Хитрий план Трампа: що буде з допомогою Україні та до чого варто готуватися

Очільник Пентагону Піт Гексет нещодавно зробив заяву, згідно з якою Сполучені Штати наступного року мають намір скоротити фінансування військової допомоги Україні. Пізніше у The Telegraph вийшов матеріал, де автор вказав, що, таким чином, адміністрація Трампа послала сигнал: Вашингтон збирається перекласти питання військової допомоги Києву на Європу. І на мою думку, до подібного сценарію нам варто готуватися.

Трамп багато говорить незрозумілих речей, але інколи від нього лунають дуже чіткі меседжі. На тлі скандалів з тарифною війною між США і Європою Трамп говорив, що американці будуть продавати зброю європейцям у будь-якому випадку. Навіть якщо Євросоюз потім продаватиме чи передаватиме цю зброю Україні, Трамп цілком на це погодиться. Це основний меседж від Трампа, тому що американці зацікавлені у тому, щоб Європа купувала у них зброю. Ба більше, коли у Сполучених Штатах говорять про збільшення оборонних витрат з боку Європи, вони мають на увазі саме купівлю американської зброї, а не розвиток європейського оборонно-промислового комплексу.

Чи піде Трамп на умовний ленд-ліз або на прямі продажі зброї Україні – питання відкрите. Загалом форми та обсяги постачань озброєнь Києву будуть змінюватися, але повністю від військової допомоги Україні американці все-таки не відмовляться. І навіть наведена вище заява Гегсета не забарвлена песимізмом – це не означає, що допомога припиниться повністю.

Трамп і його команда хочуть проскочити між крапельками: продавати Україні зброю, але водночас не посваритися із Путіним. Не знаю, як їм вдасться це поєднати. Втім, до наступного року ще багато часу, і позиція керівництва Сполучених Штаті може змінитися докорінно. Півроку попереду, можлива навіть зміна американського керівництва.

Якщо казати про те, наскільки критичною є допомога Україні від Сполучених Штатів, варто звернути увагу на протиповітряну оборону. Допомога критична, в першу чергу, в контексті балістики. Наразі жоден з наших європейських партнерів не запропонував кращих засобів протиракетної оборони, ніж американські ЗРК Patriot. Таких установок мало, а ракет – дедалі менше, про що свідчить кожен російський обстріл.

Утім, якщо аналізувати саму ситуацію у протиповітряній обороні, можна дійти висновку, що балістика або крилаті ракети – не найсуттєвіша загроза. Найбільшою загрозою є прості й допотопні "Шахеди", які вже встигли стати російськими "Геранями". Їх дуже багато. Поясню. Якщо летить, наприклад, 10 балістичних ракет, а збито — 9, це означає, що коефіцієнт перехоплення становить 90%. Але одна ракета все ж таки долітає і може влучити в під’їзд житлового будинку або в цех заводу. Натомість, якщо летять 400 "Шахедів", навіть за умови ефективності збиття на рівні 80%, 50 дронів здатні досягнути цілей — і це означає ураження 50 житлових будинків, підприємств або об’єктів енергетичної інфраструктури. Саме тому російські дрони сьогодні становлять найбільшу загрозу. Але ми здатні подолати її навіть без американської допомоги. Це потребуватиме значних зусиль, але ми маємо потенціал, щоб вирішити цю проблему.

Варто згадати і про обмін розвідувальною інформацією. Коли навесні американці його призупинили, до України одразу звернулася низка наших партнерів, які запропонували допомогу в радіоелектронній, супутниковій, військовій і цивільній розвідці. Причому допомогу пропонували не лише європейці.

Ударом для України може стати раптова зупинка певної американської допомоги. Якщо, приміром, Трамп, Маск чи Гегсет зненацька вийдуть і скажуть: хоп, дулю з маком українцям, припиняємо допомогу вже за півгодини, це стане проблемою, і створить вікно можливостей для ворога. Вимкнення того ж Starlink – уже потужний удар. Але якщо ми завчасно про це знатимемо, то буде пошук альтернативних варіантів, і проблема не стане такою болючою. Наприклад, якщо б американці саме зараз сказали нам, що з березня 2026-го допомоги не буде, ми б знайшли альтернативу.

Загалом ризики призупинення програм щодо допомоги Україні завжди існують. Сполучені Штати надають допомогу за кількома програмами, кожна з яких, навіть не з політичної або військової, а з бізнесової точки зору, має свої умови. Є контракти, які поставити на паузу або зупинити досить проблематично. Існують й інші угоди, в яких за бажанням можна знайти шпарину.

Одна з таких – щодо засобів ППО для України, які США зрештою переспрямували на Близький Схід. Угодою передбачалося, що Америка, у разі загрози своїй національній безпеці, може переспрямувати ці комплекси на захист інтересів США.

Тут можна згадати і наше співробітництво з Близьким Сходом. Україна мала поставити низці країн протитанкові ракетні комплекси, але після повномасштабного нападу Росії їм сказали, що наразі ця зброя потрібна нам самим, тому що є страшна загроза нашій державі. Україна виконає свої зобов'язання, але пізніше.

Зрозуміло, у багатьох контрактах такі питання є. В потрібний момент певні умови можна змінити. Контракти – як міжнародні угоди: документи працюють, коли сторони зацікавлені в їхній реалізації. Юридичних колізій, які дозволяють змінити домовленості або обійти виконання зобов'язань, може бути багато.

Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", спеціально для Главреда