Пам’яті Героя України, спецпризначенця Олексія Скоблі

Вірив, що після перемоги України вдасться звільнити Білорусь

Побратими жартома називали Олексія Скоблю «броньованим білорусом», бо він був сильним, мужнім, безстрашним і віддавав усі свої сили та вміння українському війську. За це йому дали позивний «Тур».

Олексій народився 14 березня 1990 року в столиці Білорусі – Мінську. Після дев’ятого класу пішов навчатися у Мінський автомеханічний коледж, а згодом продовжив здобувати освіту в Гродненському державному університеті імені Янки Купали. Хлопець працював механіком в автобусному парку. Захоплювався історією, займався історичною реконструкцією та брав участь у різноманітних фестивалях.

Молодий білорус стежив за подіями Революції Гідності в Україні і вважав, що це – переломний історичний момент. У 2015 році Олексій вирішив долучитися до боротьби українців, приєднавшись до Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Упродовж року він служив у штурмовій роті.

Друзі добре пам’ятають його слова: «Той, хто приїхав до України воювати – справжній білорус і воїн, а той, хто залишився жити з ярмом на плечах, не може бути його другом».

Батьки вмовляли сина повернутися додому, але він був рішуче налаштований звільнити спочатку Україну від Росії, а потім – і Білорусь. Олексій мало розповідав рідним про війну.

- «Тур» не тікав від режиму Лукашенка та не був затятим активістом у Білорусі, але він уже тоді дуже чітко усвідомлював, що необхідно допомогти Україні боротись з "русскім міром"... Він добре розумів історичний момент та важливість битви за Україну. Цікавився історією. Часто згадував битву під Оршею, коли спільне військо України та Білорусі (тоді ще в складі Великого князівства Литовського) розгромило московське військо, - згадує волонтерка Ольга Гальченко.

Один із товаришів військовослужбовця розповідає, що він проявив себе одразу під час першої ротації на шахті «Бутівка». Тоді двоє його побратимів вирішили вивісити український прапор на шахтний стовбур і потрапили під обстріл. Ніхто не знав, у якому стані хлопці, й коли постало питання про їхню евакуацію, Олексій зголосився взятися за це, врятувавши їхні життя.

- Саме у той момент я й зрозумів, що спільну мову зі сміливим білорусом ми неодмінно знайдемо. Так і сталось. Пізніше виявилось, що він не лише крутий воїн, а й порядна людина, - ділиться товариш Олексія.

Воїн легалізувався у ЗСУ в 2016 році, приєднавшись до 8-го полку спеціального призначення імені Князя Ізяслава Мстиславовича Сил спеціальних операцій. Він був розвідником-кулеметником. Потім пройшов курси парамедика та став інструктором. Олексій врятував багато життів, робив це дуже професійно та самовіддано.

У 2019 році білоруський доброволець отримав українське громадянство.

- Надзвичайно сильний, мужній та відважний. Я одразу зрозуміла, що він - та людина, з якою мені добре та спокійно. Льоша був сильний духом і характером, любив читати, мав величезний словниковий запас і міг підтримати будь-яку бесіду. У 2021 році пройшов літературний курс, почав писати новели. Деякі давав мені читати. У нього добре виходило, планував написати книгу. Він був таким впертим оптимістом, що завжди вмів заспокоїти та підтримати. Звісно, що мав безліч планів і мрій, як і кожен у його віці, - згадує дружина Ірина.

На початку повномасштабної війни спецпризначенець «Тур» брав участь у боях за Київщину. Загинув 13 березня 2022 року, не доживши одного дня до свого 32-річчя. В останній тиждень життя Олексій врятував 10 побратимів.

- Це було складне та секретне завдання, деталі якого дозволено оприлюднювати хіба вже після перемоги. Ми впорались, хоч і нарвались на засідку. «Тур» після поранення не те щоб не просив допомогти, а в грубій формі наказав на нього не зважати і відходити: "Відставити! Я прикрию! Відступайте!" Як він проявляв себе з перших днів Героєм, готовим підставити під вогонь себе заради інших, так і закінчив. Не дивно, що усі, хто знають «Тура», відгукуються про нього настільки позитивно, - розповідають про обставини загибелі Героя побратими.

У військовослужбовця залишилися батьки, сестра та дружина. Його поховали на батьківщині – в Білорусі.

Олексій Скобля є кавалером ордену «За мужність» ІІІ та ІІ ступеня. Посмертно йому присвоєно звання «Герой України». На честь загиблого військового перейменували вулицю та провулок Пушкіна в Хмельницькому. Йому також присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади».