетність цього підрахунку підкріплювалася тим, що серед авторів ідеї були учасники американського ядерного проєкту (так званий Manhattan Project), відповідальні за створення атомної бомби.

Цікаво! Засновником і першим редактором журналу був вчений-ядерщик Юджин Рабинович, між іншим – нащадок роду заможних і впливових харківських купців (так у Російській імперії називали бізнесменів – 24 Канал). В різний час авторами та членами редколегії журналу були такі відомі вчені, як Макс Борн, Альберт Ейнштейн, Роберт Оппенгеймер, Бертран Рассел, Лео Сілард, Едвард Теллер та інші.

Доволі довго Doomsday Clock був суто нішевим проєктом, але завдяки неймовірному успіху коміксів Алана Мура та Дейва ГІббонса Watchmen ("Вартові"), де Годиннику Судного дня відводиться значна сюжетна роль, це історія перейшла межу академічності та посіла чільне місце в масовій культурі. Таким чином, ідея з Годинником Судного дня набула популярності та нині стала загальним трендом, а повідомлення про переведення стрілок стають приводом для публікацій у ЗМІ та загальної уваги.

При цьому ядерна зброя, попри всю свою руйнівну силу та доведену десятками тисяч вбитих пекельну ефективність з потенціалом настання "ядерної зими", ніколи не була надійним стримуючим фактором. Наявність ядерної бомби на врятувала Францію від поразки в Алжирі, і це навіть попри те, що перше своє ядерне випробування провели саме там.

• Ядерна зброя не врятувала СРСР від війни з Китаєм у 1969.
• А сам Китай – від поразки у війні з В'єтнамом.
• Наявність ядерної зброї у Великої Британії не зупинила Аргентину в 1982 році.
• Не врятувала США від терористичної атаки 11 вересня 2001 року.
• Не примирила Індію та Пакистан.
• І навіть не принесла миру Ізраїлю, бо єврейська держава навіть після отримання ядерних зарядів постійно воює і зазнає втрат.

З іншого боку, наявність ядерної зброї нині, схоже, чи не єдина причина ганебного факту, що досі існує така держава-терорист, як Росія. Тож питання про ядерну зброю, як надійний фактор стримування, залишається відкритим і дискусійним.

Перша обкладинка, на якій з'явився Годинник Судного дня

Як працює Годинник Судного дня

За визначення поточного часу в Doomsday Clock відповідає Рада редакторів журналу та запрошені експерти, як правило – вчені зі світовими ім'ям, зокрема, 18 Нобелівських лауреатів.

Ці добродії збираються раз на рік (у січні) та обговорюють зміни, за підсумками яких визначають, як мають бути переміщені стрілки прибору. При цьому стрілки можуть залишатися на місці роками – всього за майже 80 років існування проєкту час змінювався лише 26 разів (з них – лише 8 разів назад). Востаннє – 28 січня 2025 року, коли було встановлено час – 89 секунд до настання "ядерної півночі".

Як це відбувається: дивіться відео

Як змінювався час

• Від самого початку "годинникарі" не залишили собі багато простору – Doomsday Clock запрацював одразу в 1947 році за часу 23:53, тобто "без 7 хвилин апокаліпсис".
• У 1949-му після успішних радянських ядерних випробувань водневої бомби його посунули відразу на 4 хвилини,
• а в 1953-му, коли США та СРСР провели успішні випробування термоядерних бомб, ще на хвилину – і час став загрозливим – 23:58.

У роки холодної війни стрілки лихоманило, й вони скакали інколи по 5 хвилин на рік. При цьому, наприклад, Карибська криза 1962 року, коли СРСР і США були, мабуть, найближче до реального обміну ядерними ударами, а американці кілька днів буквально жили в бункерах в очікуванні Kuzkina mat, на "Годиннику" чиказьких науковців свого відображення не отримала, бо криза минула швидко, й після неї почалися переговори про обмеження та контроль за ядерними технологіями. Тому в січні 1963 року Doomsday Clock перевели на ще 5 хвилин назад (як і за рік до цього), і був встановлений час 23:48.

Падіння радянської версії російської імперії та програш росіян у холодній війні спричинив великі зміни в часі – буквально за 4 роки Doomsday Clock перевели на 14 хвилин назад і встановився рекордно низький час – "без 17 до апокалипсису".

Втім, "кінець історії", оспіваний Френсісом Фукуямою, не настав, а ядерна небезпека не зникла. У першій половині 90-х її символом стала неконтрольована міграція вчених-ядерників з колишнього СРСР і постійні побоювання, що якийсь російський генерал (чи прапорщик зі скетч-шоу "Файна Україна") продасть/проп'є ядерну боєголовку кудись не туди. Ці страхи, як бачимо, знайшли відбиток не лише в голівудських бойовиках та українських анекдотах, але й у висновках поважних науковців.

Показово, що експертів не зміг обдурити навіть Будапештський меморандум та інші договори, які позбавили Україну, Білорусь та Казахстан ядерної зброї, яка відтоді була не відразу, але сконцентрована в руках лише Росії. З іншого боку, експерти Bulletin of the Atomic Scientists взагалі проігнорували Чорнобильську ядерну катастрофу 1986 року, вирішивши в січні 1987-го залишити попередній час (23:57), тому до їх оцінок, навіть метафоричних, є питання.

Питання наприкінці 1990-х виникли також до Індії та Пакистана, які в 1997-му провели ядерні випробування, піднявши час одразу на 5 хвилин (до 23:51). Далі була атака на США Аль-Каїди 11 вересня 2021 року і відмова Америки від обмежень розгортання систем ПРО – це посунуло час ще вперед (до 23:53). Далі до ядерного клубу з ноги зайшла КНДР та з'явилися підозри про намір зробити те саме у Ірана і час пересунули до 23:55 у січні 2007-го.

У тому ж 2007 чиказькі експерти вирішили розширити коло небезпеки і дещо реформували систему Doomsday Clock, офіційно додавши до переліку інші глобальні загрози. Зокрема, глобальне потепління і загрозу біологічної зброї. Тут вочевидь відіграла істерія, яку нагнітали США щодо Іраку та біологічної зброї масового ураження, якою нібито володів тамтешній диктатор Саддам Хусейн.

Саме в цьому дуже наочно переконував у 2003 році на засіданні Ради Безпеки ООН держсекратар США Колін Пауелл, розмахуючи перед публікою пробіркою з невідомою речовиною. І це стало прологом для вторгнення США та союзників Америки до Іраку та нової великої війни на Близькому Сході, з наслідками якої ми маємо справу просто зараз.

Блокування процесу скорочення ядерних арсеналів, а також кліматична криза та російська агресія проти України та окупація росіянами Криму та частини Луганської та Донецької областей спонукала експертів Bulletin of the Atomic Scientists пересунути годинник у 2015 році ще на 2 хвилини вперед (до 23:57). А далі автори проєкти загнали себе у безвихідь, бо важливих і небезпечних подій багато, а часу обмаль. Тому Рада експертів перейшла на секунди.

• Так, початок першого президентства Трампа та його антикліматичні демарші – це автоматичні "мінус 30 секунд", ракетні пуски потенційних носіїв ядерних зарядів від північно-корейських комуністів – ще "мінус 30 секунд", закінчення дії Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності та офіційний вихід з нього Росії та США – ще "мінус 20 секунд" і встановлення символічної межі в "сто секунд до опівночі" в 2020 році.
• Російське повномасштабне вторгнення в Україну та подальші російські ядерні погрози від перших осіб держави-агресора, а також припущення про штучний характер COVID-19 перевели Doomsday Clock ще на 10 секунд вперед.
• У 2024-му експерти нічого не міняли, а в січні 2025 року змістили стрілку лише на 1 секунду, встановивши нинішній показник у 89 секунд до кінця, що є рекордно близьким часом до опівночі.

Причиною стали війни в Україні та на Близькому Сході, а також побоювання через надмірний і неконтрольований прогрес модного нині штучного інтелекту.

Годинник Судного дня у 2025 році / скриншот з відео

Який час чекати на Годиннику Судного дня в 2026 році

Який час буде встановлено у 2026 році – невідомо, але підстав оновити рекорд буде чимало. Лише за першу половину 2025 року ми стали свідками збройного конфлікту між двома ядерними державами – Індією та Пакистаном, також нікуди не зникла загроза від КНДР, і від ракет Кіма, які завдяки російській допомозі стали точнішими. Так само Росія та її перші особи постійно вдаються до ядерного шантажу і намагаються бряцати ядерною дубиною.

Наприкінці 2024 року російський диктатор Путін затвердив нову ядерну доктрину Росії, де суттєво знизив поріг використання ядерної зброї, а росіяни зробили все можливе, щоб рознести інформацію про це на весь світ. Російський ядерний шантаж був успішний – він налякав президента Байдена та його наступника Дональда Трампа.

Через це перший не наважився збільшити допомогу Україні, а другий взагалі її зупиняв і де-факто став на бік агресора.

Україна своїми сміливими діями неодноразово доводила, що російський ядерний шантаж – це блеф. Останнім гучним доказом цього стала українська операція "Павутина", що знищила третину стратегічної авіації агресора, яка є, нанадаємо, частиною так званої ядерної тріади, і удари по якій нібито і є тією самою підставою для атомної помсти. Але Росія вкотре злякалася власної сили і не наважилась відкрити Скриньку Пандори, натомість продовжила терор мирних українців конвенційною зброєю. При цьому Росія не відмовилась від ядерних погроз, які нині маскує під обіцянки ударити по Україні експериментальною ракетою під назвою "Орєшнік".

13 червня 2025 року розпочалася дистанційна війна між Ізраїлем та Іраном. Її формальним приводом стала ядерна програма останнього, успішного завершення якої дуже не хочуть в Тель-Авіві, а також у Вашингтоні. З початком бойових дій Ізраїль завдав серії потужних ударів по ядерним об'єктам в Ірані і вивів деякі з них з ладу (зокрема, всю наземну частину збагачувального заводу у Натанзі). Також ізраїльські фахівці ліквідували зо два десятки топових іранських ядерників, відповідальних за реалізацію програми.

При цьому експерти МАГАТЕ, щоправда, з посиланням на іранських колег, вже кажуть про зміну радіаційного фону в Натанзі та Ісфагані, що не може не хвилювати (навіть якщо це фейк).

У ніч проти 22 червня до дистанційної війни доєдналися США, які провели операцію Midnight Hammer, атакувавши ядерні об'єкти Ірану в Фордо, Натанзі та Ісфахані. Всього участь у місії взяли понад 125 літаків, включно з B-2, винищувачами 4-го та 5-го покоління, літаками-заправниками, підводним човном і силами розвідки. Загалом було застосовано 75 високоточних боєприпасів, включно з бомбами MOP і ракетами Tomahawk.

Спільна американо-ізраїльська комплексна атака суттєво відкинула ядерну програму Ірана назад, але не знищила її. Справа в тому, що Іран до цього готувався і з благословення аятоли Хаменеї заховав більшість об'єктів під землею, куди добратися дуже складно. Бо навіть легендарна бомба MOP (Massive Ordnance Penetrator) не дає остаточної гарантії, і це вже дає підстави експертам припускати, що нині перед президентом Трампом, який публічно проігнорував висновки власної розвідки про те, що Іран далекий від створення атомних зарядів, може незабаром постати дилема щодо потенційного удару по ядерному об'єкту Ірану власною ядерною зброєю або, як він сам каже, – словом на N (nuclear). Особливо якщо блогер Дмітрій Мєдвєдєв продовжить розповідати, що "хтось" може передати Ірану свою ядерну зброю, а оголошене Трампом 23 червня загальне перемир'я зірветься.

Можливі наслідки ядерних ударів по Ірану важко уявити. Саме тому за непередбачуваним президентом США нині уважно стежить весь світ, а особливо Росія та Китай. З усім добре зрозумілих і давно розписаних причин. Бо TACO чи не TACO, але вже сам факт публічного обговорення таких варіантів і публікація інсайдів та їхнє спростування в ЗМІ – це вже дуже тривожний сигнал, адже з суто теоретичних розкладів переводить все в практичну площину.

І це тільки 2025 рік, а в 2026-му на світ чекає ще чимало цікавого. Зокрема, 5 лютого 2026 року (тобто вже після оголошення нового часу від операторів Годинника Судного дня) офіційного закінчується строк дії договору СНО-3 (він же New START), укладеного між президентами Обамою і Мєдвєдєвим про взаємне скорочення арсеналів розгорнутих стратегічних ядерних озброєнь.

Нині він призупинений, але формально обома сторонами виконується, але закінчення дії угоди фактично дає старт новій гонці ядерних озброєнь, адже не буде навіть формальних обмежень. Щоправда, гонка озброєнь вже триває – і нині в процес активно долучився Китай, який старанно збільшує свій ядерний потенціал і ніяк про те не звітує.

Вочевидь всі ці загрози реальні і заслуговують на нові секунди і навіть хвилини. А їх нині на Годиннику Судного дня просто немає – метафора зайшла далеко та пережила саму себе. Тож нині треба щось міняти – наприклад, перейти на літній час і перевести стрілки, або розробити власний гаджет і відміряти час до легендарного заходу на київській горі Щекавиця (це жарт). Бо світ летить у прірву, ситуація погіршується, а Годинник Судного дня помітно відстає від власне Судного дня. Але куди вже далі переміщувати стрілку?